ЮРА КЛИВЕЦЬ
До змісту Чудом утік із рук жандармів Юра Кливець. Коли Ілька Липея — його найліпшого цімбору — поранили, той наказав тікати і робити далі їхнє діло.
Регіональний інформаційний центр "Карпати"
ЯК УРЯТУВАВ СЕБЕ ЛИПЕЙ
До змісту Воєтив Ілько Липей довкола Репинного, як хотів. Чинив із корчмарями, що хотів. Люди лише чудувалися з нього. А раз сталося так, що мало його не зловили.
ІЛЬКО ЛИПЕЙ
До змісту На околиці Репинного, не є ще тому й п’ятдесят років, воєтив розбійник Ілько Липей. Родом був із сусіднього села, а в хащу утік, бо батько його не наділив землею. Раз його зловили і в темниці сидів, але втік, а потому з Юрком Кливцем із Репинного спізнався, і вже ходили обидва. Мала чеська влада […]
СМЕРТЬ ШУГАЇВ
До змісту Велику лють мали багачі на Шугая і пообіцяли 30000 крон тому, хто його уб’є. А держава обіцяла 3000 крон тому, хто його впіймає живим.
ПРО ОПРИШКА ШУГАЯ
До змісту Опришок Шугай мав сміливість на цілий край. Де хотів, там пішов. Хотів бути межи жандармами — пішов до них, пив з ними, а як відходив геть, написав картку: «Пив із вами Шугай Микола». Я зустрівся з Шугаєм у Дуброві. Він спитав мене, де би можна купити молока. Ми поговорили, і Шугай зібрався й […]
ІВАН-ЛІСОРУБ
До змісту Був один дід Петро і його жона Олена. І був у них син-одинак Іван. Дід Петро всю молодість робив як слуга у пана Люблінського. Раз не догодив він панові й мусив з родиною втікати.
МИКОЛА ШУГАЙ
До змісту У тому краї, рідному краї Миколи Шугая, де гори на горах, провалля на проваллях, де в сутінках пралісів, наповнених запахом тліні, народжуються джерела і вмирають старі клени, трапляються й досі зачаровані місця, звідкіля ще ніколи не вибрались ні олень, ні ведмідь, ні людина. Пасма ранкових туманів пнуться понад силу по верхів’ях смерек угору […]
ОПРИШОК БИБА
До змісту У давнину на Верховині, недалеко від Синевирської Поляни, жив опришок Биба. Побудував собі дім, і все в тому домі було із каменю: величезна брила була столом, менша — стільцем, а спав опришок на великій плиті, кладучи під голову великий круглий камінь.
РОЗБІЙНИЧА СТУДНИЦЯ
До змісту Давно колись, на одному з відрогів Вагорляка, що круто збігає у долину, в бік села Гливище,— на Станках,— жили розбійники. Ватага їх була невелика — всього троє. Ватажком у них був Юрко Червеняк, а його двох товаришів звали Іваном Дикуном і Петром Кострубатим. Чи були це їхні справжні ймення, чи розбійницькі прозвища,— тепер […]
СКАРБИ ОПРИШКІВ
До змісту В околицях Великого Бичкова опришки мали свої місця, де вони перебували. Таких печер тут є дві. Одна — на горі Кобила. На східній частині гори Кобила рівніє широке поле, та таке, що можна би дванадцять возів на ньому обернути. На тім полі є пивниця, а ще над пивницею ростуть три буки. У тій […]
ШОВЕЦЬКИЙ ДІЛ
До змісту Недалеко від Малого Березного, під горою, є невеличке село Іновець. Від назви цього села пішла і назва гори — Іновецький Діл.
СИЛАЧ БАЧИНСЬКИЙ
До змісту Під час Кошутової війни, тобто угорської революції 1848 року, багато закарпатців ішло добровольцями до революційного війська. З наших земляків прославилися тоді в боях Андрій Андейкович, Федір Дудинський та силач Лавришин.
