КАРПАТСЬКИЙ ЗАПОВІДНИК — ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ.
С.М. Стойко
Карпати належать до тих небагатьох гірських регіонів нашого континенту, де ще до сьогоднішнього дня збереглись на значній площі екосистеми, які мають виняткове наукове та культурно-освітнє значення як еталони первісної природи.
ВОДНА Й ПРИБЕРЕЖНА РОСЛИННІСТЬ У ВОДОЙМАХ УЖГОРОДСЬКОГО ТА БЕРЕГІВСЬКОГО РАЙОНІВ.
В.І. Комендар
Водна рослинність належить до найменш вивчених рослинних угруповань Закарпаття. В літературі є лише згадки про окремі вищі водні рослини або їх угруповання (Фодор, 1956; Комендар, Фодор, 1966 та деякі інші праці). Нам не відомо жодної публікації по водоростях водойм області.
МОЖЛИВОСТІ ВІДНОВЛЕННЯ ВЕРХНЬОЇ МЕЖІ ЛІСУ
В. I. КОМЕНДАР, С. С. ФОДОР, К. В. МАНІВЧУК
Під верхньою межею лісу, вслід за іншими авторами (Лесков, 1932, Крилова, 1951; Горчаковський, 1954; Коліщук, 1960; Somora, 1969; Комендар, 1970; Plesnik, 1971), ми розуміємо не лінію, а більш або менш широку смугу (100—200 м) з висотою дерев мінімум 5 м, зімкненістю крон 0,3—0,4 і площею мінімум 1 га, в якій лісова рослинність починає поступатися безлісим рослинним угрупованням.
ЗБЕРЕЖЕННЯ ЦІННИХ СПАДКОВИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ КАРПАТСЬКОГО ЛІСУ.
П. C. КАПЛУНОВСЬКИЙ
Необхідність турботи про генетичні властивості лісу викликана тим, що експлуатація та штучне відновлення насаджень спричиняють значні зміни у біологічному комплексі форм, що утворюють природні ліси. Порушується їх популяційна структура. Якщо цей процес не регулюється свідомою діяльністю людини, то здебільшого призводить до негативних наслідків.
ПРОТИЕРОЗІЙНА ТА ЛІСОВІДНОВНА РОЛЬ ХАМЕНЕРІЮ ВУЗЬКОЛИСТОГО.
Ю.В.Манівчук
Гірський рельєф Українських Карпат сприяє розвиткові ерозійних процесів. У місцях цілісної природної рослинності ерозійні процеси незначні, а при її порушенні, лісовирубці, особливо через застосування кінного чи тракторного трелювання деревини, створюються сприятливі умови для розмивання та знесення високо-поживного гумусного шару грунту.
САДИ В ЛАНДШАФТІ.
І. М. ЧЕРНЕКІ
Первинна природна рослинність значно змінилась під впливом діяльності людини в Українських Карпатах. Так, В. А. Анучін (1956) відзначає, що тільки у віддалених гірських районах Закарпаття її залишилось 85% тоді як у передгір’ї під сільськогосподарські угіддя, шляхи та промислові будови засвоєно понад 40% території області, а в низинній зоні — природну рослинність знаходимо лише невеличкими острівцями.
ЛУЧНА РОСЛИННІСТЬ БАСЕЙНУ СЕРЕДНЬОЇ ТЕЧІЇ РІЧКИ ТЕРЕСВИ.
I. В. СТОЙКА
Басейн середньої течії річки Тересви включає частину Тересвянської долини від злиття річок Брустурянки і Мокрянки і до впадання в Тересву її правої притоки — Терешулки. Більша частина досліджуваного району (на північ від села Дубового) належить до Східних Полонинських Карпат, а менша, що південніше Дубового, до складу Хустської котловини (Анучін, 1956). Детальніше »
СПОСОБИ ВИКОРИСТАННЯ ТРАВОСТОЮ ТА ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ КУЛЬТУРНИХ ПАСОВИЩ
М. В. ДУБАНИЧ
Висока питома вага природних кормових угідь у структурі сільськогосподарських угідь, кліматичні умови для росту і розвитку в умовах Закарпатської низовини сприяють розвиткові високопродуктивного тваринництва. Проте продуктивність кормових угідь ще дуже низька і задовольняє потреби тваринництва Закарпатської області в кормах лише на 46—50%.
