Регіональний інформаційний центр "Карпати"
Перелік територій та об’єктів природно-заповідного фонду, які знаходяться на території Ужгородського району.
Перелік територій та об’єктів природно-заповідного фонду, які знаходяться на території Хустського району.
Перелік територій та об’єктів природно-заповідного фонду, які знаходяться на території м. Ужгорода.
Перелік територій та об’єктів природно-заповідного фонду, які знаходяться на території Іршавського району.
НАШ ДІМ – ПЛАНЕТА.
Прекрасні слова видатного французького письменника-гуманіста Віктора Гюго: «Людина працює, влаштовуючи свій дім, а її дім — земля», які можна поставити епіграфом до будь-якої книги на природоохоронну тематику, влучно розкривають покликання людини.
АБЕТКА ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА.
…Довершеність досягається не тоді, коли вже немає що додати, але коли вже нічого не можна відняти
Антуан Сент-Екзюпері
Створення парку — це складне мистецтво, в якому поєднуються зусилля архітекторів, ботаніків і будівельників. Іноді його ще називають «живим живописом». Але і це порівняння не зовсім точне. Художник створює картину, відбиваючи на полотні красу моменту. Такою вона продовжує жити в його картині завжди. «Живий живопис» парку значно складніше творити. Адже художнику-паркознавцю необхідно бачити не тоненькі саджанці дерев і кущів, якими він оперує, а картини майбутнього парку з могутніми деревами, мальовничими галявинами. Усе це йому треба уявити з такою достовірністю, щоб жива картина виявилася гармонічною, витриманою у чітких пропорціях живопису.
СЕКРЕТИ САДІВНИКІВ-ЖИВОПИСЦІВ.
Як і кожний вид мистецтва, будівництво парків має свої прийоми, поняття, символіку — все те, що допомагає справжньому художнику здійснити задум, відтворивши його у формі пейзажу, краєвиду, картини. Коли людина знайома з такими прийомами, вона краще сприймає твір художника, глибше відчуває довершеність його мистецтва. Саме тоді приходить найцінніше у всякому мистецтві: наміри творця й оцінка глядача співпадають. Ось чому необхідно зупинитися на основних прийомах будівництва парків, перш ніж починати розповідь про них.
ВИДИ ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ.
В озелененні міст і населених пунктів зустрічаються різні види парків та інших насаджень, які виконують оздоровлюючу, санітарну, культмасову, наукову роль. Тому і підхід до їх оцінки й планування не може бути однаковим.
СТАНОВЛЕННЯ КАРПАТСЬКИХ ПАРКІВ.
Покриті густими лісами Карпати довгий час були надійним притулком для людей від панського свавілля й грабіжницьких війн. До кінця ХVІ ст. горяни та селяни передгір’я вирощували тільки плодові та горіхоплідні дерева: яблуні, сливи, груші, каштани, черешні, горіхи, абрикоси й персики. Деякі з них, наприклад, черешні та яблуні, вони культивували просто з лісу, а інші (каштани, горіхи, абрикоси) вимінювали у купців, які привозили товари з південних волоських та угорських князівств. Детальніше »
НА ЗЕЛЕНІЙ БУКОВИНІ.
Ти, зелена Буковино,
Мати наша рідна…
Історична пісня
Ця давня назва Чернівецької області надзвичайно влучно передає чарівність її природи. Букові, дубові та ялинові ліси суцільним потоком спускаються з карпатських верхів і розтікаються зеленими хвилями до самого синього Дністра. А поміж ними, наче мережані білими та блакитними хатками, скупчились живописні села й золотисті плеса ланів.
Багата Чернівеччина парками й садами. Лише старих парків тут нараховується близько 40, а нові треба лічити сотнями. Вони прикрашають міста й селища, школи й санаторії. Але найзеленіші серед них усіх Чернівці — давнє й одвічно молоде місто Буковини. Ось як писав про нього Я. Галан: «Мальовниче місто, особливо весною. Куди б ви не пішли — скрізь над вами шумлять дерева, на кожному кроці кланяються вам тюльпани, братчики й незабудки. Зелень визирає з кожного подвір’я, з кожного кутка і здається вам: якби не людські руки, то за рік — два в цьому смарагдовому морі потонули б і сліпучо-білі будинки, і розкішні вілли»[1].
Не можна розказати про всі буковинські парки — надто їх багато. Тому ми зупинимось на характеристиці найбільш визначних пам’яток садово-паркового мистецтва, які є предметом гордості чернівчан.
Джерело: Терлецький В. К., Фодор С. С., Гладун Я. Д. Ботанічні скарбниці Карпат. – Ужгород:Карпати. – 1985. – 136 с.
[1] Галан Я. Твори, т. 4.— Київ, 1980, с. 305.
БОТАНІЧНИЙ САД ЧЕРНІВЕЦЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Частина 1.
Коли мова заходить про чернівецькі парки, то в першу чергу вам назвуть ботанічний сад університету. Адже все найкраще, що може рости на буковинській землі, зібрано саме тут.
БОТАНІЧНИЙ САД ЧЕРНІВЕЦЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Частина 2.
Розповідь про колекції ботанічного саду була б неповною, якщо не згадати друге його відділення, яке знаходиться довкола центрального учбового корпусу університету.
ЧЕРНІВЕЦЬКІ ПАРКИ. ПАРК КУЛЬТУРИ Й ВІДПОЧИНКУ ІМ. М. І. КАЛІНІНА.
