I. В. СТОЙКА

Басейн середньої течії річки Тересви включає частину Тересвянської долини від злиття річок Брустурянки і Мокрянки і до впадання в Тересву її правої притоки — Терешулки. Більша частина досліджуваного району (на північ від села Дубового) належить до Східних Полонинських Карпат, а менша, що південніше Дубового, до складу Хустської котловини (Анучін, 1956).

Численні гірські пасма, що простягаються здебільшого з півночі на південь, утворюють у цьому районі вузьку звивисту гірську долину завширшки 100—1000 м. Гори порівняно невисокі, висота їх — 1000—1300 м над рівнем моря. Виняток становить гора Апецька (1511 м). Саме тут спостерігається перехід клімату, характерного для гірської частини Закарпаття. За даними «Агрокліматичного довідника» (1960), в південній частині досліджуваного району, яка прилягає до Хустської котловини, клімат менш суворий (село Дубове), ніж у північній (смт. Усть-Чорна), яка входить у смугу Полонинських Карпат.

Гірські масиви та вузькі долини створюють сильний протяг у долині середньої течії річки Тересви, що значно збільшує кількість опадів у цьому районі у напрямку проти течії.

Найбільше опадів випадає у верхній частині району в період від появи і до опадання листя, тобто з травня по жовтень.

Напрям гірських долин відбивається і на напрямі переважаючих вітрів; превалює північний напрямок вітрів.

За даними Н. Б. Вернандер та С. О. Скорини (1951), на вершинах гір, схилах, біля їх підніжжя та по сідловинах грунтовий покрив у цьому районі сформувався на негрубому шарі елювіально-делювіальних відкладів. На стрімкіших схилах глибина їх не перевищує 30—50, на пологіших досягає 60—100 см. На вершинах гір грунтовий покрив перекривається виходами гірських порід у вигляді суцільних кам’яних плит або нагромаджень великого каміння і щебеню. Зокрема, в досліджу- вальному районі такі виходи твердих порід у вигляді кам’яних плит спостерігаються на горах Апецька, Магура, Плеша, Кобила та у вигляді щебеню і великого каміння по правому і лівому берегах річки Тересви в урочищі Бобрувки.

На лісових галявинах та обезлісеній території зайнятій післялісовими луками, поширені переважно буроземні грунти, які формувалися також під впливом трав’янистого рослинного покриву. На основі даних грунтової партії УжДУ, яка обстежувала грунти цього району в колгоспі «Радянські Карпати» сіл Дубового і Красної, виділені такі різновидності грунтів, зайнятих під сінокосами, пасовищами та чагарниками: а) бурі лісові неглибокі і жорсткуваті на делювії-елювії пісковиків; б) середньодерново-буроземні неглибокі суглинисті на делювії-елювії пісковиків; в) лучно-буроземні неглибокі жорсткуваті супіщані на делювії-елювії супіщаних відкладів.

Вивченню природних лук Українських Карпат і Закарпаття присвячено ряд робіт: Є. М. Брадіс та О. О. Зап’ятової (1950,1954), К.А. Малиновського (1954), Г. І. Білика (1950, 1954), П. Д. Ярошенка (1947), В. О. Грабара (1951), С. С. Фодора (1956), Д. Я. Афанасьєва (1968), М. І. Бедея (1968) та ін. Досліджуваний район дуже цікавий у флористичному відношенні. За даними І. В. Вайнагія (1964), тут поблизу села Дубового проходить межа природного зростання еритронію собачого зуба. Уже за кілька кілометрів на північ у районі села Красної еритронію не виявлено.

Однак на полонині Апецькій на висотах близько 1500 м над рівнем моря, вище природної межі букового лісу, нами виявлено масове зростання еритронію. В асоціації біловуса стиснутого еритроній зростає тут поряд з тирличем роздільним, фіалкою відхиленою, поросинцем укорінливим, перстачем золотистим та іншими видами.

На високогірних північно-західних та південних схилах полонини Апецької виявлено кілька нових місць масового зростання нарцису вузьколистого.

Досить цікава щодо ботанічного складу трав’яниста рослинність гори Кобила в околицях села Дубового. Хоч висота її над рівнем моря не перевищує 1162 м, тут зростає багато видів рослин, характерних для субальпійських лук. Серед них можна назвати фіалку відхилену, тирлич вирізаний, сольданелу гірську, перстач золотистий, нечуйвітер оранжево-червоний, звіробій альпійський та деякі ін. Зростають і арніка гірська та купальниця європейська.