ОБЛІПИХА – ЦІННА РОСЛИНА.
Л. X. КУХТА
Щоб збільшити запаси кормів у мисливських угіддях області і забезпечити значне зростання поголів’я дичини, доцільно збагатити ліси Карпат такою цінною деревно-чагарниковою породою, як обліпиха крушиновидна.
АНАЛІЗ ФЛОРИ ЛУК ЗАКАРПАТСЬКОЇ НИЗОВИНИ.
М. В. ДУБАНИЧ
Із відомих на Україні 2000 видів квіткових рослин біля 2/3 зростають на Закарпатті. Фактори, що зумовлюють це багатство, дуже різноманітні. Насамперед, м’який і теплий клімат сприяє збереженню рідкісних рослин, які емігрували сюди в минулі кліматичні періоди. Через це низовина є місцем збереження цілого ряду реліктових рослин. Так залишки колишньої степової флори (віхалка гілляста, воловик італійський, шавлія лучна, чистець прямий, горошок чиноподібний) збереглися на південних схилах Косинських та Берегово-Мужіївських пагорбів. Значна кількість рослин (ситняг голчастий, ситняг яйцевидний, жовтець вапнистий, зеленчук жовтий) спустилась на рівнину з гір. Мабуть, вони заносились сюди водою річок, що беруть початок у Карпатах.
ДИКИЙ ВИНОГРАД НА ЗАКАРПАТТІ.
С. С. ФОДОР, П. І. ГОЛІНКА
Серед цікавих знахідок нових видів рослин у флорі Закарпаття особливе місце належить дикому європейському винограду. Хоча Закарпаття — стародавній виноградарський район, до цього часу не було спроб знайти тут диких родичів винограду. Мабуть через те, що широкого поширення як підщепний матеріал тут набули дикі лози американського походження, які часто можна зустріти в природі здичавілими. Детальніше »
ПРО ЗНАХІДКУ ОСОКИ СКЕЛЬНОЇ НА ЧОРНОГОРІ.
В. І. КОМЕНДАР
Осока скельна (Carex rupestris All.) — арктоальпійський, циркуполярний вид. Загальне поширення його: Піренеї, Альпи, Карпати, Корсіка, Шотландія, Північна та Арктична Європа, Гренландія, Урал, Сибір (Hegi).
РОСЛИНИ-МІГРАНТИ У ФЛОРІ ЗАКАРПАТТЯ.
E. С. TOBT
Сприятливі кліматичні умови Закарпаття позитивно впливають на чисельність та різноманітність рослинного покриву. Тому вивчення його видового складу має важливе наукове та прикладне значення. У флорі області зустрічається чимало таких видів, які не мали раніше ні територіальних, ні фітогеографічних зв’язків з рослинним покривом Закарпаття, і потрапили сюди з інших флористичних областей.
БДЖОЛИНІ – ЗАПИЛЮВАЧІ СЛИВОВИХ КУЛЬТУР.
І. О. ВІХАНСЬКА
Важливе значення у підвищенні врожайності плодових дерев має перехресне запилення. Головними запилювачами є медоносні бджоли, але значну роль відіграють і дикі бджолині. Серед них багато видів, які, крім плодових культур, запилюють й інші сільськогосподарські рослини, в тому числі й кормові бобові трави.
ТИСЯЧОЛІТНІ ДУБИ В СЕЛІ СТУЖИЦЯ.
В наш час небагато населених пунктів може пишатись багатовіковими деревами, а на території Ужанського НПП, в селі Стужиця, знаходяться найстаріші дуби в Україні.
ПІЗНЬОЦВІТ ОСІННІЙ
Кожна людина, яка потрапить в Ужанський НПП в період з другої половини серпня до першої половини жовтня обов’язково помітить надзвичайне видовище – рожево-фіолетовий килим з квітів на луках біля автодороги. Так цвіте пізньоцвіт осінній, багаторічна трав’яниста рослина родини лілійних з надзвичайно красивою квіткою.
