Мова йде про печіночницю звичайну з родини жовтецевих. Видова назва її остаточно не усталилася: її називають то звичайною, то благородною.

Печіночниця звичайна (печеночница благородная) —

Hepatica nobilis Gors. (И. triloba Gilib., Anemone hepatica L.)

Родина: жовтецеві — Ranunculaceae

В умовах Карпат однак печіночниця звичайна належить до зникаючих видів і потребує охорони. І насамперед не тому, що це рослина лікарська, а через її високу декоративність — надзвичайно красиві квітки і листя. її масово зривають на букети, викопують для пересадки на квітники.

Наукова назва рослини походить від грецького слова hepar, що в перекладі на українську означає печінка. Плями на трилопатевих листках і справді нагадують хвору печінку, крім того, листки здавна використовувалися для її лікування. Мають вони й інше застосування в народній медицині: для припинення кровотечі і як сечогінний засіб. Збирають для лікарських потреб лише молоді листки без черешків, як правило, після відцвітання рослини, рідше — квітки.

Печіночниця звичайна — рослина багаторічна, заввишки 5— 15 см. Квітконосні стебла поодинокі, виходять із пазух лусковидних листків кореневища, опушені. Листочки оцвітини синювато-блакитні. Зацвітає рано навесні, у квітні — травні. Сім’янки опушені.

Природний ареал — Європа, Азія, Північна Америка. На Україні зустрічається в західних лісових районах у широколистяних і мішаних лісах, по чагарниках. З 1440 року введена в культуру, дала “благородні” форми: махрові, з червоними пелюстками.

І якщо печіночниця ще звичайно трапляється нам у первозданній природі, то не слід забувати, що ця звичайність умовна: вона цілком залежить від нас. Адже в багатьох країнах печіночниця звичайна вже підлягає охороні.

Джерело: В.І.Комендар, П.М. Скунць, М.Ю.Гнатюк Зелені перлини Карпат. – Ужгород: Карпати, 1985.- 88с