А.А. ГВОЗДАК

Хімічні методи широко застосовуються для боротьби з шкідниками сільськогосподарських культур, лісів, садів, парків. У практику вводяться нові інсектициди, а вчені працюють над створенням ще ефективніших препаратів. Разом з тим збільшується небезпечність отруєння диких корисних тварин на ділянках, які обробляються отрутохімікатами.

Сьогодні у сільському господарстві використовують хлорофос, поліхлорпінен та інші хімічні препарати, дія яких на корисних тварин вивчена слабо.

Різке зниження чисельності мисливсько-промислових звірів та птахів у районах інтенсивного застосування отрутохімікатів примушує нас зайнятись проблемою впливу хімічних препаратів, зокрема пестицидів, на хребетних тварин.

У нашій країні опубліковано лише окремі повідомлення з цього питання, частина з яких носить загальний характер: йдеться про необхідність вивчення дії отрутохімікатів на хребетних тварин (Покровський, 1959; Шапошніков, 1961); повідомляється про випадки загибелі звірів та птахів у місцях, де застосовувались отрутохімікати (Пивоварова, 1959; Щербак, 1958) та ін.

Експериментальну перевірку впливу хімічних препаратів на корисних теплокровних тварин проводили лише деякі радянські дослідники (Кадочников та Ейгеліс, 1954; Пашиков, 1959; Федоренко, 1960; Ченцова, 1954).

Нами експериментально досліджувався вплив хлорофосу й деяких інших препаратів на гуртову полівку (Microtus socialis) та кролика (Oryctolagus cuniculus). Результати експерименту свідчать про те, що використання цих отрутохімікатів, як правило, не викликає масової загибелі тварин протягом невеликого проміжку часу (в експерименті 11 днів).

Але хороший зовнішній стан тварини, що одержала сублетальну дозу препарату, ще не стверджує безпеку таких доз для організму. Глибші й всебічні дослідження показали, що вже виробничі норми отрутохімікатів у кормі спричиняють серйозні порушення в організмі тварин. Це так звана скрита дія або скритий фактор, що не однаково проявляється у різних видів тварин, але завжди призводить до послаблення організму, втрати бажаних для нас якостей, а деколи навіть і до загибелі.

Розрахунки кількості отрути в кормі піддослідних тварин нами проводились за методикою М. П. Кадочникова та Ю. К. Ейгеліса (1954).

Виявилось, що небезпечність отруєння корисних хребетних тварин залежить від багатьох причин. Ми зупинимось лише на деяких основних, при яких можливість загибелі корисних тварин навіть при суворому дотриманні правил використання отрутохімікатів зростає.

Це, насамперед, завищення норм препарату. Норма внесення хімічних препаратів на одиницю площі залежить від характеру рослин, виду шкідника, його віку і т. д. На початку дослідів ми частіше використовували такі дози пестицидів, які б відповідали своєму виробничому застосуванню на практиці.

Живлення полівок протягом 12 днів кормом з виробничою дозою 50% пасти ДДТ та 12% дусту ГХЦГ не викликало загибелі тварин. Але вага тіла піддослідних особин зменшувалась, що свідчить про значні фізіологічні зміни в організмі (табл. 1).

Завищення ж норми пестицидів для полівок призводило до летального кінця.

По-друге, повторні обробки площ пестицидом, які практикуються під час масової появи шкідників. На Закарпатті в роки, коли в садах та на виноградниках з’являється особливо велика кількість небезпечних шкідників, в окремих випадках необхідно вдаватись до обробок пестицидами по 7—8 разів. При цьому хлорофос накопичується в організмі в усіх важливих органах, зокрема, в мозку, печінці, нирках, серці, статевих органах, жировій тканині (Гвоздак, 1970).

Таблиця 1. Зміна ваги тіла полівок під впливом виробничих норм пестицидів у кормі

Отже, зменшення ваги тіла піддослідних тварин в даному випадку зв’язане з високими кумулятивними властивостями органів тварин і, в першу чергу, з високою здатністю до накопичення отрути жировою тканиною — основним джерелом енергетичних запасів організму.

У природних умовах між хімічними обробками окремих ділянок в організмі тварин зберігається отрута, яка негативно впливає на ті чи інші фізіологічні функції. А здатність різних органів до накопичення отрути є нібито містком між двома обробками, внаслідок чого організм весь час відчуває дію отрути.

Таким чином, стає очевидною велика небезпечність повторних обробок площ отрутохімікатами.

По-третє, використання препаратів з більшим вмістом отрути та в рідинному стані призводить до збільшення масштабів отруєння хребетних тварин.

Останнім часом широкого застосування набуває використання отрутохімікатів у рідинному стані. Між тим, і у вітчизняній та зарубіжній літературі подаються відомості про те, що розчини отрутохімікатів більш токсичні для теплокровних тварин, ніж дусти. Це підтвердилось і нашими дослідами.

Збільшення можливості загибелі хребетних тварин залежить також і від часу використання інсектицидів. Дослідженнями (Мілада, 1960 та ін.) встановлено, що

тварини найбільш чутливі до інсектицидів у весняно-літній період, під час прильоту та гніздування птахів, а також найбільш інтенсивного застосування пестицидів.

Негативно впливає на тварин і синергізм. У літературі зустрічаються відомості про те, що суміші отрутохімікатів більш токсичні, ніж кожний окремий компонент.

ЛІТЕРАТУРА

Гвоздак А. А. Вплив пестицидів на хребетних тварин та деякі питання охорони корисної фауни. — Матеріали конф. молодих учених. К., 1970;

Кадочников Н. П., Эйгелис Ю. К. Экспериментальные проверки действия пылевидных ядов (ДДТ, ГХЦГ, кремнефтористого натрия) на мелких насекомоядных и зерноядных птиц. — Тр. Всесоюзн. ин-та защ. растений, вып. 6, 1954;

Ловтинская М. Я. Химическая диагностика отравления пчел кишечными инсектицидами. — Сб. работ ин-та прикл. зоологии и фитопатологии, вып. 2, 1953;

Монтельман И. И. Влияние полихлорпинена на водных беспозвоночных. — Научн.-техн. бюл. Гос. НИОРХ (НИИ озерного и речи, рыб. хоз.), № 11, 1960;

Никифоров А. М. Борьба с вредителями и болезнями сельскохозяйственных культур. М., Сельхозгиз, 1960;

Островский Н. И. Химический способ борьбы с вредителями сельскохозяйственных растений и сохранение полезных животных. 3 эколог, конф. Тез. докл., ч. I, 1954;

Пашиков А. В. Опыты с химикатами. Охота и охот, хоз-во, 1954;

Пивоварова Е. П. Действие на дичь удобрений и ядохимикатов. — «Охота и охот, хоз-во», 1959, № 3;

Покровский В. С. Современные задачи охраны птиц. 2 Всес. орнитол. конф. Тез. докл., ч. 3, 1959;

Федоренко А. П. Небезпечність отруєння мисливсько-промислових тварин ГХЦГ і ДДТ. — 36. праць зоомузею Інституту зоології АН УРСР, № 2, 1960;

Шапошников Л. И. Охрана природы в СССР после 2 Всесоюзного совещания по охране природы, 1961.

Джерело: Про охорону природи Карпат. Ужгород: Карпати, 1973.

Tags: ссавці