НЕ ПОКИДАЮЧИ КОЛИСКИ
Колиска всього живого — вода. Відірватись від цієї колиски неможливо з багатьох причин. І насамперед, як сказав відомий письменник-біолог І. І. Акимушкін, тому, що без води не було б на Землі кисню. Адже до того, як появились на нашій планеті рослини, в її атмосфері не було кисню… Вловлюючи за допомогою зеленого хлорофілу енергію сонячного проміння, рослини з вуглекислого газу і води виготовляють у своєму листі цукор-глюкозу. І при цьому в них залишається багато зайвого кисню, який вони випускають у повітря. А беруть його з води! Щороку рослини всього світу, щоб жити й рости, “випивають” 650 трильйонів тонн води. За 2 мільйони років вони цілком би висушили всі моря й океани, якщо б круговорот води в природі весь час не наповнював їх.
Детальніше »
ДОЛИНА ХОЛОДНОГО ЦВІТУ
Сюди потрібно приїжджати навесні. Можна в березні, коли долина задивляється у весну очима підсніжників, можна в квітні, коли гойдаються на легенькому вітрі ніжні дзвоники білоцвіту. Та найкраще у травні, коли далеко простелиться нашому погляду біла скатерть. То зацвітає нарцис вузьколистий — білим-білим, аж холодним цвітом.
Детальніше »
НІЖНИЙ ЦВІТ ОСЕНІ
Ніжний, але підступний. Та про це потім.
Осінь уже вдягнула дерева й чагарники в золоті, парчеві шати Поодинокі рослини ще доцвітають, та пора їх розквіту вже явно минула. Але є в Карпатах рослина, яка, не зважаючи на тиранічний хист парчевої цариці, саме в цей пізній для природи час починає буйно квітувати. Це пізньоцвіт осінній. В народі його називають ще бриндушею осінньою, зимовником, морозцем, осінником, растом, шапраном диким, шафраном моровим і навіть безвременником — за те, що цвіте в такий незвичний для більшості рослин час.
Детальніше »
ОРХІДЕЇ
Таємниче звучить це слово, хоча й утворилося воно злиттям двох досить-таки прозових старогрецьких слів, перше з яких означає яєчко, а друге — вид, вигляд.
Орхідеї… І наша уява малює далекі тропіки, де яскравими барвами і дивовижними формами причаровують зір великі квітки орхідей. Серед квітникарів свого часу навіть виникла своєрідна орхідоманія — пристрасть до колекціонування рідкісних видів.
Детальніше »
ЛІСОВІ РОДИЧІ НАРЦИСА
Тож ходімо в ліс — у його глибокі нетрі, під просвітлене шатро, на зелені, помережані різнобарв’ям квітів галявини. Ходім у його весну, ранню весну, коли ще тільки вчувається її подих, і кожна рослина й рослинка, причаївшись, жде своєї пори, щоб вибухнути зеленою силою назустріч сонцю.
Детальніше »
НЕ ДАРУЙМО КРОКУСІВ…
Бо вони вже подаровані кожному з нас весняною природою. А зірвані, принесені до кімнати, недовго веселитимуть погляд, передчасно зів’януть без рідного лісу, а ліс без них запізніло покличе нас у весну.
Не даруймо крокусів, а зустрічаймо весну з ними в березневому чи квітневому лісі.
Детальніше »
ЩЕДРА ВЕСНА РЯСТОМ
Пригадаймо лишень Тараса Шевченка:
Встала й весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила.
Детальніше »
ЕРИТРОНІЙ
Біг собі собака, спіткнувся й ударився головою об землю. Розсердився і почав зі злості її кусати. Вкусив раз, вкусив удруге, а за третім разом залишив зуба в землі, далі — другого. Задумався тоді собака: землі хоч би що, він же й зовсім без зубів може зостатися. І перестав землю кусати. Коли прийшла весна і почала розсівати квіти по землі, бачить — два собачі ікла стирчать. Навіщо їм даремно пропадати, подумала весна, торкнулася до них чарівною паличкою-весняночкою — і проросли ікла квітами.
Детальніше »
ЗЕМНИЙ РЯБЧИК І РОДИЧКА МАРСА
Що полювати на рябчика на території нашої республіки заборонено, знає кожен мисливець. Проте в даному разі мова йде не про птаха з родини тетерукових, а про рослину з родини лілійних. Схожі вони лише тим, що обоє стають у Карпатах рідкісними. І обоє потребують охорони.
