Це один з найвизначніших і найбільш старих парків світу. Його класичні форми пейзажності стали прикладом ландшафтного стилю, так званого англійського типу у плануванні парків, теоретичні основи якого були сформовані У. Кентом, Л. Брауном і X. Рептоном. Прямі алеї замінили звивисті стежки. Симетричним формам квітників прийшли на зміну квітники неправильної форми. Круглі водойми стали теж асиметричними. Зникли фонтани, стрижені бордюри — все те, що не наслідувало природну достовірність пейзажів. Сад у К’ю заснував У.Тернер. При його спорудженні і після садівники намагались зберегти природні дубові насадження. їх було розчищено, декоровано квітниками й великими газонами. Інтенсивне введення інтродукованих рослин на територію саду почалось у XIX ст., коли Дж. Бенкс, тодішній управитель його, здійснив багато експедицій у всі кінці світу. Він плавав з Куком до Нової Зеландії та Австралії, надсилав ботаніків до Індії, Китаю, в Чілі. До семи тисяч видів екзотів нараховували тоді колекції саду. Саме звідси екзоти пізніше потрапили у більшість ботанічних садів Європи. Серед них такі відомі тепер культури, як чай, кофе, ананас, банан, хінне дерево тощо. Наукова діяльність саду пов’язана з іменами таких видатних ботаніків, як У. Хукер, Дж. Дуглас, Ф. Зібольд.

Будівництво ботанічного саду у 1759 році розпочав учений У. Ейтон, який з самого початку намагався надати йому вигляду наукової установи, що займається інтродукцією рослин. Саме в цьому ботанічному саду була вперше вирощена, а пізніше й зацвіла вікторія королівська — велетенська водяна лілія з Амазонки Для неї у 1852 році було спеціально побудовано оранжерею з водоймою.

Джерело: Терлецький В. К., Фодор С. С., Гладун Я. Д. Ботанічні скарбниці Карпат. – Ужгород:Карпати. – 1985. – 136 с.