Серед зелених насаджень міста десятки різноманітних парків і скверів, маленьких і великих, старих і молодих. Ми зупинимось лише на деяких з них, що відрізняються екзотичними рослинами й цікавими елементами архітектурного планування.
Парк культури й відпочинку ім. М. І. Калініна
Найдавнішим серед чернівецьких парків є теперішній Парк культури й відпочинку ім. М. І. Калініна. Його засновано у 1830 році. На цьому місці був листяний ліс, який знаходився на околиці Чернівців. Проект народного саду (так цей парк називали тоді) склав архітектор К.Т.Томащук і окружний інженер Марин. Вони запропонували зберегти природні лісові масиви як основний фоновий компонент парку. Так і зробили. Лісову ділянку розчистили, зайві дерева вирубали, створивши в окремих місцях відкриті галявини. Територію розчленували рівними алеями і, за модою того часу, обсадили деревами місцевих порід: липами, кленами, грабами, дубами. З того часу більшість рослин з насаджень уже випала. Але і тепер на алеях і в кварталах парку можна побачити окремі дуби і ясени діаметром понад метр, які залишилися від прадавнього буковинського лісу.
У 70-х роках XIX ст. народний сад зазнав значної реконструкції. Реконструкція парку проводилась у традиційному для того часу ландшафтному стилі. Було створено нову систему алей, введено велику кількість декоративних інтродукованих рослин. Якщо раніше у парку були тільки гіркокаштани й робінії, то тепер туди ввели тюльпанне дерево, платан кленолистий, бундук канадський, псевдотсугу Мензіса і десятки інших екзотів. Вони дещо менші за розмірами порівняно з деревами-патріархами парку. На жаль, підперті з усіх боків місцевими видами дерев, ці екзотичні види витяглися і втратили декоративність.
Третє «покоління» інтродуцентів на території парку має не більше 40—50 років. До цієї групи рослин належать дейція чудова, яблуня Недзвецького, паркові форми буків, клен гіннала, декоративні форми буків, плакуча й рожеволямована, створені щепленням живців до прищеп звичайного бука. Пройшло багато років, але й досі дивуєшся майстерності буковинських садівників, які так уміло нащеплювали дерева. Адже щеплення буків — одне з найскладніших у практиці декоративного садівництва.
Тепер у Парку культури її відпочинку ім. М. І. Калініна на площі 15 гектарів нараховується близько 3200 дерев, серед яких 115 видів інтродукованих. Познайомимося з деякими найбільш цікавими з них (рис. 3). Ось, наприклад, псевдотсуги Мензіса з Північної Америки. В Європу цей вид було інтродуковано лише у першій половині XIX ст. На батьківщині псевдотсуга Мензіса — одне з найвищих дерев світу, досягає 100 м заввишки. Деревина її за технічними властивостями подібна до соснової. Лісівники вважають псевдотсугу однією з найбільш перспективних для лісівництва інтродукованих порід.
Чернівецький Парк культури і відпочинку ім. М. І. Калініна (схема).
Багатьох відвідувачів приваблюють дерева катальпи бігнонієвидної. Велике широкояйцевидне листя діаметром до 25 см і гарні білі квіти у широкопірамідальних суцвіттях виділяють катальпу серед навколишніх рослин. Восени, коли з дерев опадає листя, на грубих пагонах катальпи залишаються численні довгі, до 45 см, стручки. Вони нагадують вигнуті стріли, що от-от повинні впасти з дерева. Однак у такому стані катальпи зимують. Це теж північноамериканське за походженням дерево. На батьківщині катальпа росте уздовж берегів річок. В Європі вона з’явилася ще у 1726 році, набагато раніше псевдотсуги. Декоративну й маловибагливу катальпу досить широко використовують в озелененні, її можна побачити на вулицях і в скверах багатьох населених пунктів. Це екзотичне дерево добре виглядає у солітерних і в алейних посадках. Але слід пам’ятати, що в суворі зими молоді саджанці катальпи можуть підмерзати.
Як і в багатьох інших парках, тут ростуть кущі бобівника анагіролистого. Його частіше називають золотим дощем за надзвичайно оригінальну форму суцвіть: вони жовтими китицями звисають з гілок — справжня злива живого золота в саду. Декоративний бобівник походить з Південної Європи, де його здавна культивували у садах і парках. Такі відомості збереглися з 1560 року. Бобівник анагіролистий належить до родини метеликових, і тому в будові його квіток легко побачити подібність до квітів описаної раніше гліцинії китайської. Доводиться лише дивуватися фантазії природи, яка створила такі своєрідні й неповторні форми декоративних рослин.
Парк культури й відпочинку ім. М. І. Калініна відвідують тисячі чернівчан. Вони приходять сюди у вихідні дні і просто після роботи. Влітку їх приваблює краса зелених насаджень і квітів, восени — золотисті барви опадаючого листя, взимку — занесені снігом краєвиди. Численні білки її синиці у цей час охоче беруть корм з рук.
Парк значно покращав за останні роки. На його алеях багато пам’ятників. У 1946 році споруджено пам’ятник героям 42-ї гвардійської стрілецької дивізії, що визволяла Чернівці: генерал-майору Ф. О. Боброву, генерал-майору К. С. Федоровському та іншим, які віддали життя в боях з німецько-фашистськими загарбниками. 6 тут пам’ятники М. І. Калініну, О. Ю. Кобилянській, А. С. Макаренку. Парк оформлено скульптурними композиціями, збудовано розважальний майданчик і літній театр. Всюди багато квітів. Вони на клумбах, уздовж алей, серед газонів. Саме тут, у парку, проводяться щорічні виставки квітів.