Детальніше »
ОТРУЙНИЦЯ І ЛІКАР
Ці властивості притаманні белладонні лікарській. В Росії її називають красавкою белладонною. Слово “белладонна” в перекладі з італійської означає “гарна жінка”, що наштовхує на думку про незвичайну красу цієї рослини. Проте її видова назва пов’язана не з привабливістю, а з хитрощами жінок, які в усі часи хотіли бути красивими. Отож давно колись найвинахідливіші з них додумалися капати сік цієї рослини собі в очі, від чого зіниці розширювалися і очі набували незвичайного таємничого блиску.
Детальніше »
ЗЕМНИЙ СЕРПИК МІСЯЦЯ
Її стиглі плоди — стручечки нагадують сріблястий серпик природного супутника нашої зеленої планети — місяця.
Детальніше »
ЛІЧЕНІ ЕКЗЕМПЛЯРИ!
Так, буквально лічені екземпляри арума плямистого залишилися в листяних лісах Закарпаття. Рослина з родини ароїдних, тобто з тієї самої, що населила тропіки і ліанами, і епіфітами, і деревами, а в нас відома лише трав’янистими видами. Про один із них — образки болотні — була вже мова. Щодо арума, відомого на Україні ще під назвою кліщинець, то він представлений чотирма видами, з яких у Карпатах, і то вкрай рідко, трапляється лише арум плямистий.
Детальніше »
ЗВИЧАЙНА ЧИ БЛАГОРОДНА?
Мова йде про печіночницю звичайну з родини жовтецевих. Видова назва її остаточно не усталилася: її називають то звичайною, то благородною.
Детальніше »
ЗАХИСНИК ПРОСИТЬ ЗАХИСТУ
Відкаснути — це захистити кого-небудь від чогось неприємного, звідси й назва роду рослин, що наділені лікувальними властивостями, відкасник, тобто захисник. У Карпатах його називають ще дев’ятисилом за те, що він нібито таїть у собі аж дев’ять надзвичайних сил, котрі за своєю лікувальною чи магічною дією в дев’ять разів більші, ніж в інших рослин.
Детальніше »
ПАПОРОТЬ-БАГАТОНІЖКА
Багатоніжки у нашій фауні — не рідкість. Є чимала родина багатоніжкових і в рослинному світі. Заслуговує уваги блехнум колосистий, що нині підлягає охороні у всіх європейських країнах і вже занесений до “Червоної книги Української РСР”.
Детальніше »
ЛІСОВА ФІСТАШКА
З насіння клокички перистої добувають олію, за смаком схожу на олію фісташки, тому подекуди в Росії її називають лісовою фісташкою. Можна б її ще назвати лісовою капустою: в Закавказзі її бутони разом з молодими пагінцями квасили, як капусту, одержуючи так звані джонджолі.
Детальніше »
ЖИВИЙ ПАМ’ЯТНИК УЧЕНОМУ
Ми вже не раз переконувалися, що рослини часто-густо ведуть свій родовід від міфічних персонажів і самі стають легендарними. Чимало вчених-ботаніків теж заслужили, щоб пам’ять про них продовжували у віках зелені мешканці планети Земля. Такої високої честі удостоївся Карл Лінней — видатний шведський ботанік, якого називають хресним батьком багатьох рослин.
Детальніше »
НЕ ВСЯКИЙ БУЗОК ДЛЯ БУКЕТА
Його культивують з 1830 року в парках і садах багатьох країн. І якщо хтось принесе нам у травні — червні зі свого саду чи городу букет лілового бузку, то це ще не буде злочином перед природою, але й не кращим способом милування буйством, непогамовною розкішшю природи.
Детальніше »
З РОДИНИ КИПАРИСОВИХ
Кипариси асоціюються в нашій уяві неодмінно з гарячим екзотичним півднем. А ми говоримо про Карпати з подекуди досить суворими кліматичними і взагалі природними умовами.
Детальніше »
ВІЧНОЗЕЛЕНА — ТА ЧИ ВІЧНА?
Сосна кедрова європейська, як і більшість хвойних, належить до вічнозелених рослин. Однак це ще не говорить про її вічність, а лише про властивість цілорічно зберігати своє листя зеленим. І все ж якраз серед хвойних дерев найбільше уславлених довгожителів планети. Так, у 1879 році до Нью-Йорка потрапила частина стовбура секвойядендрона гігантського, окружність стовбура якого становила близько 30 м, а вік — 4840 років. Відомі своїм незвичайним довголіттям і деякі сосни. Спил на одному з екземплярів сосни остистої з Каліфорнії дозволив констатувати вік 4200 років. А в горах східної Невади на висоті 3275 м над рівнем моря знайдено ще древніший екземпляр цього дерева. Сама по собі сосна виявилась непоказною: заввишки трохи більше 5 м, окружність стовбура — 6,4 м, до того ж значна частина крони відмерла, зате прожила десь 4900 літ. Американські вчені тримають у полі зору ще 25 екземплярів сосни остистої, які ростуть на межі лісу: їм начебто не менше тисячоліття.