ПРО ШАЛАНЕЦЬКУ ГОРУ
До змісту Одного разу після запеклого бою Ференц Ракоці утікав від австрійської погоні через село Шаланки. Прийшов до Шаланецької гори й видить, що біда: ось, ось австрійці наздоженуть. Тоді Ференц Ракоці повернув до коваля і наказав прибити підкови задом наперед. Коваль прибив. Ференц Ракоці сів на коня і зачав утікати через Шаланецьку гору. Австрійці натрапили […]
РАКОЦІ
До змісту Був давно в наших горах і хащах великий розбійник — славний Ракоці. Такий сильний, що не боявся нікого. Допомагав бідним, а панів грабував. Довго ходив по горах і хащах, але раз упіймали його і заперли у в’язницю.
МАТІЙ ЦУПЕРЯК
До змісту Не було такого походу Довбушевих хлопців, у який не ходив би Матій Цуперяк. Був то спритний, відважний опришок, і за це його дуже любив ватажок. Батько Цуперяка наймитував десь біля Коломиї, мати ще замолоду померла. Матій мусив змалку заробляти на прожиток. Пішов наймитувати. З ранку до ночі тяжко робив за мізерну платню, не […]
ДОВБУШ НА ЗАКАРПАТТІ
До змісту В одного буковинського ґазди Довбуш пас вівці. Погнав їх у полонину і довго там жив. Аж ось прийшли до нього пани за податком, — Вам податків треба?
ТРИ ВОЛОСИНИ ОЛЕКСИ ДОВБУША
До змісту Олекса був простим легінем, вівчарив. А раз надійшла туча. Він став під смереку, аби перечекати. А на небі гримить і лускає. А під другою смерекою стоїть чорт. Тільки блисне — чорт язика покаже і під землю сховається. І так двічі зробив. На третій раз не видержав Олекса, узяв пістолю і вистрелив у чорта. […]
ГОРА ЛИСИНА
До змісту Дивишся на гору Лисина і дивуєшся: де ж на ній та лисина? Нинішня Лисина не лиса. Гора вкрита темно-зеленими хвоями. Та колись це була полонина. І володів нею сігетський граф Нодь. Влітку на полонині випасалися його вівці, корови, воли, а прості люди з навколишніх сіл виганяли сюди свою худобу лише за велику плату.
ОЛЕКСА ДОВБУШ ТА ІВАН РАХІВСЬКИЙ
До змісту Перший леґінь йому був Іван Рахівський. Цей Іван Рахівський служив за вівчаря в одного ґазди та був такий бідний, що вже не було й біднішого від нього. Голий, як бук, та чорний, та сонцем смажений, та дощами січений, вітрами сушений.
ПЕРЕХІД
До змісту Давно-давно, коли ще в Карпатах гуляли опришки, у верховинських селах вони мали своїх людей, які переводили їх лісами з Галичини у Волощину чи Угорщину. З села до села вони переходили через гори, ріки, так скорочували собі далекі дороги.
ДОВБУШ У СІГЕТІ
До змісту Привела якось далека стежка загін опришків Олекси Довбуша над Тису, до містечка Сігета. Дійшли хлопці до перших хат, а цікаві дітлахи уже вулицею побігли, проголошують: — Опришки прийшли! Опришки прийшли!
МАНДРІВНИК
До змісту На подвір’ї в баби Гелени з рідних, мабуть, нікого вже не було, крім одної дівчини, яка на все село була найгарнішою. Тому до неї всі парубки залицялися. Але вдова бідна, посагу не могла дати. — Ех, узяв би я вашу Марійку,— говорив один багатий парубок,— якби мені хоч сорок тисяч крон.
ПАНЩИНА Й СЛУГА МАРТИНА
До змісту Таки дуже мучили селян за панщини. Дочувся про це цар Иосиф і захотів бачити своїми очима. Перебрався у просте плаття, взяв піпу й пішов у недалеке село. Зайшов до корчми й попросився, аби хто його взяв за слугу.
ДОВБУШ НА ЯРМАРКУ
До змісту Всі Карпати добре знали опришка Олексу Довбуша. Славного месника не раз бачили в Ясіню, в Рахові, в Сігеті, навіть і на Хустщині. Про нього йшла слава, ніби він великий силач, дідька поборов, що його ніяка ворожа сила не бере, бо в нього на голові два золоті волоски, котрі в час небезпеки, дають йому […]
ДОВБУШ НА ВЕСІЛЛІ
До змісту Колись у нашім селі жила бідна удовиця. Нікого в неї не було, лише донька. Файна була дівка, та сватачі не приходили, бо знали, що вдовиця ніякого посагу не дасть. Та раз найшовся на вдовицину доньку сватач. Бідний-пребідний. Ледве грошей заробив, аби якось свадьбу зробити.