На відрогах гори Кобила добре спостерігаються закономірності зміни рослинного покриву залежно від висоти. Так, уже на висотах 700—800 м над рівнем моря в асоціаціях біловуса стиснутого, а зрідка і костриці червоної знаходимо такі високогірні рослини, як перстач золотистий і поросинець укорінливий. На висотах 800— 900 м над рівнем моря в цих же асоціаціях знаходимо тирлич вирізаний та фіалку відхилену, а на висоті 900— 1000 м до них приєднується і сольданела гірська, а тирлич вирізаний і фіалка відхилена зростають масово і становлять асоціації з біловусом стиснутим.

Деякі з високогірних рослин знаходимо на більш низьких висотах. Так, перстач золотистий нами знайдено на вершині гори Плеша в районі села Калини, висота якої не перевищує 600 м над рівнем моря. Подібні факти свідчать про те, що межі зростання деяких високогірних рослин вимагають уточнення.

Луки післялісові в досліджуваному районі займають значну частину. На тих площах, що використовуються в основному під сіножаті, найчастіше поширені луки з пануванням у травостої костриці червоної, мітлиці білої та біловуса стиснутого. Менш поширеними є луки з пануванням у травостої костриці лучної, трясучки середньої, гребінника звичайного, пахучої трави, конюшини лучної та деяких інших видів.

У таблиці 1 наводиться схема класифікації лук досліджуваного району. Асоціації виділено нами згідно з принципами радянської геоботанічної школи, тобто за домінантами. До однієї формації відносяться всі асоціації, що мають одні і ті ж домінанти. В іншому вони можуть дуже відрізнятись одна від одної.

Асоціації, наведені в схемі, вторинного походження. Вони виникли в основному на місці вирубаних букових лісів.

Луки з пануванням у травостої костриці червоної поширені на висотах від 400 до 1200—1300 м над рівнем моря на дерново-буроземних та дерново-підзолистих грунтах. Найбільші площі лук з пануванням костриці червоної знаходяться в околицях сіл Ганичів, Калин, Дубового, зокрема в урочищах Сухому, Великому, Лисаку, Середньому групі, Кливі та деяких інших. Травостій двоярусний. Перший ярус становить костриця червона, разом з іншими злаками, що входять до складу травостою як субдомінанти.

Другий ярус представлений деякими видами бобових, таких, як конюшина лучна, лядвенець рогатий, а також дзвінець малий, дзвінець великий, деревій звичайний та ін. Загальне покриття травостоєм цих лук становить 90—95%.

За літературними даними (Афанасьев, 1968), урожайність сіна червонокострицевих лук становить 15—18 ц/га. Дані аналізів укісних снопиків наших досліджень за 1969 р. наводяться в таблиці 2.

Як видно з таблиці 2, домінуючими групами рослин у травостої є їстівні злаки і бобові. Тому в кормовому відношенні сіно з цих лук має добру кормову цінність.

Таблиця 1. Класифікація найбільш поширених лук

Тип лук	Формації	Асоціації
Луки суходольні	Червонокострицева	Костриця червона
		Костриця червона + мітлиця біла
		Костриця червона + трясучка середня
		Костриця червона + зіглінгія полегла
		Костриця червона + гребінник звичайний
	Мітлиці білої	Мітлиця біла
		Мітлиця біла + костриця червона
		Мітлиця біла + королиця звичайна
	Гребінника звичайного	Гребінник звичайний + мітлиця біла
		Гребінник звичайний — костриця лучна
		Гребінник звичайний — пахуча трава
	Біловусова	Біловус стиснутий
		Біловус стиснутий — мітлиця біла
		Біловус стиснутий + пахуча трава
	Лучнокострицева	Костриця лучна + тимофіївка лучна
		Костриця лучна — конюшина лучна
	Трясучки середньої	Трясучка середня + пахуча трава + костриця червона
	Пахучої трави	Пахуча трава + мітлиця біла
		Пахуча трава + костриця червона
	Конюшини лучної	Конюшина лучна — костриця червона
		Конюшина лучна — дзвінець великий
		Конюшина лучна + лядвенець рогатий

Таблиця 2. Ботанічний аналіз та врожайність сіна червонокострицевих лук (з розрахунку на 1 кв. м)