Детальніше »
ТІЛЬКИ В КАРПАТАХ!
Ніде, крім Карпат, не зустрінеться вам модрина польська — теж із родини соснових. В нашій країні на сьогодні вона збереглася на площі не більше 10 га, а саме: в урочищі Манява в Горганах на Івано-Франківщині, в урочищі Кедрин поблизу села Лопухова на Закарпатті та на Німчицькому перевалі в районі Вижниці на Буковині.
Детальніше »
ДОВГОЖИТЕЛЬ У НЕБЕЗПЕЦІ
Тис. Природа вділила йому завидний вік: він здатний прожити до двох тисяч років, якщо не довше. Відразу ж уточнимо, що мова піде про тис ягідний. На Далекому Сході нашої країни зустрічається ще тис гострокінцевий. Взагалі родина тисових порівняно нечисленна — не більше десяти видів. Тис ягідний між ними найвідоміший.
Детальніше »
ЩО НАМ ВІДКРИВАЄ КЛЮЧ-ТРАВА?
В давні часи, коли світ вірив чудесам, ключ-трава відкривала людям ті місця, де в землі приховано скарби. Тому в народі й назвали її ключ-травою. В мешканців Альп, навпаки, ця рослина користувалась недоброю славою: з її забаганки корови могли втратити молоко, вівці й кози — вигинути.
Детальніше »
І БАРАНЕЦЬ, І ВОВЧА ЛАПА…
У різних місцевостях цю рослину називають по-різному: баранець, вовча лапа, єлочка, камфора-зілля, любка куряча, нитота, п’ядич-плаун. В літературі прижилася назва плаун баранець. Але чому “баранець”? Мабуть, тому, що рослину цю застосовували проти ковтунів у овець. Адже відома в народі й назва “колтунник”. Латинська родова назва походить від грецьких слів: lycos — вовк і podion — нога, а разом вовча лапа. От і виходить: воднораз і баранець і вовча лапа — ловець і пожива, так би мовити, в одній особі. Та ця словесна невідповідність не заважала розвиватися і розмножуватися рослині протягом довгих тисячоліть. Подібно до папоротей, плауни дуже древні рослини. Останки прадавніх деревовидних плаунів нині знаходимо в покладах кам’яного та бурого вугілля.
Детальніше »
ЗА БАРАНЦЕМ – БАРАНЧИК…
Арніка. Загадково звучить ця назва, як красиве жіноче ім’я. Походить воно від грецького слова arnos, що в перекладі на українську мову означає баранчик. Назва рослини, очевидно, таїть у собі натяк на те, що деякі види арніки найчастіше ростуть на гірських пасовиськах, де випасаються вівці. До таких рослин належить арніка гірська, поширена в горах Середньої і Південної Європи. В нашій країні зрідка зустрічається в Білорусії, Прибалтиці, на Поділлі і порівняно часто в Карпатах, де зростає невеликими групами серед зріджених заростей криволісся, подекуди на галявинах гірських лісів на висоті від 500 до 2000 м над рівнем моря.
Детальніше »
ЧИ ОБЕРІГАТИ ВАЛЕРІАНУ?
Поки що вона оберігає нас: від нервового збудження, неврозів серцево-судинної системи, що супроводжуються спазмами коронарних судин, від безсоння, тахікардії. Список захворювань, при яких ми вдаємося до валеріани, можна б продовжити. Потреби у її сировині задовольняються нині головним чином за рахунок плантаційного вирощування. Лікарськими властивостями наділена більшість видів валеріани.
Детальніше »
З РОДУ КЕНТАВРІВ
Лікувальну дію волошки нібито відкрив наймудріший із кентаврів Хірон, а вже Лінней на честь міфічного відкривача всю родину назвав centaurea — кентаври. Древні греки сік волошки використовували для загоювання ран. Але її лікувальні властивості набагато більші. Невідомий автор рукопису із XVII століття радить, наприклад, товченим насінням волошки виводити бородавки. Спиртовий настій з гарячим чаєм народна медицина використовує для лікування простуди, водний відвар — при посиленому серцебитті, захворюванні нирок, сечового міхура, для примочок при запаленні слизових оболонок очей. Відома також жовчогінна дія волошки.