ДЗВОНИ ДОВБУША
До змісту Одного разу, за панською роботою, помер бідний чоловік, а його жінка пішла до пана просити якоїсь допомоги, щоб чоловіка поховати. Пан сердито відповів:
ОЛЕКСА ДОВБУШ
До змісту У пана Сіладія кріпаки дуже важко відробляли панщину. Цілий тиждень робили панові, а тільки в неділю могли робити собі. Кожного понеділка до днини приходив у село панський гайдук, зганяв кріпаків, як свинар свиней, і кочував на панщину. Хто в понеділок не виступив на роботу, того на другу неділю вели на дереш. Серед села […]
ПРО ВЕЛИКОГО ГРІШНИКА
До змісту Іде чоловік полем, журиться: — Великий я грішник. Що мені робити? А скоро й помирати треба. Мушу очистити свою душу.
ХРЕСТ ЧИ ШИБЕНИЦЯ
До змісту Один піп мав слугу, котрий йому служив у вірі. Раз їдуть вони через села, проїздять біля одного хреста. Піп зняв шапку і перехрестився, а слуга ні. Ідуть вони далі. Приїздять до шибениці. Слуга коні зостановив, зійшов на землю, став навколішки й почав молитися. Каже піп:
ПРО ДРАГІВСЬКОГО НІМЦЯ
До змісту В однім селі сталася така притча: прийшло на народ нещастя. У Драгові був пан на прізвище Німець. І що він собі забагнув? Що його треба колисати від хижі до хижі. А на Драгівськім хуторі жив великий ґазда Дзвонок, котрий мав слугу Штефана.
ПАНЩИНА
До змісту Один царський син хотів бачити, як народ живе, як робить, що з ним діється, бо бачив, що народ дуже смутний. Прийшов до пана і каже: — Пане, беріть мене за робітника.
ЧОРТОВІ ПАЛЬЦІ
До змісту Давно, ще при Марії-Терезії, тому років двісті, а може, й більше, сталося так, що рід графів Плавецьких вимер. Останній Плавецький був убитий на ловах. Лишилася тільки одна спадкоємиця величезних володінь, Клара. Своєю красою вона славилася на тридев’ять земель. І не дивно, що в неї без тями закохався володар Любовенського замка, князь Станіслав Любомирський. […]
МОНАХИ Й КОРОЛЬ ИОСИФ
До змісту Так воно було, що в Углі й у Грушеві жили монахи. Вони скаржилися королю Йосифові, що дуже тяжко й бідно живуть. Словом, написали королю листа. І король убрався як мандрівник, пішов подивитися. І бачить, що монахи сидять, ростяться, та всього в них доста.
У КОЗЇМ ЦІСАР ПОЛЮВАВ
До змісту У вузькому міжгір’ї між горами Магура і Кемпа сігетський граф Нодь Кароль облюбував урочище для відпочинку й полювання.
БАНСЬКІ ГОРИ
До змісту Років двісті тому, а може, й триста, на горах, що між Лугом, Косівською Поляною й Діловим, була полонина. Влітку там випасалася худоба бичківських багатіїв. Власником полонини був мадярський піп.
ХТО МЕНЕ ПЕРЕВЕРНЕ —НЕ ПОЖАЛІЄ
До змісту Майже всі люди знали, що опришки мають багато схованок із грішми, та ходили шукати їх. Найдужче шастали за опришківськими грошима багачі. Одного разу таке щастя мав і багач Бебекало. А було то так.
