ПАВЛОВСЬКИЙ ПАРК.
Цей парк знаходиться неподалік від Ленінграда. Його було споруджено у XVIII ст. на місці змішаного лісу за проектами Ч. Камерона, О. М. Вороніхіна, К. І. Россі, В. Ф. Бренна, Д. Кваренгі та ін. Павловський парк вважається зразком російського ландшафтного паркобудівництва. У долині ріки Слов’янки було створено систему штучних водойм загальною площею 20 гектарів. Вони надають насадженням надзвичайної чарівності, підкреслюючи лінії рельєфу й контури зелених масивів уздовж берегів. Основний принцип у плануванні Павловського парку полягає у змінах відкритих і закритих ландшафтів: стави чергуються з густими масивами дерев, далі з’являються галявини, їх змінюють березові зрідження.
Детальніше »
БОТАНІЧНИЙ САД ім. АКАДЕМІКА О. В. ФОМІНА.
Засновано його у 1839 році майже одночасно з відкриттям Київського університету, якому він підпорядкований і тепер. Це один з найстаріших ботанічних садів на території нашої країни. Його закладено на колишніх присадибних ділянках киян.
Детальніше »
Ця вічна проблема виховання…
Виховання дітей, особливо підлітків, завжди проблематично. Вважаючи себе більш досвідченими, знаючими та наділеними правами старшого, ми, дорослі, часто безцеремонно, вдирається в чужий світ.
Детальніше »
«СОФІЇВКА».
Справжньою перлиною садово-паркового мистецтва справедливо вважають на околиці Умані «Софіївку», де напрочуд добре збереглися принципи спорудження парків XVIII — початку XIX ст. Тут природно поєднуються можливості рельєфу, зелених насаджень і споруд. Краєвидами цього парку захоплювались поети і художники, видатні митці.
Детальніше »
«ТРОСТЯНЕЦЬ».
Цей парк знаходиться в Ічнянському районі на Чернігівщині. Його було закладено у 1834 році під керівництвом садівника К. Шлінглофа. Це типовий парк ландшафтного стилю, пейзажна мальовничість якого вважається унікальною серед кращих європейських парків. «Тростянець» розташований на берегах трьох штучних озер: Головного, Лебединого й Куцихи, на площі 10,5 гектара. Детальніше »
НІКІТСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ САД.
Ботанічний сад закладено у 1812 році. Багато сил і творчого натхнення віддали йому відомі ботаніки X. X. Стевен, Н. А. Гартвіс, М. Е. Цабель, М. Ф. Щербаков, В. М. Любименко, М. І. Кузнецов та ін. Детальніше »
АЛУПКИНСЬКИЙ ПАРК.
Створений у першій половині XIX ст., парк має класичні риси ландшафтно-романтичного стилю, що панував у парковій архітектурі того періоду. Насадження планував садівник Кебах і частково архітектори Блер і Грунт. Парк займає близько 40 гектарів уздовж приморського схилу Кримських гір. У складі парку відтворені типові для ландшафтно-романтичного стилю композиції: Великий хаос, Сонячна галявина, партер, джерело-ніша «Трільбі», арабські фонтани, «Місячний камінь», каскади тощо. Чимале місце тут займає архітектура, адже парк є оформленням Воронцовського палацу. Серед декоративних архітектурних споруд чимало східних елементів, що підкреслюють екзотичність місцевості: арабські фонтани і «Фонтан сліз», стрімкі башти палацу, альтанки.
Детальніше »
ЧЕХОВСЬКИЙ САД.
Серед пишних парків, створених руками кріпаків і коштом можновладних феодалів, особливу увагу привертає в Криму невеликий садок, посаджений А. П. Чеховим. Мабуть, там він сказав слова, які тепер стали крилатими: «Якби кожна людина на клаптику землі своєї зробила би все, що вона може, яка чудова була б земля наша!»[1]. Детальніше »
АСКАНІЙСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ ПАРК.
Його часто називають оазисом в степу. Це й справді оазис серед сухих безкраїх степів Херсонщини. Парк було закладено у 1885 році спочатку за проектом художника Дюфрена, а пізніше за планом І. В. Владиславського-Падалки. Планування композицій здійснено у ландшафтному стилі. На території парку є штучні водойми, які надають йому свіжості й живописності. Детальніше »
БОТАНІЧНИЙ САД АКАДЕМІЇ НАУК УРСР.