Разом з тим, необхідно подбати про збереження цінних екзотичних дерев і кущів на території цього парку. Навколо них треба санітарними рубками розчистити самосів, що заглушає екзоти. Найбільш цінні види інтродукованих рослин і декоративні паркові форми слід огородити.
ЧЕРНІВЕЦЬКІ ПАРКИ. ПАРК ІМЕНІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА.
Зовсім інший — старий парк, який носить ім’я видатного українського поета Т. Г. Шевченка. Знаходиться він на крутосхилах горба Домінік, що височить на північній околиці міста. Ця особливість позначилася на архітектурному плануванні парку і робить його неповторним серед інших парків Чернівців.
ЧЕРНІВЕЦЬКІ ПАРКИ. ПАРК ДИТЯЧОГО ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНОГО САНАТОРІЮ В САДГОРІ.
Одним з найстаріших парків на Буковині справедливо називають парк дитячого протитуберкульозного санаторію в передмісті Чернівців. Створення цього парку пов’язане з ім’ям садівника і пасічника Федіна Деомідія Юровича з Київщини. У роки першої світової війни він як військовополонений потрапив на Буковину. Тут на Садгорі він провів усе життя. Оженився, виростив дітей. Саме йому, скромному садівнику з Київщини, ми зобов’язані тим, що найкращі екзотичні рослини цього давнього парку «пережили» дві світові війни і збереглися до наших днів.
ДЕНДРОПАРК СТОРОЖИНЕЦЬКОГО ЛІСНОГО ТЕХНІКУМУ.
Сторожинець — невеличке районне містечко Буковини, розташоване у передгірній зоні Українських Карпат. Ярослав Галан, який відвідав його у 1940 роді, писав: «Це було тихе замріяне буковинське містечко з затишним парком і чепурними будиночками в центрі»[1]. У цьому вислові все вірно, лише парків у Сторожинці значно більше — чотири, якщо не рахувати молодих, створених у повоєнний час. Для порівняно невеликого містечка це чимало.
ДЕНДРОПАРК БЕРЕГОМЕТСЬКОЇ РАЙОННОЇ ЛІКАРНІ.
Цей порівняно невеликий (площа 3 га) дендропарк відомий далеко за межами Чернівецької області. Гордістю його є два струнких шпилькових дерева, які зовні нагадують модрини. Справжня назва їх — псевдомодрини чудові. Походять вони з Східного Китаю, де ростуть в умовах субтропічного клімату. На Україні немає жодного ботанічного саду чи дендрарію, де б росли ці надзвичайні дерева! Тільки в Батумі (а це ж знову-таки субтропіки) є псевдомодрини. «Відкриття» цих дерев у передгір’ї Карпат стало сенсацією для ботаніків.
ДЕНДРОПАРК СЕЛА ОРШІВЦІВ.
Дендропарк розташований в північно-західній частині села на 10 гектарах. Розказують, що колись на цьому місці був ліс. Тут надзвичайно вдало використано елементи рельєфу, пересіченого стрімкими крутосхилами. Алеї парку повторюють вигини схилів, звиваючись серпантином серед горбків і урвищ. Детальніше »
ДЕНДРОПАРК СЕЛА КАРАПЧІВА.
Цей дендропарк знаходиться в центрі Карапчіва Глибоцького району в мальовничій місцевості передгірної зони Карпат. Площа його 2,1 гектара. Створений він у 1870 році багатими лісовласниками братами Григорчами навколо родового маєтку. До парку простих людей не пускали. Панський маєток разом з парком був обнесений високим муром, а вночі туди випускали псів. Навіть коли Григорча викликав до себе селянина, той повинен був через парк йти босоніж. У народній пам’яті збереглися імена тих, хто садив і доглядав маленький дендропарк. Це Василь Опайць, Георгій Тощук, Георгій Кирча, Олена Величко.
Планування Карапчівського парку досить оригінальне. Це рівна ділянка, однак ландшафтна частина його витримана повністю. У лівому кутку викопано ставок з традиційним острівцем. Там стояла альтанка під дубом (дерево збереглось до нашого часу). Вода до ставка потрапляла з невеличкого струмочка, що сховався у заростях паркової рослинності. Вузенька стежка відокремлювала від великого ставка маленьку водойму, в якій вирощували декоративні водні рослини. До ставків підходить звивиста алея, яка минає кілька мальовничих груп ялин і сосон. Групи ці розріджені, асиметрично розкидані на відкритій частині дендропарку, що створює типовий колорит ландшафтного парку в цій передній його частині.
Центральна частина дендропарку спланована в регулярному стилі (рис. 8): прямі алеї, обсаджені липами, грабами і ялинами, рівні прямокутники газонів і фігурні квітники біля самого будинку. Тепер старі дерева на алеях частково повідмирали, розрідилися, але колонада стовбурів метрової товщини й досі надзвичайно ефектна.