Групи рослин	Основні види рослин укісного снопика	Суха вага, г	% до загальної ваги
Злаки	Костриця червона	63,40	24,50
	Мітлиця біла	34,05	13,60
	Трясучка середня	12,50	4,90
	Інші	3,20	1,30
Бобові	Конюшина лучна
	Конюшина повзуча	37,22	14,40
	Лядвенець рогатий
	Вовчуг польовий	42,70	16,50
	Інші	8,30	3,10
Різнотрав’я	Королиця звичайна	26,20	10,16
	Волошка лучна	19,50	7,53
	Інші	10,35	4,02
Всього		258,42	100,00
Біологічний урожай сіна, г		258
Поправочний коефіцієнт		0,15
Господарський урожай сіна, г		219
Урожайність на 1 га, ц		21,9

Луки з пануванням у травостої мітлиці білої менш поширені в досліджуваному районі й займають найчастіше схили долин, де порівняно давно знищено ліси. Фон рослинного покриву утворює мітлиця біла. За видовим складом мітлицеві луки мало чим відрізняються від червонокострицевих. Загальний процент покриття травостоєм грунту становить 90—95%. Травостій найчастіше триярусний. Перший ярус — злаки разом з високим різнотрав’ям (волошка лучна, кмин, королиця звичайна та ін.). Другий ярус — різні бобові з роду конюшини, лядвенець рогатий та деякі вегетуючі рослини з високотрав’я. Третій ярус представляють в основному різні види чебрецю та суховершки звичайні. За даними Г. І. Білика (1954) та Д. Я. Афанасьева (1968), урожайність сіна з цих лук порівняно невисока і становить 12—15 ц/га.

Луки з пануванням у травостої мички в досліджуваному районі не дуже поширені, але на висотах 500—1200 м над рівнем моря на горах Кобила, Делуц, Плеша та інших займають значні площі. Основу травостою становить мичка, що росте густою дерниною. Як субдомінанти до мички часто домішуються костриця червона, мітлиця звичайна, котячі лапки дводомні, поросинець укорінливий, утворюючи відповідні угруповання. Видовий склад мичкового травостою значно бідніший. За даними 37 описів червонокострицевих та мітлицевих лук, нам зустрічалось по 35—40 видів рослин, а за даними 29 описів біловусових лук — лише 15—20 видів.

У таблиці 3 наводяться ботанічний аналіз та врожайність сіна.

Таблиця 3. Ботанічний аналіз та врожайність сіна асоціації біловуса стиснутого (з розрахунку на 1 кв. м)

Групи рослин	Основні види рослин укісного снопика	Суха вага. г	% до загальної ваги
Злаки	Біловус стиснутий	53,42	49,9
	Костриця червона	5,35	5,01
	Пахуча трава	10,67	9,93
	Інші	5,20	4,84
Бобові	Конюшина лучна	5,02	5,02
	Інші	0,36	0,30
Різнотрав’я	Волошка карпатська
	Королиця звичайна	26,84	25,00
	Нечуйвітер волохатий
Всього		106,88	100,00
Біологічний урожай сіна, г		1069
Поправочний коефіцієнт		0,15
Господарський урожай сіна, г		0,907
Урожайність на 1 га, ц		9,07

Як видно з таблиці 3, домінуючою групою є злаки. Але через погане поїдання худобою біловуса стиснутого, на який припадає близько 50% загальної маси травостою, сіно цих лук нижче середньої якості.

З метою вивчення продуктивності лук та їх раціонального використання у колгоспі ім. Калініна в околицях села Калини проведено досліди по вивченню впливу мінеральних добрив на урожайність травостою лук та ранньовесняного випасання на зміну видового складу та продуктивності лук.

Восени 1969 р. на луки колгоспу в урочищах Борсуканя та Великому груні було внесено мінеральні та органічні добрива. На відведених ділянках розмірами 10×10 м внесено аміачну селітру (34%), томасшлак (16%), калійну сіль (40%) і відповідно їх суміші. Укоси проводились у час фактичного сінокосу в колгоспі на початку липня.

Результати експерименту показали, що внесення мінеральних добрив сприяє посиленню росту компонентів червонокострицевих угруповань, підвищує врожай травостою в основному за рахунок збільшення вмісту злаків і бобових.

Схема досліду та одержані попередні результати наводяться в таблиці 4.