Понад 200 гектарів займає мальовничий парк на схилах Дніпра у Києві. Вже понад 10 тисяч видів інтродукованих рослин зібрано на його території. Створено було його у повоєнні роки за проектом М. М. Гришка, М. Г. Попова, П. С. ІІогребняка і О. В. Власова. Ботанічний сад — центр наукової роботи ботаніків і об’єкт демонстрування екзотичних рослин для населення. Тому його сплановано за географічним принципом розміщення колекцій. 6 тут ділянки флори Алтаю, Далекого Сходу, Кавказу, Українських Карпат, Криму, Середньої Азії, степів України. Детальніше »
ЦЕНТРАЛЬНИЙ БОТАНІЧНИЙ САД ГРУЗІЇ.
Це один з найдавніших і найбільш мальовничих ботанічних садів на території нашої країни. Є відомості, що існував він уже в XVII ст.
Детальніше »
БАТУМСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ САД.
Серед усіх радянських парків і ботанічних садів він відрізняється найбільш. В колекціях Батумського ботанічного саду, завдяки теплому субтропічному клімату, ростуть такі екзотичні види рослин, які в інших широтах нашої країни ховаються під склепіння оранжерей: тунг, фейхоа, евкаліпти, мандарини, лимони тощо.
Детальніше »
СУХУМСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ САД.
Йому вже понад півтора сторіччя. Спочатку це був маленький садок екзотичних рослин гарнізонного лікаря Багриновського, а потім завдяки ініціативі М. М. Раєвського його перетворили на військово-ботанічний сад. Тепер ботанічний сад належить Академії наук Грузинської РСР. Його площа порівняно невелика, близько 25 гектарів, але тут розмістились тисячі екзотичних дерев, кущів, ліан і багаторічних трав’янистих рослин. Детальніше »
БАРНАУЛЬСЬКИЙ ДЕНДРАРІЙ.
На високому березі Обі у 1953 році були проведені перші посадки інтродукованих рослин, які згодом зайняли площу близько 10 гектарів. Дендрарій належить Науково-дослідному інститутові садівництва Сибіру ім. М. О. Лисавенка. Детальніше »
ПАМІРСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ САД.
Це найбільш високогірний ботанічний сад на території Радянського Союзу. Його було створено у 1940 році неподалік від Хорогу у Таджикистані. Ініціаторами високогірного саду були відомі вчені П. О. Баранов і О. В. Рурський. Ботанічний сад піднімається по відрогах Шугнанського хребта на висоту до 3800 м над рівнем моря. Детальніше »
СКРІВЕРСЬКИЙ ДЕНДРАРІЙ.
В кінці XIX — на початку XX ст. дендрарій було закладено як експериментальну базу по інтродукції перспективних видів деревних рослин для лісового господарства Латвії. Ініціатором створення дендрарію був М. Сіверс. У плануванні посадок відбились передові ідеї дарвінізму й географії рослин. Детальніше »
ПАРК ЗАМКУ ВО.
Слава французьких парків починалась тут. Цей видатний парк було створено відомим архітектором Анре Ленотром, який пізніше уславив своє ім’я, проектуючи Версальський парк. Детальніше »
КОРОЛІВСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ САД У К’Ю.
Це один з найвизначніших і найбільш старих парків світу. Його класичні форми пейзажності стали прикладом ландшафтного стилю, так званого англійського типу у плануванні парків, теоретичні основи якого були сформовані У. Кентом, Л. Брауном і X. Рептоном. Детальніше »
ПАРК САН-СУСІ.
Парк було закладено у Потсдамі ще в 1744 році. Перші посадки на його території виконувались у регулярному стилі, повторюючи популярні на той час зразки паркового мистецтва Європи. В XIX ст. архітектор П. Ленне провів значні реконструкції і розширив парк до 280 гектарів. Детальніше »
ПАРК ІХЕЮАНЬ.
Серед інших китайських парків Іхеюань вражає довершеністю й своєрідним національним колоритом. Він розташований неподалік від Пекіна і займає 330 гектарів. Однак ця цифра може створити невірне уявлення про самий парк, бо понад 80 процентів площі займає озеро Куньмінху. Детальніше »
ЯПОНСЬКІ О-НІВА.
Їх ще називають «іграшковими парками». В Японії такі о-ніва надзвичайно популярні. їх створюють на подвір’ї приватних осель, у садках, перед адміністративними і навіть промисловими установами. Це парк в мініатюрі. Він зберігає всі типові риси паркових насаджень: пейзажність ландшафту, оригінальність споруд, декоративність рослин. Детальніше »
КАЛЬКУТТСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ САД.