Інтродукованих дерев і кущів тут порівняно небагато, кілька десятків видів. Вони зосереджені в центральній частині, особливо перед будинком. Яскравими світлими кронами виділяються швидкоростучі, але недовговічні клени сріблясті, які походять з Північної Америки, звідки їх було завезено до Європи у 1725 році. На батьківщині вони ростуть у широколистяних лісах, у долинах річок. Крилатки клена сріблястого розлітаються вже в червні, тоді як у інших кленів вони вистигають тільки восени. Клен сріблястий дає багато соку, насиченого цукром. На батьківщині його іноді використовують разом із славнозвісним кленом цукровим, листок якого прикрашає герб Канади. А от деревина клена сріблястого крихка й м’яка, тому в посадках віти цього клена часто обламує буревій.
Рис. Дендропарк села Карапчіва (схема).
В колекціях дендропарку багато вже описаних видів інтродукованих рослин: сосна Веймутова, бундук канадський, туя західна, дуб червоний тощо. Вони ростуть переважно солітерами чи невеличкими групами. У розміщенні дерев відчувається намагання виділити найбільш декоративні види. Так у безпосередній близькості до будинку, на передньому плані, росте пурпурнолиста форма бука європейського, що розкішною кроною підкреслює декоративність будівлі. Плакучі форми ясенів висаджені неподалік, поруч з стрімкими колонами сосон Веймутових.
Слід зауважити, що в буковинських парках значне місце приділялось шпильковим рослинам. Їх розміщували в різних частинах парку поодинокими деревами або щільними куртинами. У такий спосіб насадження не тільки набували мальовничості, але й зберігали її у суворий зимовий період, коли листя облетіло з дерев. Тільки шпилькові дерева й кущі в цей час створювали своєрідну зелену «сітку» дендропарку.
Тепер дендропарк огороджено й доглянуто. Щоправда, старі дерева поступово випадають. Це вимагає грамотно організованих реконструктивних робіт.
Старі й молоді парки — окраса і гордість Чернівецької області. У цих парках зберігаються сотні цінних інтродукованих дерев і кущів, які можуть бути використані як насінна база для виведення стійких форм. Разом з тим ці парки являють собою цікавий приклад паркової архітектури, яка відроджується в наші дні в нових оригінальних формах.
ПАРКИ ПРИКАРПАТТЯ.
Хто садить дуба,— той його, можливо,
І не побачить вищим, аніж сам.
Це дар майбутнім, скажемо, літам.
Привіт іще не знаним поколінням…
…І от ростуть за нашої доби
В добу колишню саджені дуби…
М. Рильський
З високих Карпат до Дністра простяглась Івано-Франківська область. Міста в ній відрізняються своїми парками й бульварами, а обласний центр Івано-Франківськ справедливо вважається одним з найбагатших зеленими насадженнями серед населених пунктів республіки. Сотні молодих парків, скверів, дендропарків та інших зелених масивів прикрашають міста і села Прикарпаття. їх кількість збільшується з року в рік разом з новобудовами.
Однак старими парками Івано-Франківщина була помітно обділена порівняно з сусідніми областями. До нашого часу збереглось лише 24 парки. Слід зауважити, що значна частина їх була знищена чи сильно пошкоджена в роки фашистської окупації, як, наприклад, парки в Обертині, Тлумачі, Яремчі та інших населених пунктах.
ПАРК КУЛЬТУРИ І ВІДПОЧИНКУ ім. Т. Г. ШЕВЧЕНКА.
Цей парк знаходиться в Івано-Франківську. Його площа становить 30 гектарів, де росте близько 9 тисяч різноманітних дерев і до 3 тисяч чагарників. Проте екзотичних рослин тут порівняно мало, не більше 20 видів.
ДЕНДРАРІЙ КАРПАТСЬКОГО ФІЛІАЛУ УКРНДІЛГА.
Поряд з старим парком ім. Т. Г. Шевченка у місті чимало молодих парків і дендраріїв, де можна познайомитись з багатьма цікавими представниками рослинного дивосвіту. Один з таких молодих дендраріїв знаходиться на вулиці Дзержинського навколо будинку Карпатського філіалу Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації (УкрНДІЛГА). Цей порівняно невеликий парк площею близько 2 гектарів закладений у 1971 році під керівництвом К. К. Смаглюка. Планування посадок робилось таким чином, щоб, з одного боку, прикрасити будинок інституту, а з другого,— розмістити поруч з ним колекції найбільш важливих лісоутворюючих порід (рисунок). Тому весь дендрарій можна поділити на дві частини: передню, декоративну, партерного типу, і задню, колекційну, з науковим призначенням.
НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ ПОЛЕ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ.
На околиці Івано-Франківська знаходиться навчально-дослідне поле педагогічного інституту ім. В. Стефаника. Його створено у 1974 році за ініціативою викладача інституту 3. Ю. Павлюка. На території цього поля містяться пришкільні ділянки, дендропарк, альпінарій, фруктовий сад, зоологічний куточок, метеорологічна станція, селекційне відділення, музей природи тощо (рис. ). Таке планування відбиває специфіку учбової й наукової бази інституту.
ПАРКИ КОЛОМИЇ. ПАРК КУЛЬТУРИ І ВІДПОЧИНКУ ІМ. С. М. КІРОВА.
