Цей дендропарк знаходиться в центрі Карапчіва Глибоцького району в мальовничій місцевості передгірної зони Карпат. Площа його 2,1 гектара. Створений він у 1870 році багатими лісовласниками братами Григорчами навколо родового маєтку. До парку простих людей не пускали. Панський маєток разом з парком був обнесений високим муром, а вночі туди випускали псів. Навіть коли Григорча викликав до себе селянина, той повинен був через парк йти босоніж. У народній пам’яті збереглися імена тих, хто садив і доглядав маленький дендропарк. Це Василь Опайць, Георгій Тощук, Георгій Кирча, Олена Величко.

Планування Карапчівського парку досить оригінальне. Це рівна ділянка, однак ландшафтна частина його витримана повністю. У лівому кутку викопано ставок з традиційним острівцем. Там стояла альтанка під дубом (дерево збереглось до нашого часу). Вода до ставка потрапляла з невеличкого струмочка, що сховався у заростях паркової рослинності. Вузенька стежка відокремлювала від великого ставка маленьку водойму, в якій вирощували декоративні водні рослини. До ставків підходить звивиста алея, яка минає кілька мальовничих груп ялин і сосон. Групи ці розріджені, асиметрично розкидані на відкритій частині дендропарку, що створює типовий колорит ландшафтного парку в цій передній його частині.

Центральна частина дендропарку спланована в регулярному стилі (рис. 8): прямі алеї, обсаджені липами, грабами і ялинами, рівні прямокутники газонів і фігурні квітники біля самого будинку. Тепер старі дерева на алеях частково повідмирали, розрідилися, але колонада стовбурів метрової товщини й досі надзвичайно ефектна.

Інтродукованих дерев і кущів тут порівняно небагато, кілька десятків видів. Вони зосереджені в центральній частині, особливо перед будинком. Яскравими світлими кронами виділяються швидкоростучі, але недовговічні клени сріблясті, які походять з Північної Америки, звідки їх було завезено до Європи у 1725 році. На батьківщині вони ростуть у широколистяних лісах, у долинах річок. Крилатки клена сріблястого розлітаються вже в червні, тоді як у інших кленів вони вистигають тільки восени. Клен сріблястий дає багато соку, насиченого цукром. На батьківщині його іноді використовують разом із славнозвісним кленом цукровим, листок якого прикрашає герб Канади. А от деревина клена сріблястого крихка й м’яка, тому в посадках віти цього клена часто обламує буревій.

Рис. Дендропарк села Карапчіва (схема).

В колекціях дендропарку багато вже описаних видів інтродукованих рослин: сосна Веймутова, бундук канадський, туя західна, дуб червоний тощо. Вони ростуть переважно солітерами чи невеличкими групами. У розміщенні дерев відчувається намагання виділити найбільш декоративні види. Так у безпосередній близькості до будинку, на передньому плані, росте пурпурнолиста форма бука європейського, що розкішною кроною підкреслює декоративність будівлі. Плакучі форми ясенів висаджені неподалік, поруч з стрімкими колонами сосон Веймутових.

Слід зауважити, що в буковинських парках значне місце приділялось шпильковим рослинам. Їх розміщували в різних частинах парку поодинокими деревами або щільними куртинами. У такий спосіб насадження не тільки набували мальовничості, але й зберігали її у суворий зимовий період, коли листя облетіло з дерев. Тільки шпилькові дерева й кущі в цей час створювали своєрідну зелену «сітку» дендропарку.

Тепер дендропарк огороджено й доглянуто. Щоправда, старі дерева поступово випадають. Це вимагає грамотно організованих реконструктивних робіт.

Старі й молоді парки — окраса і гордість Чернівецької області. У цих парках зберігаються сотні цінних інтродукованих дерев і кущів, які можуть бути використані як насінна база для виведення стійких форм. Разом з тим ці парки являють собою цікавий приклад паркової архітектури, яка відроджується в наші дні в нових оригінальних формах.

Джерело: Терлецький В. К., Фодор С. С., Гладун Я. Д. Ботанічні скарбниці Карпат. – Ужгород:Карпати. – 1985. – 136 с.

Tags: парки