На околиці Івано-Франківська знаходиться навчально-дослідне поле педагогічного інституту ім. В. Стефаника. Його створено у 1974 році за ініціативою викладача інституту 3. Ю. Павлюка. На території цього поля містяться пришкільні ділянки, дендропарк, альпінарій, фруктовий сад, зоологічний куточок, метеорологічна станція, селекційне відділення, музей природи тощо (рис. ). Таке планування відбиває специфіку учбової й наукової бази інституту.

На пришкільних ділянках студенти знайомляться з методикою організації практичних занять з ботаніки у школі. Тут закладаються основи природознавчої роботи з учнями. Студенти вчаться спостерігати за сезонними змінами у розвитку рослин і організовувати в школі фенологічні спостереження та дослідну справу.

У дендропарку тепер нараховується понад 200 інтродукованих видів. Більшість з них завезені з Львівської дослідної станції садівництва. Серед дерев можна впізнати псевдотсугу Мензіса, горіх чорний, гледичію триколючкову, дуб червоний. З декоративних паркових форм виділяються покручена форма верби Матсуди, темно-пурпурнолиста слива розчепірена (алича), срібляста форма ялини колючої.

Верба Матсуди — струнке, порівняно невисоке дерево з піднятими вгору гілками. Походить з Китаю і Маньчжурії, звідки її інтродуковано до Європи у 1905 році. В культурі особливо поширилась покручена форма цієї верби. З роками покрученість гілок поступово вирівнюється, а молоді пагони від стовбура продовжують вигинатись. Таку вербу легко розмножити живцями. Росте швидко, посухостійка, але боїться сильних морозів і заморозків.

Темно-пурпурнолиста форма аличі вважається однією з найбільш декоративних паркових рослин. Невисоке деревце з червоними навесні і темно-пурпурними влітку листками, з гарними рожевими квітами і червоними плодами виділяється серед інших дерев і кущів; воно наче казкове. Вважають, що цю паркову форму було виведено в Ірані. Там пурпурнолистою аличею прикрашали ханські палаци, парки. Вперше з Ірану цю надзвичайну рослину вивіз до Європи ботанік Піссард, на честь якого деревце назвали сливою Піссарда. Цікаво, що пурпурнолисту аличу можна виростити з насіння. Адже більшість паркових форм не зберігається після насіннєвого відновлення, а от кольори цієї аличі цілком закріплені в потомстві.

У дендропарку росте чимало декоративних інтродукованих чагарників: жимолость татарська, магонія падуболиста, барбарис Юліана, вишня Бессея, бобівник золотий дощ, самшит вічнозелений та інші. Зверніть увагу на вишню Бессея. Цей невеличкий чагарничок зовсім не подібний до звичайних вишень: невисокий, до 0,3—1,0 м, тоненький, листки еліптичні, сизуваті, походить з Північної Америки, де росте на піщаних грунтах. У європейські сади цю рослину інтродуковано близько 1805 року. Сизолистий невисокий чагарничок особливо ефектний в експозиції серед каменів, на стриженому газоні. Навесні кущики вишні Бессея покриваються численними білими квітками, а в кінці літа достигають блискучі чорні плоди. Вони смачні, соковиті. Здавна у преріях, де розповсюджена ця вишня, її називали «чорного ягодою бізонів».

 Навчально-дослідне поле Івано-Франківського педагогічного інституту (схема).

В альпінарії, чи, як його називають співробітники інституту, карпаторії, зібрано близько 200 видів рослин місцевої флори. Тут є основні лісоутворюючі породи Карпат: ялини, ялиці, модрини, буки та інші. Біля них ростуть численні чагарникові види: жимолость, бузина, бруслина, крушина. Є тут і справжній альпінарій, де можна познайомитися з своєрідною високогірною рослинністю Українських Карпат.

У саду навчально-дослідної станції зібрано близько 600 різноманітних сортів плодових і ягідних культур. 6 тут і популярні пальметні яблуні. Вони виростають порівняно невисокими, не більше 2—2,5 м. Тонкі гілки пальметних яблунь підв’язують до натягнених дротів, подібно до винограду. На території станції є багато цікавих ботанічних об’єктів. На ділянці лікарських рослин зібрано понад 250 видів, що використовуються в науковій та народній медицині. Є тут медоносні, ефіроолійні, декоративні та рідкісні рослини. Представлена також і водно-болотна флора Прикарпаття. В селекційному відділенні можна побачити понад 500 видів і сортів сільськогосподарських рослин. Тут же виведено й передано для державного сортовипробування 14 нових сортів кормових культур, вісім з яких мають авторські свідоцтва і районовані у 22 областях.

Велика популяризаційна робота проводиться музеєм природи. Тут є відділи краєзнавства, ґрунтознавства, охорони природи. Широко експонуються матеріали по науково-дослідній роботі студентів. У зоологічному кутку розміщено пасіку і джмелиний резерват. Адже відомо, що джмелі — активні запилювачі багатьох цінних видів рослин. Останнім часом відмічено лікарське значення меду джмелів. Створюється маленький зоопарк з представників карпатської фауни. Чимало нових наукових і методичних розробок станції — результат творчої праці викладачів і студентів інституту — були представлені на Виставках досягнень народного господарства СРСР і УРСР.

Джерело: Терлецький В. К., Фодор С. С., Гладун Я. Д. Ботанічні скарбниці Карпат. – Ужгород:Карпати. – 1985. – 136 с.