Серед зелених насаджень міста Коломиї виділяється Парк культури й відпочинку ім. С. М. Кірова. Створений міським магістратом ще в XIX ст., парк має славну історію. У 1892 році місцева газета «Руська Рада» (№ 7/8 від 01.05) повідомляла про велике народне віче, на якому виступав гуцульський посол у Відні Окунівський. Він розказував про те, як магнати Австро-Угорської імперії нехтують потребами далекого прикарпатського краю, як мало хвилює їх доля гуцула-трудівника. Міський парк був місцем сходинок революційно настроєної молоді, робітничих маніфестацій. Тут неодноразово виступали перед трудящими прогресивні українські письменники, поети, митці І. Я. Франко, М. І. Павлик, М. П. Дашкевич та інші.
ПАРКИ КОЛОМИЇ. ПАРК ІМ. Т. Г. ШЕВЧЕНКА.
Другий парк знаходиться на околиці Коломиї. Заснований він у 1897 році директором місцевої гімназії Ю. Скунневичем. Прогресивний педагог намагався відтворити в гімназії дух демократичних ідей видатного мислителя Давньої Греції Арістотеля. На власні гроші він придбав 6 моргів (1 морг = 0,5985 га) землі неподалік від гімназії. Це були пустощі й пасовиська. Разом з гімназистами Ю. Скупневич спланував територію та провів посадку парку.
КОСІВСЬКИЙ ДЕНДРОПАРК
Дендропарк у Косові справедливо називають найбагатшим серед інших парків Івано-Франківщини за складом інтродукованих рослин. Їх тут 157 видів. Справжній зелений музей у Карпатах! Його створено у 1880 році лікарем І. Тарнавським, який дуже захоплювався ботанікою. Тендітними зеленими «іноземцями» називав він інтродуковані з усіх кінців світу дерева і кущі у своєму парку. Створення дендропарку навколо лікарні І. Тарнавський вважав справою не просто цікавою з пізнавальної точки зору. Він був глибоко переконаний, що хвора людина краще почуватиме себе в оточенні дивовижних екзотичних рослин. «Краса лікує»,— говорив лікар. Багато саджанців завозили не тільки з австрійських і польських розсадників, а й з самої Північної Америки. І. Тарнавський дуже дорожив парком, віддаючи весь свій вільний час улюбленій справі. Його часто бачили з лопатою біля молодих саджанців. Біля лікаря юрмилися санітари й хворі. «Це ж найцілющі ліки,— говорив він,— гори, чисте повітря й садова робота».
Дендропарк санаторію розташований тепер на березі річки Рибниці, на віддалі близько кілометра від Косова. Його площа становить 12 гектарів. Зелені масиви розміщені переважно у ландшафтному стилі. В центральній частині його сконцентровані основні посадки інтродукованих дерев і чагарників (рис. ). Їх тут до 60 видів, у тому числі близько 20 шпилькових. Посаджені інтродуценти поодиноко або куртинами. Ростуть вони у найбільш оптимальних умовах, щоб декоративність і незвичайність інтродуцентів добре проглядалася на фоні карпатських видів. Цікавою особливістю Косівського дендропарку є наявність близьких між собою паркових форм, що на думку І. Тарнавського, повинно було не лише зацікавити відвідувачів, але й показати палітру садово- паркового мистецтва. Зокрема, у ялини колючої — популярного в озелененні дерева північноамериканського походження — можна побачити тут, принаймні, три варіанти забарвлення: зелене, що нагадує карпатські смерічки, блакитне, з характерним сріблясто-голубим відтінком молодої хвої, сріблясте, коли колір шпильок світліший, ближчий до білого. Тепер цим деревам близько 100 років, і високі пірамідальні крони їх проглядаються здалеку.
Рис. Дендропарк у Косові (схема).
У кипарисовика горохоплодого теж чимало цікавих паркових форм. Серед них в дендропарку збереглися нитчаста й золотиста. У першої молоді гілочки звисають з розпростертих віт тонкими мережаними стрічками. На них можна одночасно побачити типову для кипарисовиків лускоподібну й нетипову (ювенільну) голкоподібну хвою. Золотиста форма ще декоративніша, бо молоді гілочки не лише звисають, але й відрізняються приємним жовтим забарвленням, яке зберігається протягом року. Привабливе це деревце в кінці весни — на початку літа, коли молоді пагони мають особливо яскраве золотисте забарвлення. Якщо дрібне насіння кипарисовиків висіяти, то проростки рідко зберігають материнську форму дерева, у нашому випадку — нитчастість і золотисте забарвлення. Більшість сіянців виростуть звичайними кипарисовиками, що можна помітити вже в перші роки життя рослин. Тільки деякі з них повторять паркову форму. Ось чому розмножують такі паркові форми не з насіння, а живцюванням або щепленням.
Серед інших інтродукованих видів дендропарку слід відмітити гінкго дволопатеве (їх тут 4 екземпляри), псевдотсугу Мензіса, платан кленолистий, тюльпанне дерево звичайне. Усі вони плодоносять, у тому числі й гінкго. Деякі інтродуценти, зокрема сосна Веймутова, не лише плодоносять, а й дають самосів. Таке явище свідчить про те, що ці рослини добре пристосувалися до карпатського клімату і можуть самостійно розмножуватись у місцевих умовах. Ботаніки називають таке явище в інтродукції натуралізацією.