Детальніше »
ДЕРЕВІЙ
Де його тільки немає — і по луках, і по обочинах доріг, і на полях, межах, лісових галявинах, узліссях, навіть у садах та городах. Це — деревій звичайний, відомий повсюдно як цінна лікарська рослина.
Детальніше »
З ЦЕРБЕРОВОІ ПІНИ
Страж царства мертвих Цербер — злий пес з трьома головами… Здавалося б, далі фантазувати нікуди, настільки цей моторошний образ грецької міфології вивершений, якщо потворність може бути вивершеною. Та греки древнього світу в фантазії себе не обмежували. Вони наділили чудодійною силою ще й Церберову піну: з неї виросли квітки аконіту. Донька колхідського царя Медея додавала цю рослину в своє чаклунське зілля, яким приспала дракона, що вартував золоте руно.
Детальніше »
ГВОЗДИКА, АЛЕ НЕ ДОМАШНЯ…
Для різних людей назва гвоздика не одне й те ж. Для природолюбів — це декоративна рослина із запашними квітками білого, рожевого, червоного кольору, залежно від виду. А для гурманів — це прянощі того ж порядку, що й кориця, імбир. Але гвоздичні дерева належать зовсім до іншої родини. Завдяки схожості висушених пуп’янків, що вживаються як прянощі, із гвіздками вони й названі гвоздикою. А вже трав’яниста гвоздика перейняла свою родову назву від далекої тропічної рослини завдяки схожому пряному запахові.
Детальніше »
ГОЛУБА ЗАМРІЯ ДЗВОНИКІВ
Квітки в рослин цього роду бувають і фіолетові, і білі, і сині. Дзвоники карпатські, що цвітуть у травні — липні, ваблять око ясною голубизною.
Детальніше »
“ТРОЯНДОВЕ ДЕРЕВО”
Йдеться не про дерево, а про невеличкий кущ, але коли вникнути в його родову назву — рододендрон, то з’ясується, що виникла вона з двох грецьких слів: rhodon — троянда і dendron — дерево.
Детальніше »
ТИРЛИЧІ
“На полонинах тирличі розквітли…” — промовив ці слова чеський поет Станіслав-Костка Нейман та й осікся, не дав вибухнути своєму захопленню тирличевим цвітом, бо контраст між прекрасною природою Карпат і злиденним життям горянина в часи панування буржуазної Чехословаччини на Закарпатті був настільки разючим, що навертав на гіркі роздуми.
Детальніше »
ДОНЬКА ВЕСНЯНИХ ВІТРІВ
Може, тому назвали її анемоною — від грецького слова anemos — вітер,— що зацвітає в пору, коли високо в горах віють весняні вітри. А може, тому, що тоненьке стебло її хитається від найменшого подиху вітру.
Детальніше »
БІЛИЙ СОН КАРПАТ
Яким тільки сон не буває: богатирським, камінним, свинцевим, золотим… Останнім часом набули популярності кольорові сни. Ми розкажемо про сон білий, рідкісну рослину, що зростає в середньоєвропейському високогір’ї, зокрема в Українських Карпатах.
Детальніше »
КВІТКА-БОГАТИР
Вернигора, Вернидуб, Ломихаща, Товчикамінь — ці образи богатирів із народних казок прийшли колись у наше дитинство, щоб зостатися з нами назавжди. А ломикамінь? Це теж ім’я, але не казкового богатиря. Так назвали рід рослин, а потім і всю родину — ломикаменеві.
Детальніше »
ПО СЛІДУ КОТЯЧИХ ЛАПОК
Досить один раз глянути на цю рослину— пухнасту й м’яку, що й справді нагадує котячу лапку,— аби збагнути, що кращої назви не придумати. Рід котячих лапок налічує понад 100 видів, що поширені в Європі, Азії, Австралії, Північній та Південній Америці.
Детальніше »
НЕ АРНІКА І НЕ ЛІКУВАЛЬНА
Мова піде про сугайник Клузія, який часто приймають за арніку гірську і збирають на лікарські потреби.
Детальніше »
ШОВКОВА КОСИЦЯ
“Едельвейсом цвіте Закарпаття моє”,— співає наш земляк Іван Попович, і йому серцем озиваються люди не тільки в Карпатах. Є пісні й про шовкову косицю. Є — і народжуватимуться нові. Бо мова йде про квітку, овіяну легендами, поріднену з людською молодістю, мужньою і світлою, про квітку, поріднену з любов’ю.
