Як ми вже згадували, альпійською зіркою французи називають білотку альпійську. В науці такої поетичної назви удостоїлася айстра альпійська (Aster alpinus). Давньогрецьке aster — не що інше як зірка. А назвали так рослину завдяки зірчастій формі її квіткових кошиків.
“Едельвейсом цвіте Закарпаття моє”,— співає наш земляк Іван Попович, і йому серцем озиваються люди не тільки в Карпатах. Є пісні й про шовкову косицю. Є — і народжуватимуться нові. Бо мова йде про квітку, овіяну легендами, поріднену з людською молодістю, мужньою і світлою, про квітку, поріднену з любов’ю.
Мова піде про сугайник Клузія, який часто приймають за арніку гірську і збирають на лікарські потреби.
Досить один раз глянути на цю рослину— пухнасту й м’яку, що й справді нагадує котячу лапку,— аби збагнути, що кращої назви не придумати. Рід котячих лапок налічує понад 100 видів, що поширені в Європі, Азії, Австралії, Північній та Південній Америці.
Вернигора, Вернидуб, Ломихаща, Товчикамінь — ці образи богатирів із народних казок прийшли колись у наше дитинство, щоб зостатися з нами назавжди. А ломикамінь? Це теж ім’я, але не казкового богатиря. Так назвали рід рослин, а потім і всю родину — ломикаменеві.
Яким тільки сон не буває: богатирським, камінним, свинцевим, золотим… Останнім часом набули популярності кольорові сни. Ми розкажемо про сон білий, рідкісну рослину, що зростає в середньоєвропейському високогір’ї, зокрема в Українських Карпатах.
Може, тому назвали її анемоною — від грецького слова anemos — вітер,— що зацвітає в пору, коли високо в горах віють весняні вітри. А може, тому, що тоненьке стебло її хитається від найменшого подиху вітру.
“На полонинах тирличі розквітли…” — промовив ці слова чеський поет Станіслав-Костка Нейман та й осікся, не дав вибухнути своєму захопленню тирличевим цвітом, бо контраст між прекрасною природою Карпат і злиденним життям горянина в часи панування буржуазної Чехословаччини на Закарпатті був настільки разючим, що навертав на гіркі роздуми.
Йдеться не про дерево, а про невеличкий кущ, але коли вникнути в його родову назву — рододендрон, то з’ясується, що виникла вона з двох грецьких слів: rhodon — троянда і dendron — дерево.
Квітки в рослин цього роду бувають і фіолетові, і білі, і сині. Дзвоники карпатські, що цвітуть у травні — липні, ваблять око ясною голубизною.
Для різних людей назва гвоздика не одне й те ж. Для природолюбів — це декоративна рослина із запашними квітками білого, рожевого, червоного кольору, залежно від виду. А для гурманів — це прянощі того ж порядку, що й кориця, імбир. Але гвоздичні дерева належать зовсім до іншої родини. Завдяки схожості висушених пуп’янків, що вживаються як прянощі, […]
Страж царства мертвих Цербер — злий пес з трьома головами… Здавалося б, далі фантазувати нікуди, настільки цей моторошний образ грецької міфології вивершений, якщо потворність може бути вивершеною. Та греки древнього світу в фантазії себе не обмежували. Вони наділили чудодійною силою ще й Церберову піну: з неї виросли квітки аконіту. Донька колхідського царя Медея додавала цю […]
Де його тільки немає — і по луках, і по обочинах доріг, і на полях, межах, лісових галявинах, узліссях, навіть у садах та городах. Це — деревій звичайний, відомий повсюдно як цінна лікарська рослина.
Лікувальну дію волошки нібито відкрив наймудріший із кентаврів Хірон, а вже Лінней на честь міфічного відкривача всю родину назвав centaurea — кентаври. Древні греки сік волошки використовували для загоювання ран. Але її лікувальні властивості набагато більші. Невідомий автор рукопису із XVII століття радить, наприклад, товченим насінням волошки виводити бородавки. Спиртовий настій з гарячим чаєм народна […]
Поки що вона оберігає нас: від нервового збудження, неврозів серцево-судинної системи, що супроводжуються спазмами коронарних судин, від безсоння, тахікардії. Список захворювань, при яких ми вдаємося до валеріани, можна б продовжити. Потреби у її сировині задовольняються нині головним чином за рахунок плантаційного вирощування. Лікарськими властивостями наділена більшість видів валеріани.
Арніка. Загадково звучить ця назва, як красиве жіноче ім’я. Походить воно від грецького слова arnos, що в перекладі на українську мову означає баранчик. Назва рослини, очевидно, таїть у собі натяк на те, що деякі види арніки найчастіше ростуть на гірських пасовиськах, де випасаються вівці. До таких рослин належить арніка гірська, поширена в горах Середньої і […]
У різних місцевостях цю рослину називають по-різному: баранець, вовча лапа, єлочка, камфора-зілля, любка куряча, нитота, п’ядич-плаун. В літературі прижилася назва плаун баранець. Але чому “баранець”? Мабуть, тому, що рослину цю застосовували проти ковтунів у овець. Адже відома в народі й назва “колтунник”. Латинська родова назва походить від грецьких слів: lycos — вовк і podion — […]
В давні часи, коли світ вірив чудесам, ключ-трава відкривала людям ті місця, де в землі приховано скарби. Тому в народі й назвали її ключ-травою. В мешканців Альп, навпаки, ця рослина користувалась недоброю славою: з її забаганки корови могли втратити молоко, вівці й кози — вигинути.