Дані таблиці 4 показують, що найбільший ефект (43,4 ц/га) дає внесення повної суміші мінеральних добрив з розрахунку 80 кг діючої (речовини на 1 га, а також внесення гною з розрахунку 25 т/га — (44,4 ц/га). Тут маса травостою збільшується в основному за рахунок злакових та бобових. При внесенні повної суміші мінеральних добрив (NPK)60 урожайність становила 39,7 ц/га, а при внесенні комбінованих добрив (РК)60, (PN)60 та (NK)60 відповідно зібрано по 34,8 ц/га, 33,5 та 30,3 ц/га сіна.

З метою виявлення впливу ранньовесняного випасання на урожайність травостою лук проведено такі досліди: кілька ділянок розміром 5×5 м до початку випасання було огороджено металевою сіткою, щоб не допустити випасання на них худоби. Протягом вегетаційного періоду на цих ділянках проводились спостереження за зміною травостою, а в кінці вегетації зроблено пробні укоси з розрахунку на 1 кв.м. Результати укосів наводяться в таблиці 5.

Дані таблиці 5 свідчать про те, що від інтенсивного ранньовесняного випасання лук худобою значно зменшується в складі травостою кількість цінних злаків, таких як костриця червона, трясучка середня, мітлиця біла та бобових — конюшини лучної шелестячої, лядвенцю рогатого та деяких інших. Разом з тим, кількість різнотрав’я збільшується, чим дещо погіршується кормова цінність сіна.

Отже, можна зробити такі висновки.

Басейн середньої течії річки Тересви за флористичним складом дуже різноманітний. На післялісових луках найбільші площі зайняті формаціями костриці червоної, мітлиці звичайної, гребінника звичайного та біловуса стиснутого.

 

Таблиця 4. Вплив мінеральних добрив на урожайність червонокострицевих лук (з розрахунку на 1 кв. м)

Групи рослин	Найпоширеніші види	Варіанти дослідів
		без добрив	Р60	К60	N60	(КР)60	(PN)60	(NK)60	(NPK)60	гній 25 т/га	(NPK)80
		вага, г	вага, г	вага, г	вага, г	вага, г	вага, г	вага, г	вага, г	вага, г	вага, г
Злаки	Костриця червона	19,2	17,7	10,1	53,0	66,8	36,4	11,5	28,6	21.5	45,0
	Трясучка середня	6,4	24,3	19.6	26,5	34,3	17,2	13.2	10,2	19,3	43,2
	Мітлиця біла	7,3	16,0	9,5	48,4	6,2	68,3	12,4	13,4	38,7	16,3
	Інші	7,1	20,0	12,8	54,1	62,7	52,1	19,9	52,8	18,5	22,5
	Разом	40	78	52	182	170	174	57	105	98	127
		21,9%	27,5%	25,8%	56,9%	41,4%	44,2%	16,6%	22,5%	18,8%	24,9%
Бобові	Лядвенець рогатий	10,5	17	3	5	15	9	15	21,3	35,7	22
	Рід конюшин	9,4	22	16	14	26	12	25	20,4	36,3	18,4
	Інші	25,1	17	16	26	24	24	80	60,3	72	58,6
	Разом	45	56	35	45	65	45	120	102	144	92
		24,6%	19,8%	17,3%	14,0%	15,9%	11,4%	32,7%	21,8%	27,6%	19.2%
Різнотрав’я	Королиця звичайна	34,4	35	33	22	52	43	32	57	48	56
	Волошка лучна	30,8	46	27	20	32	38	29	42	52	54
	Інші	32,8	68	65	51	91	94	119	172	180	175
	Разом	98	149	115	93	175	175	180	261	280	285
		53,5%	52,7%	56,9%	29,1%	42,7%	44,4%	50,7%	55,7%	53,6%	55.9%
	Всього	183	283	202	320	410	394	357	468	522	510
		100%	100%	100%	100%	100%	100%	100%	100%	100%	100%
Біологічний урожай, г		180	0,283	0,202	0,320	0,410	0,394	0,357	0,468	0,522	0,510
Поправочний коефіцієнт		0,15	0,15	0,15	0,15	0,15	0,15	0,15	0,15	0,15	0,15
Господарський урожай, г		155	0,243	0,172	0,272	0,348	0,335	0.303	0,397	0,444	0,434
Урожайність з 1 га, ц		15,5	24,3	17,2	27,2	34,8	33,5	30,3	39,7	44,4	43,4

Високогірні луки (1000—1200 м над рівнем моря) включають в себе окремі елементи субальпійської флори. Багато видів рослин даного району підлягають охороні.

