Алое деревовидне (Aloe arborescens Mill.)  Російська назва — алоэ древовидное, столетник; місцева — алоя, столітник, сторічник.

Вічнозелена суккулентна деревовидна рослина, яка на батьківщині досягає 4 м у висоту, з родини лілійних (Liliaceae). Коренева система мичкувата. Від основи стебла часто розвивається багато бічних пагонів, які використовуються для вегетативного розмноження алое. Листки чергові, соковиті, м’ясисті, зближені у верхній частині стебел у вигляді розетки. Стеблообгортки зеленувато-сизі, мечовидні, зверху дещо увігнуті, знизу — випуклі, 20—65 см завдовжки, 3—6 см завширшки і 12—15 мм завтовшки, по краях з хрящуватими зубцями.

Алое деревовидне.

В культурі цвіте в зимові місяці, але не регулярно. Насіння майже не утворює. Суцвіття являє собою циліндричну китицю завдовжки 20—40 см, що сидить на довгому квітконосі. Квітки оранжеві. Плід — коробочка.

В дикому стані росте у Південній Африці, переважно в саванах Південно-Африканського Союзу. У нас алое поширене як кімнатна рослина.

Застосування. З лікувальною метою використовуються свіжі листки або сік з них, відомий у фармацевтичній практиці під назвою «сабур». Сабур — згущена, затвердла маса темно-коричневого кольору із своєрідним запахом і гірким смаком. Містить глюкозидну речовину алоїн, що являє собою суміш зв’язаних і вільних антраглюкозидів, які розпадаються на емодин і цукор. Крім того, сабур містить алое-смолу, ефірне масло й інші речовини.

Сабур відомий як сильнопроносний засіб. Використовується в пілюлях, витяжках, настоях. Діє через 8—12 год. після приймання, посилює перистальтику товстих кишок.

В народній медицині, гомеопатії і ветеринарії сабур, як і самі листки алое, використовують при туберкульозі, наривах, лишаях,, головних болях і багатьох інших хворобах.

Водний екстракт з листків алое, виготовлений за методом Філатова, містить біогенні стимулятори, які підвищують захисні функції організму. Препарати, що містять біогенні стимулятори, застосовуються головним чином для тканинної терапії при багатьох очних і загальних захворюваннях (хронічні артрити, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки). Як зовнішнє сік алое використовують при лікуванні опіків, трофічних виразок, абсцесів, як внутрішнє — при анацидних гастритах і колітах.

Збирання. Сабур приготовляють різними способами. Звичайно роблять це так: добре розвинені листки зрізають біля основи і пресують (видавлюють сік), або розташовують зрізаними кінцями вниз над широкими судинами, куди сік з листків стікає сам. Для масового одержання сабуру сік з листків випарюють (в котлах) до сухого стану.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971