У 1787 році на березі ріки Хуглі були закладені перші посадки тепер відомого в світі ботанічного саду. Ботанік У. Роксбург спеціально запросив групу індійських художників, які малювали рослини й пейзажі для молодого парку. Детальніше »
БОТАНІЧНИЙ САД В МЕЛЬБУРНІ.
Ботанічні сади і парки Австралії мають порівняно коротку історію, але завдяки своєрідній архітектурі та багатим колекціям вони стали широко відомі в світі. Одним з кращих серед них називають Мельбурнський ботанічний сад. Його було засновано в середині XIX ст. Детальніше »
КАРПАТСЬКИЙ ЗАПОВІДНИК — ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ.
С.М. Стойко
Карпати належать до тих небагатьох гірських регіонів нашого континенту, де ще до сьогоднішнього дня збереглись на значній площі екосистеми, які мають виняткове наукове та культурно-освітнє значення як еталони первісної природи.
Детальніше »
ОХОРОНА І РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ЗАКАРПАТТЯ.
Л. В Легеза
У Директивах XXIV з’їзду КПРС по п’ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1971-1975 p.p. вказано: «Посилити охорону природи. Підвищити відповідальність міністерств і відомств, підприємств, установ і організацій за раціональне використання природних ресурсів — землі, вод, атмосфери, корисних копалин, а також за відтворення рослинного і тваринного світу».
Детальніше »
ЗАРАЖЕННЯ ВІДКРИТИХ ВОДОЙМ ЗБУДНИКАМИ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ.
Р.Й.Гріщенко, Н.В. Колюбакіна
Відкриті водойми використовуються для водопостачання, спортивних, оздоровчих та господарських цілей. У той же час до них скидаються стічні води господарсько-побутового і промислового характеру. Крім того, водойми забруднюються при пранні білизни, митті різноманітних побутових речей, а також поверхневими грунтовими стоками, значними в період злив та розтавання снігу. Детальніше »
ВОДНА Й ПРИБЕРЕЖНА РОСЛИННІСТЬ У ВОДОЙМАХ УЖГОРОДСЬКОГО ТА БЕРЕГІВСЬКОГО РАЙОНІВ.
В.І. Комендар
Водна рослинність належить до найменш вивчених рослинних угруповань Закарпаття. В літературі є лише згадки про окремі вищі водні рослини або їх угруповання (Фодор, 1956; Комендар, Фодор, 1966 та деякі інші праці). Нам не відомо жодної публікації по водоростях водойм області.
Детальніше »
ГІДРОХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РІК ЗАКАРПАТТЯ
О. Р. Довгань
Більша частина водного дзеркала Закарпаття утворена річковою системою (більше 20 річок і 900 струмків). Усі вони належать до басейну ріки Тиси — однієї з найбільших приток Дунаю. Гідрохімія рік — один з факторів життя водних тварин, у тому числі й риб. Наведемо пооб’єктний опис гідрохімії річок.
Детальніше »
МОЖЛИВОСТІ ВІДНОВЛЕННЯ ВЕРХНЬОЇ МЕЖІ ЛІСУ
В. I. КОМЕНДАР, С. С. ФОДОР, К. В. МАНІВЧУК
Під верхньою межею лісу, вслід за іншими авторами (Лесков, 1932, Крилова, 1951; Горчаковський, 1954; Коліщук, 1960; Somora, 1969; Комендар, 1970; Plesnik, 1971), ми розуміємо не лінію, а більш або менш широку смугу (100—200 м) з висотою дерев мінімум 5 м, зімкненістю крон 0,3—0,4 і площею мінімум 1 га, в якій лісова рослинність починає поступатися безлісим рослинним угрупованням.
Детальніше »
ЗБЕРЕЖЕННЯ ЦІННИХ СПАДКОВИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ КАРПАТСЬКОГО ЛІСУ.
П. C. КАПЛУНОВСЬКИЙ
Необхідність турботи про генетичні властивості лісу викликана тим, що експлуатація та штучне відновлення насаджень спричиняють значні зміни у біологічному комплексі форм, що утворюють природні ліси. Порушується їх популяційна структура. Якщо цей процес не регулюється свідомою діяльністю людини, то здебільшого призводить до негативних наслідків.
Детальніше »
ПРОТИЕРОЗІЙНА ТА ЛІСОВІДНОВНА РОЛЬ ХАМЕНЕРІЮ ВУЗЬКОЛИСТОГО.
