Може, тому назвали її анемоною — від грецького слова anemos — вітер,— що зацвітає в пору, коли високо в горах віють весняні вітри. А може, тому, що тоненьке стебло її хитається від найменшого подиху вітру.

Називають її ще просто вітряницею. А нарцисоцвітою — завдяки ніжно-білим квіткам, що нагадують нарцисові.

Різновидність анемон велика. Близько півсотні видів зростає в нашій країні. На території України найпоширеніша анемона дібровна, росте також анемона жовтецева і рідко — анемона лісова. А от анемона нарцисоцвіта настільки рідкісна, що їй загрожує зникнення.

Анемона нарцисоцвіта (ветреница нарциссоцветковая) —

Anemone narcissiflora L.

Родина: жовтецеві — Ranunculaceae

Це багаторічна трав’яниста рослина, яку називають гірською провісницею весни. Росте вона на кам’янистих схилах, гірських луках. В Українських Карпатах значного поширення не набула. Знайти її можна тільки на вершині гори Близниця, на Свидовці та на деяких скелях Чорногори. А загалом вона відома в горах Європи, Азії та Північної Америки.

Ажурні, на довгих черешках пальчастороздільні листки анемони нарцисоцвітої утворюють розетку, з якої виростає квітконос 10— 20 см заввишки. Цвіте в травні — червні. її зонтиковидні суцвіття, в яких зібрані від трьох до восьми білих, іноді рожевувато-фіолетових квіток, не поступаються красою найвишуканішим садовим квітам.

Зростає вище верхньої межі лісу, на висоті 1400—1500 м. Анемона нарцисоцвіта — рослина невибаглива, тому легко піддається окультуренню. В умовах гір віддає перевагу гумусним, багатим на вапно ґрунтам.

Як і більшість рослин цього виду, анемона нарцисоцвіта отруйна. Охороняється по всій Європі. Не можуть бути винятком й Українські Карпати, бо тільки тут та ще на Поділлі можна цю рослину зустріти в нашій країні. Щоправда, рівнинний її різновид, відомий під назвою анемони розлогої, має дещо ширшу географію: околиці міста Бродів на південно-західному схилі Лисої гори, околиці міста Золочева (Львівська область) та околиці селища Козина (Тернопільська область).

Високо в горах на весняних вітрах вигойдує свої зірчасто-білі п’ятипелюсткові квітки ніжна донька вітрів, що зважилася обжити скупі на ласку висоти. Отже, вона не тільки ніжна, а й сильна. Але перед людьми — слаба. І майбутнє її залежить від нас.

Джерело: В.І.Комендар, П.М. Скунць, М.Ю.Гнатюк Зелені перлини Карпат. – Ужгород: Карпати, 1985.- 88с