На стінах будинків розрослися виткі й лазячі рослини: актинідія загострена, плющ звичайний, жимолость козолиста. Актинідія походить з Далекого Сходу. Там вона заплітає кущі і дерева, створюючи зелені колони. Особливо приваблює ця рослина під час цвітіння, хоч її невеликі квіти досить непоказні, дводомні. Річ у тому, що на чоловічих, рідше жіночих, ліанах у цей час листя набирає яскравого строкатого забарвлення: білі, червоні й рожеві плями на ньому майже повністю змінюють зелений колір. Підходиш до такої строкатої колони і міркуєш: чи це захворювання, чи нова фантазія природи. Виявляється, в актинідії це засіб приваблювання комах на період цвітіння. Шкода, що в умовах культури таке явище не спостерігається. Плоди актинідії загострені і за розмірами та формою нагадують агрусові. Їх так і називають «амурський агрус» або «амурський виноград». Вони смачні й ароматні.
Не можна не відзначити магнолії в Косівському дендропарку. Тут їх два види: магнолія Суланжа і магнолія верболиста. Остання походить з Японії, де піднімається в гори по долинах річок і плаями до висоти 1800 м. Японці називають її «білою квіткою гір». Магнолія верболиста – одна з найбільш морозостійких видів цього роду, що треба пам’ятати при посадках цих екзотичних рослин у Карпатах. Крім інтродукованих видів дерев і кущів, є чимало місцевих видів: ялин, ялиць, буків, грабів тощо. Вони створюють своєрідний фон для експозиції екзотів. До того ж стіна дерев надійно захищає інтродуценти від вітрів, морозів, сніговалів.
Дендропарк сильно постраждав у роки війни. І тепер старі пні нагадують про важкі часи. Чимало старих інтродукованих дерев потребують догляду: обрізки сухих гілок, пломбування дупел, очистки від самосіву місцевих швидкоростучих грабів і кленів. Слід було б доповнити колекції новими декоративними видами шпилькових, витких і чагарникових рослин. Тоді славнозвісний дендропарк стане ще привабливішим.
ДЕНДРАРІЙ «ДІБРОВА».
Цей дендрарій знаходиться в Богородчанському лісництві Солотвинського лісокомбінату. Його закладено у 1972 році спеціалістами Карпатського філіалу Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації. У створенні дендрарію на площі 10 гектарів брали активну участь К. К. Смаглюк, В. І. Ступар, Д. О. Колодій та інші.
ДЕНДРОПАРК СЕЛА ЖОВТНЯ.
У Тисменицькому районі, на березі Дністра, розкинулось мальовниче село Жовтень. На початку XX ст. навколо графської садиби було створено дендропарк. Посадки виконані у строгій геометричній формі: рівні алеї, ряди дерев, правильні симетричні фігури насаджень — типові ознаки регулярного стилю. Площа парку порівняно невелика, до 3 гектарів. Саджанці завозилися з розсадників Австрії, Польщі, Німеччини. Тут чимало інтродукованих дерев і кущів (рис. 16): тюльпанне дерево звичайне, гінкго дволопатеве, псевдотсуга Мензіса та близько 20 інших інтродуцентів. Тепер це старі дерева, діаметр стовбурів яких понад 0,5 м. Вони привертають увагу своїми квітучими кронами.
Рис. 16. Дендропарк в селі Жовтні (схема).
У дендропарку росте і досить розповсюджений в озелененні клен татарський, невисокий покручений кущ. Це типова лісостепова рослина, яка росте по схилах гір, байраках, рідколіссях, долинах річок. Листки клена татарського дуже своєрідні, несхожі на листя інших кленів. Вони трилопатеві, майже яйцевидні. Молоді крилатки цієї рослини влітку виділяються яскравим червоним кольором, що робить клен татарський дуже привабливим у паркових посадках. А от квіти у нього непоказні, зеленувато-білі, дрібні.
У дендропарку тепер відпочивають трудящі. До їх послуг відкритий клуб, який збудовано серед старих дерев і кущів. Під кроною старого тюльпанного дерева розмістився спортивний майданчик.
Є в парку і місце під кронами вікових дерев, де лежать воїни-визволителі, що загинули при визволенні села Жовтня від німецько-фашистських загарбників. Сюди на Свято Перемоги приїжджають рідні загиблих з усіх кінців нашої країни. Учні місцевої школи шефствують над цими могилами. А старий парк живим пам’ятником стоїть на сторожі їх вічного спокою.
ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ ПАРК.
Парк було закладено 1927 року. Екзотичні рослини завозились з Парижа. Довгий час молодий парк був закритий для відвідування, сильні морози взимку 1959—1960 років знищили значну частину інтродукованих рослин. За конфігурацією площі цей невеличкий парк скоріше нагадує сквер (рис.), на території якого солітерами були висаджені інтродуковані дерева й кущі. Тепер вони вже великі, і тому створюється враження, що це парк.
БОЛЕХІВСЬКИЙ ДЕНДРОПАРК.
Це один з найстаріших парків на Івано-Франківщині. Його було створено у 1840—1850 роках. Дерева для нього завозили з австрійських, німецьких та італійських розсадників. Є частина інтродуцентів, вирощених з насіння, одержаного з Франції та Північної Америки. За роки фашистської окупації парк сильно постраждав, але основна кількість інтродукованих дерев в ньому збереглась. Тепер цим велетам близько півтораста років. Болехівський дендропарк справедливо називають одним з найстаріших в Карпатах. За час існування дерева сильно виросли, і крони піднялись високо вгору. Це явище типове для парків, у яких посадка проводилась без урахування площі, необхідної для росту й розвитку дерев. Доки вони були молодими, це не помічалось. Тепер, коли деревам близько 150 років, помилки садівників відчуваються особливо сильно (рис.).