Ю.В.Манівчук
Гірський рельєф Українських Карпат сприяє розвиткові ерозійних процесів. У місцях цілісної природної рослинності ерозійні процеси незначні, а при її порушенні, лісовирубці, особливо через застосування кінного чи тракторного трелювання деревини, створюються сприятливі умови для розмивання та знесення високо-поживного гумусного шару грунту.
Детальніше »
САДИ В ЛАНДШАФТІ.
І. М. ЧЕРНЕКІ
Первинна природна рослинність значно змінилась під впливом діяльності людини в Українських Карпатах. Так, В. А. Анучін (1956) відзначає, що тільки у віддалених гірських районах Закарпаття її залишилось 85% тоді як у передгір’ї під сільськогосподарські угіддя, шляхи та промислові будови засвоєно понад 40% території області, а в низинній зоні — природну рослинність знаходимо лише невеличкими острівцями.
Детальніше »
ЛУЧНА РОСЛИННІСТЬ БАСЕЙНУ СЕРЕДНЬОЇ ТЕЧІЇ РІЧКИ ТЕРЕСВИ.
I. В. СТОЙКА
Басейн середньої течії річки Тересви включає частину Тересвянської долини від злиття річок Брустурянки і Мокрянки і до впадання в Тересву її правої притоки — Терешулки. Більша частина досліджуваного району (на північ від села Дубового) належить до Східних Полонинських Карпат, а менша, що південніше Дубового, до складу Хустської котловини (Анучін, 1956). Детальніше »
СПОСОБИ ВИКОРИСТАННЯ ТРАВОСТОЮ ТА ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ КУЛЬТУРНИХ ПАСОВИЩ
М. В. ДУБАНИЧ
Висока питома вага природних кормових угідь у структурі сільськогосподарських угідь, кліматичні умови для росту і розвитку в умовах Закарпатської низовини сприяють розвиткові високопродуктивного тваринництва. Проте продуктивність кормових угідь ще дуже низька і задовольняє потреби тваринництва Закарпатської області в кормах лише на 46—50%.
Детальніше »
ОБЛІПИХА – ЦІННА РОСЛИНА.
Л. X. КУХТА
Щоб збільшити запаси кормів у мисливських угіддях області і забезпечити значне зростання поголів’я дичини, доцільно збагатити ліси Карпат такою цінною деревно-чагарниковою породою, як обліпиха крушиновидна.
Детальніше »
АНАЛІЗ ФЛОРИ ЛУК ЗАКАРПАТСЬКОЇ НИЗОВИНИ.
М. В. ДУБАНИЧ
Із відомих на Україні 2000 видів квіткових рослин біля 2/3 зростають на Закарпатті. Фактори, що зумовлюють це багатство, дуже різноманітні. Насамперед, м’який і теплий клімат сприяє збереженню рідкісних рослин, які емігрували сюди в минулі кліматичні періоди. Через це низовина є місцем збереження цілого ряду реліктових рослин. Так залишки колишньої степової флори (віхалка гілляста, воловик італійський, шавлія лучна, чистець прямий, горошок чиноподібний) збереглися на південних схилах Косинських та Берегово-Мужіївських пагорбів. Значна кількість рослин (ситняг голчастий, ситняг яйцевидний, жовтець вапнистий, зеленчук жовтий) спустилась на рівнину з гір. Мабуть, вони заносились сюди водою річок, що беруть початок у Карпатах.
Детальніше »
ДИКИЙ ВИНОГРАД НА ЗАКАРПАТТІ.
С. С. ФОДОР, П. І. ГОЛІНКА
Серед цікавих знахідок нових видів рослин у флорі Закарпаття особливе місце належить дикому європейському винограду. Хоча Закарпаття — стародавній виноградарський район, до цього часу не було спроб знайти тут диких родичів винограду. Мабуть через те, що широкого поширення як підщепний матеріал тут набули дикі лози американського походження, які часто можна зустріти в природі здичавілими. Детальніше »
ПРО ЗНАХІДКУ ОСОКИ СКЕЛЬНОЇ НА ЧОРНОГОРІ.
В. І. КОМЕНДАР
Осока скельна (Carex rupestris All.) — арктоальпійський, циркуполярний вид. Загальне поширення його: Піренеї, Альпи, Карпати, Корсіка, Шотландія, Північна та Арктична Європа, Гренландія, Урал, Сибір (Hegi).
Детальніше »
РОСЛИНИ-МІГРАНТИ У ФЛОРІ ЗАКАРПАТТЯ.