Детальніше »
АЛЬПІЙСЬКА ЗІРКА
Як ми вже згадували, альпійською зіркою французи називають білотку альпійську. В науці такої поетичної назви удостоїлася айстра альпійська (Aster alpinus). Давньогрецьке aster — не що інше як зірка. А назвали так рослину завдяки зірчастій формі її квіткових кошиків.
Детальніше »
МАЛЕНЬКИЙ, ТА СМІЛИВЕНЬКИЙ
Йдеться про первоцвіт дрібний — високогірний середньоєвропейський вид з роду Primula. Наукова назва походить від слова prima, що означає перший. Пояснюється це тим, що більшість видів первоцвіту зацвітають ранньою весною, першими.
Детальніше »
НЕ ПОЩАСТИЛО З ІМЕНЕМ
Шолудивник… Важко подобатися з таким іменем? Але хто приходить у гори, не питає у рослин імені та роду. Надається перевага зоровому враженню. Тож і зривають шолудивник кільчастий на букети, зачаровуючись його фіолетово-пурпуровим цвітом. У Рахівському районі на Закарпатті місцеве населення збирало шолудивник кільчастий як лікарську рослину, наділену тонізуючими властивостями, хоч такими вона не володіє.
Детальніше »
ЗОЛОТИЙ КОРІНЬ
Так уже повелося, що цінність усього сущого люди звикли вимірювати золотом. У попередньому розділі йшлося про золотий сон. За словниками — це приємне сновидіння, яке дає відчуття щастя, насолоди. В людини доброї, з лагідним характером — золоте серце. В здібної, обдарованої особистості — золота голова. Є ще золота осінь, коли гаї та діброви набувають яскраво-жовтого забарвлення. У кмітливого майстра — золоті руки. Розумне, доречно сказане слово — золоте. Щаслива пора — золота пора. Люба дитина — золота дитина. Джерело багатства і прибутків — золоте дно. Великі, несподівані прибутки — золотий дощ. Одружуючись, хлопець обіцяє дівчині золоті гори. І якщо він і вона проживуть щасливо 50 років — святкуватимуть золоте весілля. Кожен із нас хоче вписати в життя золоту сторінку, та багато хто з роками вдовольняється золотою серединкою. І казкові та міфічні персонажі щастя міряли здебільшого золотом. То знаходили яблуню, яка родить золоті яблука. То виловлювали золоту рибку. То мандрували по золоте руно…
Детальніше »
З ВІРОЮ В СВОЮ НІМФУ
Так би повинна жити дріада восьмипелюсткова, успадкувавши свою родову назву від міфічних дріад, яким фантазія древніх греків довірила покровительство над деревами. В свою чергу дріади перейняли собі наймення від могутнього дерева дуб — саме цим словом перекладається грецьке drios.
Детальніше »
І НАРЕШТІ – НАСКЕЛЬНИЦЯ
Перш ніж завершити книгу, киньмо ще раз погляд на карпатське високогір’я, де творять життя, не вишукуючи затишної, тепленької місцини, рослини трудної долі, до яких належить також наскельниця лежача. Це теж аркто-альпійський вид, до того ж єдиний вид цілого роду, поширений у холодних районах та в альпійському поясі північної півкулі: у Центральній Європі, Північній Європі, Північній Азії, Північній Америці. Широко розповсюджений і в нашій країні — по всій арктичній рослинній зоні, в горах Сибіру і Далекого Сходу. І все-таки дуже рідкісний на Україні: зустрічається подекуди тільки в Карпатах.
Детальніше »
ГОРОДИЛІВСЬКІ ВОДОСПАДИ
Це чудовий куточок гірської Хустщини. Чарують своєю красою багаті змішані ліси, легко дихати чистим повітрям, милують наші очі водоспади.
Детальніше »
НІРЕСЬКІ ВОДОСПАДИ
Приміський присілок Ніреші ховається в гущі дерев на бережках, що розкинулись з правого боку Ріки та Тиси. Він вражає чудовими пейзажами, дишуть пахучим ароматом його квітучі сади.
Детальніше »
НАНКІНСЬКЕ ОЗЕРО
З Хуста їдемо автобусом в село Нанково. По дорозі перед нами відкривається чудова панорама парників колгоспу імені Мічуріна та будови компресорної станції газопроводу «Союз».
Детальніше »
ЛИПОВЕЦЬКЕ ОЗЕРО
Місцеві жителі називають це озеро морським оком. З Хуста автобусом добираємось до села Липовець. Детальніше »
СОКОЛІВ КАМІНЬ
Автобусом їдемо в село Криву, що розташоване під горами на лівім березі Тиси. Детальніше »
