Лікарські рослини Карпат. Вільха сіра.
Вільха сіра (Alnus incana (L) Moench).Російська назва — ольха серая; місцева — вульха біла.
Дерево до 20 м заввишки, з гладкою сірою корою. Коренева система поверхнева. Молоді гілки опушені, неклейкі. Листки чергові яйцевидні або широкоеліптичні, на верхівці загострені, з країв гостро-подвійнопилчасті; молоді — густо опушені, неклейкі, дорослі — зверху майже голі, зісподу негусто опушені. Квітки одностатеві, однодомні. Чоловічі (тичинкові) сережки зібрані по 3—5 у грона, жіночі (маточкові)—по 8—10. Плоди — горішки з густими перетинчастими крилами. Цвіте в березні — квітні; плоди достигають у жовтні, висипаються в лютому — березні.
Вільха сіра менш поширена. Росте на берегах гірських річок і струмків, у лісах, на узліссях. В горах зустрічається до 900 м над рівнем моря, а місцями й вище — до 1000—1200 м.
Застосування. В медицині використовують шишки обох видів вільхи, які містять значну кількість дубильних речовин — танін (2,5%), галлову кислоту (3,7%). В листках знайдені флавонові глюкозиди, а також кофейна, хлорогенова і протокатехинова кислоти. Кора містить дубильні речовини, тритерпеноїди, глютинон. З вільхи виготовляється препарат тихмелін (закріплюючий засіб).
Відвари і настойки з кори й шишок обох видів вільхи виявляють в’яжучу, протизапальну, частково кровоспинну дію; свіже листя служить потогінним засобом. Відвари й настої з шишок та молодої кори застосовують у медицині при гострих і хронічних запаленнях кишок (ентеритах і колітах); в народній медицині настої вживають при різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, в тому числі й при дизентерії.
О. П. Попов при простудних захворюваннях (при суглобовому ревматизмі з запаленням та при подагрі), коли треба пропотіти, пропонує застосовувати так звану «суху ванну» із свіжого молодого листя вільхи. Приготовляють її так: свіже листя вільхи кладуть в глибоку діжку і накривають, щоб воно зігрілося від своєї теплоти, після чого хвора людина заривається в нього по шию чи по пояс на 1 год., не більше (скільки витерпить).
О. П. Попов пропонує легкий відвар з шишок у співвідношенні 4:200 або чайну ложечку подрібнених шишок на склянку окропу вживати по 1/4 склянки, а при дизентерії — по повній склянці 3—4 рази на день. Відвар з кори готують у співвідношенні 15:200 і приймають по столовій ложці 3—4 рази на день.
Збирають шишки вільхи восени і взимку (листопад—лютий). Спочатку їх пров’ялюють на сонці, далі досушують на горищах або під навісами, розстеляючи на дошках шаром в 5—10 см. Досушувати шишки можна і на печі. Висушену сировину — здерев’янілі шишки з розкритими лусочками темно-бурого або коричневого кольору — пакують у мішки по 10—20 кг і зберігають в сухому добре провітрюваному приміщенні.
Вільха сіра
Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971
Коментувати