E. С. TOBT
Сприятливі кліматичні умови Закарпаття позитивно впливають на чисельність та різноманітність рослинного покриву. Тому вивчення його видового складу має важливе наукове та прикладне значення. У флорі області зустрічається чимало таких видів, які не мали раніше ні територіальних, ні фітогеографічних зв’язків з рослинним покривом Закарпаття, і потрапили сюди з інших флористичних областей.
Детальніше »
ЕНТОМОФАУНА ЗАПОВІДНИКА «УГОЛЬКА» Й ШЛЯХИ РЕГУЛЯЦІЇ ШКІДЛИВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМАХ.
И. М. ПОГОРІЛЯК, Ф. М. ГОЛУБКА
Ліси Закарпаття щорічно дають понад півтора мільйона кубометрів цінної деревини бука, ялини, дуба. Щоб зберегти для майбутніх поколінь окремі найбільш типові і найменш змінені людиною ландшафти Українських Карпат великого народногосподарського, оздоровчого і естетичного значення, організовано заповідники.
Детальніше »
ВПЛИВ ОТРУТОХІМІКАТІВ НА ХРЕБЕТНИХ ТВАРИН В ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ УМОВАХ.
А.А. ГВОЗДАК
Хімічні методи широко застосовуються для боротьби з шкідниками сільськогосподарських культур, лісів, садів, парків. У практику вводяться нові інсектициди, а вчені працюють над створенням ще ефективніших препаратів. Разом з тим збільшується небезпечність отруєння диких корисних тварин на ділянках, які обробляються отрутохімікатами. Детальніше »
ЗНАЧЕННЯ ТА ОХОРОНА ТУРУНІВ.
В.І. ПОНОМАРЧУК
Серед твердокрилих комах туруни (Carabidae) — одне з найпоширеніших і багатих видами родин. На Закарпатті виявлено 366 видів турунів. Окремі їх види мають немаловажне значення тому, що є одними з головних грунтових мешканців культурних ландшафтів. Більшість видів — активні хижаки, що знищують шкідливих комах і молюсків (види родів Carabus, Calosoma, Cychrus та ін.).
Детальніше »
ФЕНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛИСТОГРИЗУЧИХ КОМАХ – ШКІДНИКІВ ПЛОДОВИХ НАСАДЖЕНЬ МУКАЧІВСЬКОГО РАЙОНУ.
І. Д. КАЧУР
У більшості господарств Мукачівщини садівництво є однією з провідних галузей сільськогосподарського виробництва. Тут створено п’ять спеціалізованих радгоспів по вирощуванню плодових культур і винограду.
Детальніше »
ПИЛЬЩИКИ – ШКІДНИКИ ЯГІДНИХ КУЛЬТУР.
І. I. БОКОТЕЙ
В умовах Закарпаття ягідні рослини ростуть в лісах у дикому стані, а також культивуються. їх плоди люди споживають переважно свіжими, у сирому вигляді та сушеними. З них виготовляють варива, соки та кондитерські вироби. Ягоди малини, суниці та чорної смородини за своїми властивостями лікувальні. Ягідні культури — хороші медоноси. Не випадково, в останні роки в господарствах площі під ними невпинно розширюються.
Детальніше »
ХИЖІ НАПІВТВЕРДОКРИЛІ ТА ЇХ КОРИСНА ДІЯЛЬНІСТЬ У ПЛОДОВИХ НАСАДЖЕННЯХ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ.
Г. М. РОШКО
Площі під плодовими насадженнями зони Карпат останнім часом збільшуються. Але врожайність садів подекуди ще не висока. Одним із факторів підвищення врожаїв є захист садів від шкідників та хвороб.
Детальніше »
БДЖОЛИНІ – ЗАПИЛЮВАЧІ СЛИВОВИХ КУЛЬТУР.
І. О. ВІХАНСЬКА
Важливе значення у підвищенні врожайності плодових дерев має перехресне запилення. Головними запилювачами є медоносні бджоли, але значну роль відіграють і дикі бджолині. Серед них багато видів, які, крім плодових культур, запилюють й інші сільськогосподарські рослини, в тому числі й кормові бобові трави.
Детальніше »
ПРО ЧИСЕЛЬНІСТЬ, КОРИСТЬ І ОХОРОНУ КАЖАНІВ.
Ю. І. КРОЧКО
Кажани як єдиний ряд ссавців, що пристосувався до активного польоту, представляють великий інтерес. Але, незважаючи на певне теоретичне і практичне їх значення, питання їх кількості, охорони й приваблювання в умовах зони Карпат вивчені недостатньо.
Детальніше »