ВПЛИВ РУБОК І НАСТУПНОГО ЛІСОВІДНОВЛЕННЯ НА СТРУКТУРУ ВОДНОГО БАЛАНСУ ВОДОЗБОРІВ. Частина 1.
ВПЛИВ РУБОК І НАСТУПНОГО ЛІСОВІДНОВЛЕННЯ НА СТРУКТУРУ ВОДНОГО БАЛАНСУ ВОДОЗБОРІВ. Частина 2.
Лікарські рослини Карпат. Збирання и сушіння окремих частин рослини.
Бруньки збирають ранньою весною, коли вони повністю набубнявіють, тобто, коли в рослині почнеться сокорух. їх зрізують ножем або ножицями і легенько укладають в мішки і козуби. Сушать тонким шаром, часто перемішуючи, в добре провітрюваному приміщенні, без доступу сонця.
Кору збирають також весною, з настанням сокоруху, до розпускання листків. Зрізують її з гілок і молодих стовбурів, на яких на рівній віддалі (через 16— 24 см) гострим ножем роблять кільцюваті надрізи. Збирають кору в ящики, мішки, кошики. Сушать на вільному повітрі, під накриттям, розстеленою в один ряд. Доброякісною вважається кора, яка зберегла властивий їй колір, без червоточин й не пріла.
Квітки збирають на початку цвітіння, але не тоді, коли вони починають в’янути. Зрізують ножицями, спеціальними граблями-гребінцями, або ж обережно зривають руками. Збирають квітки в кошики, ящики, козуби, укладаючи їх пухко. Мішки для цього непридатні. Сушать розстеленими тонким шаром, обов’язково в тіні, в добре провітрюваному приміщенні або під залізною покрівлею.
Доброякісними вважаються квітки, які зберегли властивий їм колір, вигляд, запах і смак, не пошкоджені сирістю, комахами, без сторонніх домішок і не покришені.
Листки збирають здебільшого до або на початку цвітіння. Зривають руками, зрізують ножем чи ножицями. Іноді зрізують всю надземну частину рослини, а потім обривають листки. Для збирання листків використовують ту саму тару, що й для квітів. Перед сушінням листки очищають від стебел, черешків (якщо вони не потрібні) та інших сторонніх домішок, розкладають тонким шаром і сушать. Іноді їх зв’язують в невеличкі пучки або нанизують на нитку й підвішують.
Доброякісним вважається сухе не побите листя, яке добре зберегло природний вигляд, властивий йому колір, запах і смак, не пошкоджене гниллю, комахами, черв’яками тощо.
При заготівлі трави зрізують (ножем чи серпом) всю надземну частину рослини на початку або під час повного цвітіння. Тару використовують ту саму, що й для квітів, сушать теж так само. Доброякісними вважаються сухі трави, що зберегли природний колір і властивий їм запах та смак, не пошкоджені гниллю й комахами, без сторонніх домішок і якнайменше покришені.
Корені, кореневища та бульби збирають в одно- і дворічних рослин восени, а в багаторічних — восени і весною. Викопують їх ножем або лопатою, старанно обчищають від землі, промивають у холодній воді. В деяких рослин відрізують головний стрижневий дерев’янистий корінь. Дуже великі корені та кореневища перед сушінням розрізують на частини.
Сушать на вільному повітрі або на горищах чи в печах, розклавши тонким шаром, в сушарні при температурі не вище 40—50°. Щоб очистити від пороху, землі та інших сторонніх домішок, висушене коріння струшується на решеті. Доброякісним вважається сухе коріння, що зберегло природний запах і смак, не пріле й не дерев’янисте. Для збирання використовують мішки, ящики, кошики і козуби.
Плоди та насіння збирають цілком стиглими, цілими і зразу ж сушать на вільному повітрі або в сушарні. Плоди й насіння укладають в мішки, ягоди — у тверду тару (ящики, кошики, козуби).
Доброякісними вважаються свіжозібрані стиглі плоди, насіння і ягоди, які зберегли відповідний вигляд, запах і смак, не пошкоджені комахами, без будь-яких сторонніх домішок.
Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971
Лікарські рослини Карпат. Охорона лікарських рослин і боротьба з неправильним збиранням.
Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на https://carpaty.net
Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com