Рис. Болехівський дендропарк (схема).
Серед шпилькових слід відзначити модрину широколускувату і модрину японську, сосну румелійську, тую західну і тсугу канадську. Сосна румелійська походить з Балканських гір, де піднімається на висоту до 2200 м над рівнем моря. Зовні вона нагадує сосну Веймутову, але відрізняється від неї меншими розмірами (в парку вона не вища 20 м), майже колоновидною кроною і більш широкими шишками. Росте повільніше від сосни Веймутової, але стійкіша до хвороб. У посадці сосна румелійська дуже декоративна завдяки сріблястому відтінку шпильок і густій кроні.
Прикрашає дендропарк і яскраво забарвлена золотиста форма кипарисовика Лавсона. Це високе дерево, і забарвлення шпильок виділяється значно менше. Такі паркові форми з роками втрачають декоративність, крона їх розріджується, а колір шпильок темніє.
Значно більше в дендропарку листяних дерев: гледичія триколючкова, дуб червоний, бархат амурський, липа зелена. Але справжніми диковинками дендропарку вважають карію білу і карію бахромчату. Вони подібні до горіхів, але оболонка плодів їх розтріскується на 4 створки, у горіхів же вона суцільна. Обидві карії дендропарку у висоту досягають 30 м. Походять з Північної Америки, де ростуть у долинах річок разом з іншими листяними деревами. Горіхи карій здавна використовують у харчуванні індійці. Крім того, ці швидкорослі дерева ціняться за високоякісну деревину. Вона гнучка й пружна. Обидва види карій давно культивуються в Європі, зокрема карія біла з 1640, а бахромчата з 1800 року.
Слід відзначити, що старі дерева в дендропарку потребують ретельного догляду.
ЧЕРЧЕНСЬКИЙ ДЕНДРОПАРК.
Ще у 1905 році на території села Черче Рогатинського району було виявлено сірководневі джерела та лікувальні грязі. Потім про них забули. Тільки у 1926 році тут було збудовано купальню, навколо якої вирішили створити невеличкий парк. Тоді купальню обсадили місцевими деревами й кущами: грабами, буками, дубами і ялинами. Тепер на цьому місці створено санаторій «Черче», відомий далеко за межами республіки. Розрісся і дендропарк. Він займає до 20 гектарів, і за красу архітектурного планування віднесений до категорії пам’яток садово-паркового мистецтва.
ЯБЛУНІВСЬКИЙ ДЕНДРАРІЙ.
У мальовничому селі Яблунові на Косівщині є лісництво. За ініціативою його співробітників у 1970 році тут було закладено дендрарій з нагоди 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. Багато ентузіазму вклав у цю справу лісничий В. Г. Шевчук, який організував завезення посадкового матеріалу з Кам’янець-Подільського ботанічного саду і з Городенківського зеленого господарства.
НА МАЛЬОВНИЧОМУ ЗАКАРПАТТІ.
Закарпатський краю, виноградний край,
ти в моєму серці, як весни розмай.
Піснею лишились ви в душі навік,
зелень гір і срібло швидкоплинних
рік!
В. Сосюра
ПЕТРОДВОРЕЦЬКІ ПАРКИ.
Справжнім «гімном морю» називають неперевершені красою й архітектурною досконалістю парки, розташовані на березі Балтійського моря неподалік від Ленінграда. До складу Петродворецьких відносять переважно парки: Верхній і Нижній, Англійський і Олександрівський. Перші два з них — одні з найдавніших російських парків. їх будівництво починав у 1714 році талановитий французький «генерал-архітектор», як його називав Петро І, Жан Б.-О. Леблон. Парки було відкрито у 1721 році. Численні позолочені скульптури, оригінальні фонтани, куди вода поступає самотоком; центральний морський канал.
ПАВЛОВСЬКИЙ ПАРК.
Цей парк знаходиться неподалік від Ленінграда. Його було споруджено у XVIII ст. на місці змішаного лісу за проектами Ч. Камерона, О. М. Вороніхіна, К. І. Россі, В. Ф. Бренна, Д. Кваренгі та ін. Павловський парк вважається зразком російського ландшафтного паркобудівництва. У долині ріки Слов’янки було створено систему штучних водойм загальною площею 20 гектарів. Вони надають насадженням надзвичайної чарівності, підкреслюючи лінії рельєфу й контури зелених масивів уздовж берегів. Основний принцип у плануванні Павловського парку полягає у змінах відкритих і закритих ландшафтів: стави чергуються з густими масивами дерев, далі з’являються галявини, їх змінюють березові зрідження.
БОТАНІЧНИЙ САД ім. АКАДЕМІКА О. В. ФОМІНА.
Засновано його у 1839 році майже одночасно з відкриттям Київського університету, якому він підпорядкований і тепер. Це один з найстаріших ботанічних садів на території нашої країни. Його закладено на колишніх присадибних ділянках киян.
«СОФІЇВКА».
Справжньою перлиною садово-паркового мистецтва справедливо вважають на околиці Умані «Софіївку», де напрочуд добре збереглися принципи спорудження парків XVIII — початку XIX ст. Тут природно поєднуються можливості рельєфу, зелених насаджень і споруд. Краєвидами цього парку захоплювались поети і художники, видатні митці.
«ТРОСТЯНЕЦЬ».