КАМ’ЯНА КОЗА
До змісту Там, де нині село Фанчиково, колись був пустир. Десь там, на вищих місцях, оралося й сіялося. А про заболочені кусники землі ніхто не думав. Зарослі терном та глодом низини були справжнім раєм для лисок та зайців. Раз, двічі на рік тут з’являлися кочії великих панів, які приїжджали на лови, а іншим часом звірина […]
ПРО КАМ’ЯНКУ
До змісту На північ од Нижнього Синевира поступово підвищується гора Кам’янка. Давно, дуже давно, коли там, де Нижній Синевир, були густі ліси, оселилися тут розбійники. Вони були такі сильні, що коли йшли на розбій, то від господаря взяв хоч котрий з них вола на плечі й одніс куди лиш хотів. Потім ходили аж до великих […]
СЕЛО КОМЛУШ
До змісту Діялося це в ті часи, коли починалася панщина. Одної неділі в селі Богаревиці вийшли люди з церкви і бачать: в одній низині, де росла лоза, — вогнище. Підійшли ближче, аж там чоловік. Сказав, що зветься він Комлов-шій і хоче жити в їхньому селі. А що тут багато землі, то Комловшій порадив землю поділити, […]
ЧОРНИЙ ПОТІК
До змісту Вуглярі шукають таке місце для випалювання вугілля, аби і ліс добрий, і вода близько. Де тепер село — давно був ліс. На роки було з чого вугілля випалювати, А від вугілля вода у потоці, який протікав через ліс, була чорною. І назвали потік Чорним.
СМЕРЕКОВИЙ КАМІНЬ
До змісту Недалеко від Ільниці, на північ, в ільницькім лісі, є великий камінь. Називають його Смерековим. Він дуже великий, а висота його сягає понад сто метрів. Відколи він там — ніхто не знає. Лиш старі люди оповідають, що він там віддавна і в нім розбійники вирубали собі пивницю, до котрої складали крадені речі.
ЩЕРБАТИЙ КАМІНЬ
До змісту Колись у Мукачеві на околиці міста жив собі у невеличкій хижці бідний гончар. Жінка його поралася на обійсті, а він від самого ранку до пізнього вечора сидів біля гончарського верстата, круг якого крутив босими ногами, а в той час ліпив руками усякий посуд: і горщики, і миски, і глечики, і корчаги на вино… […]
ПОЛОНИНА ЧОРНА
До змісту На північ од села Брустур, тепер Лопухова, є полонина Чорна. Давніше на цій полонині жили опришки. Вони були такі міцні, що корову або коня легко понесли аж на полонину. На полонині мали вони пивниці. А що довго панували тут спокійно, наносили до цих пивниць велике багатство.
ГОРА РІХ
До змісту На ужоцькій Верховині є село Ставне, оточене багатьма вершками. Один із вершків зветься Ріх. Старі люди переказують, що жила раз у селі жона на ймення Петричкова. Вона держала кози. На Великдень усі люди пішли до церкви, а вона зосталася з однорічною дитиною.
ЧОМУ ГОРА ЗВЕТЬСЯ КОБИЛА
До змісту Блукаючи лісами, втікачі з Галичини й Буковини натрапили на поляну, біля якої зливаються дві гірські річки. Тут можна було випасати худобу. Та й води вдосталь. Поселилися на тому місці й жили собі — гадали, що ніхто їх ніколи не знайде, і служити панам не доведеться. Та минуло небагато часу, і про поселенців довідався […]
ЯСІНЯ
До змісту Колись давно там, де тепер селище Ясіня, були дрімучі ліси. Тільки гірський пішничок, що вів із Придністров’я в долину Тиси, пересікав ці дикі місця.
ПРИСЛОП
До змісту Вище від Волового є село Сойми. Люди в давніх часах, коли на їх околиці було повно лісів, оглядали місця, де би попасувати худобу. Так найшли гору Чорна Ріпа, на вершку котрої не було лісу, тільки смачна трава. В обнозі Чорної Ріпи збудували колибу для доглядачів стада. Ходило тут тоді багато диких звірят. Головна […]
ЛОЗЯНСЬКЕ
До змісту Спочатку були тут самі тільки гори, серед них тут-там трохи рівнини, а на рівнині росли верболози.
КОЛОЧАВА
До змісту Ріки в горах бистрі. І дощі в горах часто. Підмивають береги — тече вода каламутна. І наша ріка гірська. Колись вона підточила берег, на якому стояла церква. Тепер і сліду від тієї церкви не залишилося — зсунулася в ріку, і вода її понесла. За то, що вода у ріці вічно каламутна, змішана з […]
РЕПИННЕ
До змісту Звідуєте, чому Репинним село зветься? Послухайте, як мій дідо це мені пояснював. Було то років триста тому. Втік від пана десь від Хуста один бідняк, голий, босий. Хотів утекти так далеко, аби його панські слуги не знайшли. Дороги сюди ще не було, і йшов він берегом ріки.
Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на https://carpaty.net
Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com