ЯБЛУНІВСЬКИЙ ДЕНДРАРІЙ.
У мальовничому селі Яблунові на Косівщині є лісництво. За ініціативою його співробітників у 1970 році тут було закладено дендрарій з нагоди 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. Багато ентузіазму вклав у цю справу лісничий В. Г. Шевчук, який організував завезення посадкового матеріалу з Кам’янець-Подільського ботанічного саду і з Городенківського зеленого господарства.
Площа дендрарію невелика — 1,4 гектара. Він знаходиться на південно-східній околиці селища, на березі не г єдиного струмка, який впадає у річку Лючку.
Молодий дендрарій створювала досвідчена рука спеціаліста (рис. ). Неширокі алеї обсаджені бордюрами з бірючини звичайної, яку акуратно підстригають протягом літа. Інтродуковані види дерев і кущів, а їх тут близько 70, посаджені групами по 3—5 рослин в кожній. Така форма посадки дає можливість посилити декоративні особливості виду в біогрупі. Пізніше, коли дерева підростуть і їх необхідно буде розрідити, такий догляд в біогрупі легко проводити, не знижуючи її загального композиційного вигляду.
На порівняно невеликій площі зібрано цікаві колекції інтродукованих рослин. Тут ростуть різноманітні види шпилькових дерев: модрини, псевдотсуги, сосни, ялини, тиси. Є серед них і декоративні паркові форми. Ось, наприклад, золотисто-строката форма тиса ягідного, в якого молода хвоя і кінці старої мають яскраве жовте забарвлення, що поруч з зеленим кольором крони створює своєрідне строкате мереживо. У юнацької форми туї західної хвоя голковидна, м’яка, з помітним синюватим відтінком. Така туя росте невеликим кущем кулястої чи овальної форми. З роками сніг розвалює її слабенькі віти, і тоді вона губить привабливість. Тому юнацьку форму туї необхідно обв’язувати на зиму, щоб довше зберегти її пухку крону.
Серед численних видів листяних дерев у дендрарії виділяються горіхи (сірий, чорний, волоський, Зібольда), бархат амурський, катальпа гібридна, софора японська та інші. Софора японська в культурі з давніх часів. Вона маловибаглива до умов зростання, посухостійка, швидко росте, зовні подібна до робінії (білої акації), але відрізняється більш довгими листками, відсутністю шипів, дрібнішими квітками у волотевих суцвіттях і формою бобів. Ці боби здавна використовувались як барвник (з них добували жовту фарбу) для шовкових тканин. На жаль, софора японська в умовах Карпат пошкоджується сильними морозами. Тому особливо в молодому віці її необхідно прикривати на зиму.
Багатий дендрарій і декоративними чагарниками. Ось, наприклад, невеликий кущик з складними непарноперистими листками і гарними білими квітками. Це курильський чай даурський. Рід курильський чай складається з десятка видів, розповсюджених у Євразії та Північній Америці. Один з них росте на Далекому Сході і Китаї в басейні Амура. Його і назвали даурським. Тому і вийшла досить кумедна для слуху назва курильський чай даурський. Ця рослина належить до родини розових, тобто вона споріднена з малиною і шипшиною. Але на відміну від своїх «плодових» родичів курильський чай має непоказні плоди — сухі збірні сім’янки. І все ж цю рослину не можна обійти увагою. Здавна на Курильських островах (і всюди на Далекому Сході) корінці і пагони цих кущів вживали для заварювання ароматного і смачного напою. Ось звідки і з’явилася назва курильський чай.
Не менш цікаві й інші види декоративних чагарників: дейції, форзиції, хеномелес японський, півонія деревовидна. Вони прикрашають молодий дендрарій яскравими жовтими, білими, червоними, синіми квітами у весняно-літній період.
Дендрарій Яблунівського лісництва — один з численних проявів наукової діяльності карпатських лісівників. Тепер важко знайти в Карпатах лісництво, навколо контори якого не було б посадок інтродукованих дерев і чагарників. Як правило, такі насадження займають порівняно невелику площу, і тому їх краще називати не парками, а дендраріями. Вони не лише прикрашають контори лісництв, але й виконують важливі виробничі функції. Перспективні для культивування види рослин використовуються лісівниками як насінники, з яких щороку заготовляють матеріал для повторних посівів. Таке насіння вже апробоване в місцевих умовах, отже, росте краще від завезеного з інших пунктів. У дендраріях дерева і кущі виявляють важливі біологічні особливості: морозостійкість, посухостійкість, активність ростових процесів, урожайність, здатність до самовідновлення — все, без чого важко було б рекомендувати їх для впровадження в культуру лісопосадок. Слід додати, що самі дендрарії — це своєрідна «виставка» представників зеленого дивосвіту. Вона служить пізнавальною школою не лише для лісівників, а й для місцевого населення. Багато молоді у таких дендраріях. Тут концентрується робота шкільних лісництв і гуртків юннатів. Чимало юнаків і дівчат внаслідок цієї роботи обирають собі майбутню професію і стають лісівниками, вчителями-біологами і ботаніками.
Рис. Яблунівський дендрарій (схема).
Такі дендрарії лісництв розповсюджені по всіх областях зони Карпат. Зокрема, на території Івано-Франківської області слід відзначити дендрарії Кутського, Чернелицького, Ділятинського, Рогатинського, Печеніжинського лісництв. Цікаві дендропарки і дендрарії створено навколо всіх центральних контор лісокомбінатів. Є вони біля шкіл, деяких аптек, адміністративних будівель. В цьому вияв масовості сучасної природоохоронної роботи нашого соціалістичного суспільства, його потяг до краси в озелененні рідного краю.
Коментувати