Цей парк знаходиться в Ічнянському районі на Чернігівщині. Його було закладено у 1834 році під керівництвом садівника К. Шлінглофа. Це типовий парк ландшафтного стилю, пейзажна мальовничість якого вважається унікальною серед кращих європейських парків. «Тростянець» розташований на берегах трьох штучних озер: Головного, Лебединого й Куцихи, на площі 10,5 гектара. Детальніше »
НІКІТСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ САД.
Ботанічний сад закладено у 1812 році. Багато сил і творчого натхнення віддали йому відомі ботаніки X. X. Стевен, Н. А. Гартвіс, М. Е. Цабель, М. Ф. Щербаков, В. М. Любименко, М. І. Кузнецов та ін. Детальніше »
АЛУПКИНСЬКИЙ ПАРК.
Створений у першій половині XIX ст., парк має класичні риси ландшафтно-романтичного стилю, що панував у парковій архітектурі того періоду. Насадження планував садівник Кебах і частково архітектори Блер і Грунт. Парк займає близько 40 гектарів уздовж приморського схилу Кримських гір. У складі парку відтворені типові для ландшафтно-романтичного стилю композиції: Великий хаос, Сонячна галявина, партер, джерело-ніша «Трільбі», арабські фонтани, «Місячний камінь», каскади тощо. Чимале місце тут займає архітектура, адже парк є оформленням Воронцовського палацу. Серед декоративних архітектурних споруд чимало східних елементів, що підкреслюють екзотичність місцевості: арабські фонтани і «Фонтан сліз», стрімкі башти палацу, альтанки.
ЧЕХОВСЬКИЙ САД.
Серед пишних парків, створених руками кріпаків і коштом можновладних феодалів, особливу увагу привертає в Криму невеликий садок, посаджений А. П. Чеховим. Мабуть, там він сказав слова, які тепер стали крилатими: «Якби кожна людина на клаптику землі своєї зробила би все, що вона може, яка чудова була б земля наша!»[1]. Детальніше »
АСКАНІЙСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ ПАРК.
Його часто називають оазисом в степу. Це й справді оазис серед сухих безкраїх степів Херсонщини. Парк було закладено у 1885 році спочатку за проектом художника Дюфрена, а пізніше за планом І. В. Владиславського-Падалки. Планування композицій здійснено у ландшафтному стилі. На території парку є штучні водойми, які надають йому свіжості й живописності. Детальніше »
БОТАНІЧНИЙ САД АКАДЕМІЇ НАУК УРСР.
Понад 200 гектарів займає мальовничий парк на схилах Дніпра у Києві. Вже понад 10 тисяч видів інтродукованих рослин зібрано на його території. Створено було його у повоєнні роки за проектом М. М. Гришка, М. Г. Попова, П. С. ІІогребняка і О. В. Власова. Ботанічний сад — центр наукової роботи ботаніків і об’єкт демонстрування екзотичних рослин для населення. Тому його сплановано за географічним принципом розміщення колекцій. 6 тут ділянки флори Алтаю, Далекого Сходу, Кавказу, Українських Карпат, Криму, Середньої Азії, степів України. Детальніше »
ЦЕНТРАЛЬНИЙ БОТАНІЧНИЙ САД ГРУЗІЇ.
Це один з найдавніших і найбільш мальовничих ботанічних садів на території нашої країни. Є відомості, що існував він уже в XVII ст.
БАТУМСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ САД.
Серед усіх радянських парків і ботанічних садів він відрізняється найбільш. В колекціях Батумського ботанічного саду, завдяки теплому субтропічному клімату, ростуть такі екзотичні види рослин, які в інших широтах нашої країни ховаються під склепіння оранжерей: тунг, фейхоа, евкаліпти, мандарини, лимони тощо.
СУХУМСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ САД.
Йому вже понад півтора сторіччя. Спочатку це був маленький садок екзотичних рослин гарнізонного лікаря Багриновського, а потім завдяки ініціативі М. М. Раєвського його перетворили на військово-ботанічний сад. Тепер ботанічний сад належить Академії наук Грузинської РСР. Його площа порівняно невелика, близько 25 гектарів, але тут розмістились тисячі екзотичних дерев, кущів, ліан і багаторічних трав’янистих рослин. Детальніше »
БАРНАУЛЬСЬКИЙ ДЕНДРАРІЙ.
На високому березі Обі у 1953 році були проведені перші посадки інтродукованих рослин, які згодом зайняли площу близько 10 гектарів. Дендрарій належить Науково-дослідному інститутові садівництва Сибіру ім. М. О. Лисавенка. Детальніше »
ПАМІРСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ САД.
Це найбільш високогірний ботанічний сад на території Радянського Союзу. Його було створено у 1940 році неподалік від Хорогу у Таджикистані. Ініціаторами високогірного саду були відомі вчені П. О. Баранов і О. В. Рурський. Ботанічний сад піднімається по відрогах Шугнанського хребта на висоту до 3800 м над рівнем моря. Детальніше »
СКРІВЕРСЬКИЙ ДЕНДРАРІЙ.
В кінці XIX — на початку XX ст. дендрарій було закладено як експериментальну базу по інтродукції перспективних видів деревних рослин для лісового господарства Латвії. Ініціатором створення дендрарію був М. Сіверс. У плануванні посадок відбились передові ідеї дарвінізму й географії рослин. Детальніше »
Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на https://carpaty.net
Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com