Тис. Природа вділила йому завидний вік: він здатний прожити до двох тисяч років, якщо не довше. Відразу ж уточнимо, що мова піде про тис ягідний. На Далекому Сході нашої країни зустрічається ще тис гострокінцевий. Взагалі родина тисових порівняно нечисленна — не більше десяти видів. Тис ягідний між ними найвідоміший.
Ніде, крім Карпат, не зустрінеться вам модрина польська — теж із родини соснових. В нашій країні на сьогодні вона збереглася на площі не більше 10 га, а саме: в урочищі Манява в Горганах на Івано-Франківщині, в урочищі Кедрин поблизу села Лопухова на Закарпатті та на Німчицькому перевалі в районі Вижниці на Буковині.
Сосна кедрова європейська, як і більшість хвойних, належить до вічнозелених рослин. Однак це ще не говорить про її вічність, а лише про властивість цілорічно зберігати своє листя зеленим. І все ж якраз серед хвойних дерев найбільше уславлених довгожителів планети. Так, у 1879 році до Нью-Йорка потрапила частина стовбура секвойядендрона гігантського, окружність стовбура якого становила близько […]
Кипариси асоціюються в нашій уяві неодмінно з гарячим екзотичним півднем. А ми говоримо про Карпати з подекуди досить суворими кліматичними і взагалі природними умовами.
Його культивують з 1830 року в парках і садах багатьох країн. І якщо хтось принесе нам у травні — червні зі свого саду чи городу букет лілового бузку, то це ще не буде злочином перед природою, але й не кращим способом милування буйством, непогамовною розкішшю природи.
Ми вже не раз переконувалися, що рослини часто-густо ведуть свій родовід від міфічних персонажів і самі стають легендарними. Чимало вчених-ботаніків теж заслужили, щоб пам’ять про них продовжували у віках зелені мешканці планети Земля. Такої високої честі удостоївся Карл Лінней — видатний шведський ботанік, якого називають хресним батьком багатьох рослин.
З насіння клокички перистої добувають олію, за смаком схожу на олію фісташки, тому подекуди в Росії її називають лісовою фісташкою. Можна б її ще назвати лісовою капустою: в Закавказзі її бутони разом з молодими пагінцями квасили, як капусту, одержуючи так звані джонджолі.
Багатоніжки у нашій фауні — не рідкість. Є чимала родина багатоніжкових і в рослинному світі. Заслуговує уваги блехнум колосистий, що нині підлягає охороні у всіх європейських країнах і вже занесений до “Червоної книги Української РСР”.
Відкаснути — це захистити кого-небудь від чогось неприємного, звідси й назва роду рослин, що наділені лікувальними властивостями, відкасник, тобто захисник. У Карпатах його називають ще дев’ятисилом за те, що він нібито таїть у собі аж дев’ять надзвичайних сил, котрі за своєю лікувальною чи магічною дією в дев’ять разів більші, ніж в інших рослин.
Мова йде про печіночницю звичайну з родини жовтецевих. Видова назва її остаточно не усталилася: її називають то звичайною, то благородною.
Так, буквально лічені екземпляри арума плямистого залишилися в листяних лісах Закарпаття. Рослина з родини ароїдних, тобто з тієї самої, що населила тропіки і ліанами, і епіфітами, і деревами, а в нас відома лише трав’янистими видами. Про один із них — образки болотні — була вже мова. Щодо арума, відомого на Україні ще під назвою кліщинець, […]
Її стиглі плоди — стручечки нагадують сріблястий серпик природного супутника нашої зеленої планети — місяця.
Ці властивості притаманні белладонні лікарській. В Росії її називають красавкою белладонною. Слово “белладонна” в перекладі з італійської означає “гарна жінка”, що наштовхує на думку про незвичайну красу цієї рослини. Проте її видова назва пов’язана не з привабливістю, а з хитрощами жінок, які в усі часи хотіли бути красивими. Отож давно колись найвинахідливіші з них додумалися […]
Що полювати на рябчика на території нашої республіки заборонено, знає кожен мисливець. Проте в даному разі мова йде не про птаха з родини тетерукових, а про рослину з родини лілійних. Схожі вони лише тим, що обоє стають у Карпатах рідкісними. І обоє потребують охорони.
Біг собі собака, спіткнувся й ударився головою об землю. Розсердився і почав зі злості її кусати. Вкусив раз, вкусив удруге, а за третім разом залишив зуба в землі, далі — другого. Задумався тоді собака: землі хоч би що, він же й зовсім без зубів може зостатися. І перестав землю кусати. Коли прийшла весна і почала […]
Пригадаймо лишень Тараса Шевченка: Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила.
