Поряд з старим парком ім. Т. Г. Шевченка у місті чимало молодих парків і дендраріїв, де можна познайомитись з багатьма цікавими представниками рослинного дивосвіту. Один з таких молодих дендраріїв знаходиться на вулиці Дзержинського навколо будинку Карпатського філіалу Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації (УкрНДІЛГА). Цей порівняно невеликий парк площею близько 2 гектарів закладений у 1971 році під керівництвом К. К. Смаглюка. Планування посадок робилось таким чином, щоб, з одного боку, прикрасити будинок інституту, а з другого,— розмістити поруч з ним колекції найбільш важливих лісоутворюючих порід (рисунок). Тому весь дендрарій можна поділити на дві частини: передню, декоративну, партерного типу, і задню, колекційну, з науковим призначенням.

У передній частині парку розміщено, в першу чергу, декоративні види й форми дерев і кущів: туї, кипарисовики, кедрові стелюхи, щеплені форми. Окремо слід сказати про досить рідкі в наших парках кедрові стелюхи. Ця дивовижна рослина походить з Східного Сибіру і Далекого Сходу. Там вона створює малопрохідні зарості в субальпійському поясі гір, у пісках Прибайкалля, під наметом тайги. Пухнасті кущі стелюха рідко піднімаються вище 2—3 м, лягаючи під навалом снігу і випростовуючись з-під нього навесні. Це не лише декоративна, але й важлива грунтозахисна рослина у сибірських високогір’ях. Горішки кедрового стелюха, як і інших кедрових сосон, дуже поживні, хоч і дрібні за розмірами.

Основна частина дендрарію зайнята колекціями перспективних для вирощування в Карпатах шпилькових і листяних дерев. їх тут зібрано понад 150 видів. Це різноманітні сосни, модрини, ялини, ялиці, дуби, клени тощо. Ось, наприклад, стрункі дерева з опадаючими на зиму шпильками. Це модрини японські. Як швидко вони перегнали в рості навколишні шпилькові рослини! Навіть серед інших модрин цей вид відрізняється швидкістю росту. У європейських лісах її культивують з XIX ст. Відома вона і американському лісівництву. Високо ціниться деревина модрини. Вона дуже міцна й тверда. З неї будують житла, підводні споруди, лінії зв’язку тощо. Адже ця деревина не піддається загниванню і може стояти віками. В Японії досі збереглись давні буддійські храми, збудовані з модринової деревини ще 500 і більше років тому. Модрина японська ціниться не лише за швидкість росту і високоякісну деревину. Це дерево легко переносить несприятливі умови клімату, легко «уживається» з іншими рослинами, не вражається хворобами й шкідниками. Цікаво, що в Карпатах на свіжих і вологих грунтах (сугрудках і грудах) ця модрина росте навіть швидше, ніж на батьківщині, в Японії. Уже в 40 років насадження її досягають 27-метрової висоти. Іноді жартома лісівники називають її «шпильковою тополею» за небачену швидкість росту.

Рис. Дендрарій Карпатського філіалу УкрНДІЛГА (схема).

Не менш цікава у дендропарку сосна корейська. Вона походить з Примор’я, Кореї та Японії, де створює переважно мішані ліси з ялиною, ясенем, кленами та іншими представниками далекосхідної тайги. Сосна корейська, як і кедровий стелюх, належить до групи кедрових сосон. До 60 м заввишки досягають велетенські сосни в тайзі! Трапляються дерева з двометровим діаметром стовбура. Сосна корейська дуже декоративна у посадках: пухнаста, з посрібленими шпильками, висока, струнка, з низько опущеною до землі кроною. Але найбільше захоплення викликають її шишки. Вони великі, до 15—18 см, з товстими відігнутими додолу кінчиками лусок — готовий сувенір. Щоправда, росте сосна корейська, як і інші кедрові сосни, дуже повільно в молодому віці. Тому не скоро перетворяться у могутніх красенів молоденькі сосонки дендрарію.

Науковці інституту вирощують чимало перспективних для лісівництва дерев і кущів у природних умовах Карпат. Тільки так можна вивчити біологічні особливості і визначити, напевно, доцільність нових видів для карпатського лісівництва. З деякими такими посадками, що мають дослідний характер, ми познайомимось пізніше.

Є в дендрарії і велика кількість декоративних кущів і паркових форм, які служать окрасою території. Серед них кизильники, спіреї, шипшина, глоди тощо. Особливо привабливі кизильники притиснений і горизонтальний. Ці невисокі келихоподібні кущі завжди звертають на себе увагу тонкими перистими пагонами, бічні гілочки яких розташовані в одній площині. Квітки цих кизильників численні, дрібні, біло-рожеві. Вже в серпні достигають яскраві червоні ягідки, що перлинами палахкотять на тонких пагонах. Обидва види кизильників введені в паркову культуру давно, ще у 80—90-х роках XIX ст. Походять вони з Центрального і Західного Китаю, де зустрічаються в горах. В умовах Прикарпаття ці рослини чудово прижились, не обмерзають, щороку рясно цвітуть і плодоносять. Це одні з найдекоративніших чагарникових рослин для альпінаріїв, кам’янистих садків і квітників. Доводиться лише дивуватись, чому досі їх ще так мало використовують в озелененні.

Культивують у дендрарії також лікарські й рідкісні види трав’янистих рослин. їх зібрано понад 150 видів. Тут і аралія Шмідта з Сахаліне. Це близький родич славнозвісного женьшеня. Неподалік від неї росте бадан товстолистий, що походить з півдня Сибіру. Там він росте в горах Алтаю, Саян, біля Байкалу. З коренів і кореневищ бадану виготовляють антимікробні та протизапальні лікарські препарати. До того ж велике шкірясте листя та лілово-рожеві квітки бадану дуже декоративні. З Алтаю походить і левзея сафлоровидна. Її ще називають маралій корінь. Екстракти з коренів левзеї мають стимулюючий вплив на організм людини. їх рекомендують від перевтоми, при нервовому перенапруженні. У складі тонізуючого напою «Саяни» теж є екстракт з левзеї.

На ділянці рідкісних рослин зібрано чимало цінних карпатських видів: арніку гірську, пізньоцвіт осінній, родіолу рожеву, білотку альпійську, відкасник безстебельний тощо. Культивування рідкісних рослин — один з дійових шляхів збереження і примноження цінного й зникаючого генофонду карпатської флори.

Джерело: Терлецький В. К., Фодор С. С., Гладун Я. Д. Ботанічні скарбниці Карпат. – Ужгород:Карпати. – 1985. – 136 с.