Лікарські рослини Карпат. Збирання и сушіння окремих частин рослини.
Бруньки збирають ранньою весною, коли вони повністю набубнявіють, тобто, коли в рослині почнеться сокорух. їх зрізують ножем або ножицями і легенько укладають в мішки і козуби. Сушать тонким шаром, часто перемішуючи, в добре провітрюваному приміщенні, без доступу сонця.
Кору збирають також весною, з настанням сокоруху, до розпускання листків. Зрізують її з гілок і молодих стовбурів, на яких на рівній віддалі (через 16— 24 см) гострим ножем роблять кільцюваті надрізи. Збирають кору в ящики, мішки, кошики. Сушать на вільному повітрі, під накриттям, розстеленою в один ряд. Доброякісною вважається кора, яка зберегла властивий їй колір, без червоточин й не пріла.
Квітки збирають на початку цвітіння, але не тоді, коли вони починають в’янути. Зрізують ножицями, спеціальними граблями-гребінцями, або ж обережно зривають руками. Збирають квітки в кошики, ящики, козуби, укладаючи їх пухко. Мішки для цього непридатні. Сушать розстеленими тонким шаром, обов’язково в тіні, в добре провітрюваному приміщенні або під залізною покрівлею.
Доброякісними вважаються квітки, які зберегли властивий їм колір, вигляд, запах і смак, не пошкоджені сирістю, комахами, без сторонніх домішок і не покришені.
Листки збирають здебільшого до або на початку цвітіння. Зривають руками, зрізують ножем чи ножицями. Іноді зрізують всю надземну частину рослини, а потім обривають листки. Для збирання листків використовують ту саму тару, що й для квітів. Перед сушінням листки очищають від стебел, черешків (якщо вони не потрібні) та інших сторонніх домішок, розкладають тонким шаром і сушать. Іноді їх зв’язують в невеличкі пучки або нанизують на нитку й підвішують.
Доброякісним вважається сухе не побите листя, яке добре зберегло природний вигляд, властивий йому колір, запах і смак, не пошкоджене гниллю, комахами, черв’яками тощо.
При заготівлі трави зрізують (ножем чи серпом) всю надземну частину рослини на початку або під час повного цвітіння. Тару використовують ту саму, що й для квітів, сушать теж так само. Доброякісними вважаються сухі трави, що зберегли природний колір і властивий їм запах та смак, не пошкоджені гниллю й комахами, без сторонніх домішок і якнайменше покришені.
Корені, кореневища та бульби збирають в одно- і дворічних рослин восени, а в багаторічних — восени і весною. Викопують їх ножем або лопатою, старанно обчищають від землі, промивають у холодній воді. В деяких рослин відрізують головний стрижневий дерев’янистий корінь. Дуже великі корені та кореневища перед сушінням розрізують на частини.
Сушать на вільному повітрі або на горищах чи в печах, розклавши тонким шаром, в сушарні при температурі не вище 40—50°. Щоб очистити від пороху, землі та інших сторонніх домішок, висушене коріння струшується на решеті. Доброякісним вважається сухе коріння, що зберегло природний запах і смак, не пріле й не дерев’янисте. Для збирання використовують мішки, ящики, кошики і козуби.
Плоди та насіння збирають цілком стиглими, цілими і зразу ж сушать на вільному повітрі або в сушарні. Плоди й насіння укладають в мішки, ягоди — у тверду тару (ящики, кошики, козуби).
Доброякісними вважаються свіжозібрані стиглі плоди, насіння і ягоди, які зберегли відповідний вигляд, запах і смак, не пошкоджені комахами, без будь-яких сторонніх домішок.
Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971