В досліджуваному районі виявлено нові місця зростання нарцису вузьколистого та еритронію собачого зуба (полонина Апецька). Ці місця слід оголосити заповідними.

Внесення певної дози мінеральних добрив (30 кг/га діючої речовини) дає хороші результати. Ефективне також внесення комбінованих добрив.

Слід також підкреслити, що інтенсивне (ранньовесняне випасання худоби призводить до зменшення в травостої вмісту цінних злакових трав і збільшення різнотрав’я. Значно знижуються також загальні урожаї сіна.

Таблиця 5. Вплив ранньовесняного випасання на зміну видового складу травостою та урожайності лук (результати 1970 р.)

Групи рослин	Випасання проводилось			Випасання не проводилось
	переважаючі види	вага в сухому вигляді, г	%	вага в сухому вигляді, г	%
Злаки	Костриця червона	16,48		20,6
	Гребінник звичайний	10,8		12,0
	Трясучка середня	14,6		16,8
	Медова трава шерстиста	3,18		2,0
	Пахуча трава	2,4		10,0
	Мітлиця біла	6		—
Разом		54	22,3	71,4	24,6
Бобові	Конюшина лучна	31,4		56,2
	Конюшина шелестяча	16,4		26,4
	Лядвенець рогатий	20.8		39,4
	Конюшина гірська	14,4		24,0
	Вовчуг польовий	27,4		44,0
Разом		110,4	45,3	190	65,2
Різнотрав’я	Королиця звичайна
	Волошка лучна
	Свербіжниця голубина	78,8		29,6
	Підмаренник м’який
	Гвоздика армерієвидна
Разом		78,8	32,4	29,6	102
Всього		243,2	100	291,0	100
Урожайність у переводі на 1 га, ц		24,32	—	29,1

 

ЛІТЕРАТУРА

Анучин В. А. География Советского Закарпатья. М., 1956;

Афанасьєв Д. Я. Гірські луки Української РСР. — У кн.: Рослинність УРСР. Природні луки. К., 1968; Агрокліматичний довідник по Закарпатській області. К., 1960;

Бедей М. І. Вплив мінеральних добрив на продуктивність кострицевих лук в субальпійському поясі Карпат. — Український ботанічний журнал, т. 25, № 3, 1968;

Білик Г. І. Сіножаті та пасовища Закарпатської області й заходи до їх поліпшення і раціонального використання. — Ботанічний журнал, т. 7, № 1, 1950;

Білик Г. І. Лучна рослинність Притисянської низовини та гірськолісового поясу Карпат. — У кн.: Рослинність Закарпатської області УРСР. К, 1954;

Брадіс Є. М. та Зап’ятова О. О. Високогірна рослинність Закарпатської області. — Ботанічний журнал, т. 7, № 1, 1950;

Брадіс Є. М. Високогірна рослинність.— У кн.: Рослинність Закарпатської області УРСР: К, 1954;

Вайнагій І. В. Про поширення еритронію собачого зуба на Україні. — Український ботанічний журнал, т. 21, № 1, 1964;

Вернандер Н. Б. и др. Почвы УССР. Гос. изд. с-х Мин. УССР. К -Х., 1951;

Визначник рослин України. К., 1965;

Грабар В. А. Очерк растительности бассейна р. Тересвы. — Научн. зап. УжГУ, т. 4. Биологическая серия. Ужгород, 1951;

Комендар В. І. Луки Закарпаття, їх поліпшення та раціональне використання. — У кн.: Охорона природи західних областей України. Львів, 1966;

Ларин И. В. Луговодство и пастбищное хозяйство. Л., 1964;

Малиновський К. А. Динаміка урожаю біловусових пасовищ Карпат і питання правильного їх використання. — Ботанічний журнал АН УРСР, т. 11, № 4, 1954;

Фодор С. С. Растительный покров Закарпатской области. — Научн. зап. УжГУ, т. 17. Биологическая серия, Ужгород, 1956;

Юрійчук П. В. Підвищення продуктивності природних кормових угідь в гірських районах Карпат. Ужгород, 1969;

Ярошенко П. Д. Нариси рослинності Закарпатської області. — Наук. зап. УжДУ, № 1, 1947.

Джерело: Про охорону природи Карпат. Ужгород: Карпати, 1973.