Бо вони вже подаровані кожному з нас весняною природою. А зірвані, принесені до кімнати, недовго веселитимуть погляд, передчасно зів’януть без рідного лісу, а ліс без них запізніло покличе нас у весну. Не даруймо крокусів, а зустрічаймо весну з ними в березневому чи квітневому лісі.
Тож ходімо в ліс — у його глибокі нетрі, під просвітлене шатро, на зелені, помережані різнобарв’ям квітів галявини. Ходім у його весну, ранню весну, коли ще тільки вчувається її подих, і кожна рослина й рослинка, причаївшись, жде своєї пори, щоб вибухнути зеленою силою назустріч сонцю.
Таємниче звучить це слово, хоча й утворилося воно злиттям двох досить-таки прозових старогрецьких слів, перше з яких означає яєчко, а друге — вид, вигляд. Орхідеї… І наша уява малює далекі тропіки, де яскравими барвами і дивовижними формами причаровують зір великі квітки орхідей. Серед квітникарів свого часу навіть виникла своєрідна орхідоманія — пристрасть до колекціонування рідкісних […]
Ніжний, але підступний. Та про це потім. Осінь уже вдягнула дерева й чагарники в золоті, парчеві шати Поодинокі рослини ще доцвітають, та пора їх розквіту вже явно минула. Але є в Карпатах рослина, яка, не зважаючи на тиранічний хист парчевої цариці, саме в цей пізній для природи час починає буйно квітувати. Це пізньоцвіт осінній. В […]
Сюди потрібно приїжджати навесні. Можна в березні, коли долина задивляється у весну очима підсніжників, можна в квітні, коли гойдаються на легенькому вітрі ніжні дзвоники білоцвіту. Та найкраще у травні, коли далеко простелиться нашому погляду біла скатерть. То зацвітає нарцис вузьколистий — білим-білим, аж холодним цвітом.
Колиска всього живого — вода. Відірватись від цієї колиски неможливо з багатьох причин. І насамперед, як сказав відомий письменник-біолог І. І. Акимушкін, тому, що без води не було б на Землі кисню. Адже до того, як появились на нашій планеті рослини, в її атмосфері не було кисню… Вловлюючи за допомогою зеленого хлорофілу енергію сонячного проміння, […]
Так називають у народі горицвіт. Найширше відомий горицвіт весняний — цінна лікарська рослина, що спалахує у квітні — травні золотисто-жовтими барвами. Зустрічаються на Україні й інші види горицвітів, зокрема вогнистий, волзький, осінній. Нас цікавить горицвіт літній, який росте розсіяно на сухих трав’янистих місцях при дорогах, у посівах.
Дочка однієї з океанід Ірида, з’єднуючи небеса із землею, була посередницею між олімпійськими богами і людьми. Само собою, батько ботаніки Теофраст не міг не відшукати на землі квітку для такої богині. І вже шведський ботанік Карл Лінней на правах хрещеного батька ім’я Iris дав цілому роду рослин, який ми в побуті називаємо чи то півниками, […]
Чорна гора… Вона виринає неподалік від закарпатського міста Виноградова, як жива згадка про вулканічну давнину. Тільки до чого тут ковила, що в нашій уяві з дитинства зрослася зі степом?
Рішення обласної ради від 26 травня 2011 року №222
У стародавньому гірському містечку Рахові найстарішим з парків є лісопарк «Буркут», закладений на західній околиці ще в середині XIX ст. («буркут» —це джерело з мінеральною водою).
В селі Буштині Тячівського району у XIX ст. містилося центральне управління лісового господарства Марамороської котловини. Біля будинку управління, що знаходився біля гирла річки Тереблі, був заснований дендропарк на площі три гектари. Основна мета його створення полягала у спробі акліматизації інтродукованих видів дерев в умовах передгір’я Карпат. За оповіданнями старожилів тут було висаджено багато різноманітних інтродукованих […]
У місті Берегові є кілька невеликих парків і скверів, де зібрано чимало декоративних форм та інтродукованих видів рослин. Серед них виділяються два невеликих дендропарки, створених на базі колишнього саду. Цей сад, чи як його краще було б назвати тепер дендропарк, було закладено на початку XIX ст. Тоді він займав значну площу на північно-східній околиці міста. […]
У гирлі приток Латориці, річок Піні та Дусині, знаходиться місто Свалява. В кінці XIX ст. було створено досить великий дендропарк, площа якого в ті часи становила 2,5 гектара.
З цим парком пов’язана трагічна подія з історії селища Великий Березний. У першій половині XIX ст. від великої пожежі вигоріло майже все селище. У вогні зникли не лише будівлі й майно жителів, але й чимало людей, які не встигли врятуватись. Особливо постраждали старі й діти. Ще довго лежали згарища у центрі Великого Березного. Люди боялися […]
У підніжжя Чорної гори розкинулося місто Виноградів. Усе воно, наче сад. Навіть будинки в ньому ледь проглядають з-під зеленої піни насаджень. Але серед них найбагатшим є міський Парк ім. О. М. Горького. Він знаходиться в західній частині міста, займаючи там 5 гектарів.
Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на https://carpaty.net
Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com
