ЛАБОРЕЦЬ
До змісту Кажуть люди, що був раз один славний князь Лаборець. Він за народ дуже гадав. Зато й люди любили його. Раз люди зібралися до нього на одну велику раду. Він їх дуже гостив, і вони весело гостилися.
Регіональний інформаційний центр "Карпати"
ПРО ВЕЛИКУ КОПАНЮ
До змісту Недалеко від того місця, де тепер село Велика Копаня, на високій горі жив один цар. У нього були дві доньки. Старша була дуже файна, і молодша файна була, але вже не така. Старша полюбила дуже красного простого хлопця.
БИЧКІВ
До змісту Перші поселенці заснували село на тому місці, де тепер Малий Бичків. Село було невелике, ще й назви не мало. Та коли на село впала чума, то воно майже опустіло: одні повмирали, другі втекли із села.
СКЕЛЯ БАБКА
До змісту Над селом Буківцем височить Буківська полонина, на якій є Руська путь, Водяна долина, Миндак і Зелеман. А узбіччя її рясно вкрите величезним камінням-валунням. Одна з цих скель-валунів є на Миндаку й зветься Бабкою.
ПРО СЕЛО СТРАБИЧОВО
До змісту Давно-давно, багато сотень років тому село Страбичово, що розтягнулося вздовж шосейної дороги Мукачево — Чоп, було не на тому місці, де тепер, воно й не називалося ще таким іменням.
ГРОБКИ У СЕЛІ БУКІВЦІ
До змісту Було це дуже давно, ніхто з живих не пам’ятає, тільки старі люди говорять, що вони чули від своїх дідів і бабусь. А сталося воно у селі Буківці тоді, коли сусіднє село Перехресне було містом.
ГРОБИЩЕ
До змісту Глибоко в Полонинських Карпатах сховалося в мальовничій долині село Тур’я Поляна. Навколо громадяться велетні-гори. Шумлять водоспади, біжать, пінячись на камінні, гірські потоки. Шумить, сповнюючи безупинним гомоном вузьку долину, бурхлива неприборкана річка Туриця.
ДІДІВСЬКЕ БОЛОТНЕ ГОРОДИЩЕ
До змісту На околиці села Дідове, на болотній місцевості, пагорбом виступає стародавнє городище. Давно, дуже давно по краю поширилася страшна вістка про вторгнення невідомих доти татар, які на своєму шляху все нищать, грабують, палять, людей убивають.
МОЧИЛО
До змісту Інші мочила влітку заплісають, а восени в них жони скупують снопики конопель. А в сьому мочилі і жаби не квакають. Навіть місяць крадькома сунеться по глибині.
СИНЕВИРСЬКЕ ОЗЕРО
До змісту Серед дрімучого лісу стояла хатка, а в ній чоловік жив, на ім’я Микола, зі своєю жоною Марією. Жили тут уже чотирнадцять років, і пан, якому належали навколишні ліси, про них нічого не знав.
ВІВЧАР БІЛИН
До змісту Волоський вівчар Іван Білин, шукаючи гарної паші, кочував із отарою з місця на місце. А як вибрав собі полонину, то вже випасав на ній овець аж до осені. На зиму думав повернутися назад у Волощину. Пізньої осені вівчар спустився з отарою у видолинок, до річки, щоб потім податися самісіньким хребтом на південний схід. […]
ЧОРНА ГОРА
До змісту Полюючи за дичиною, домнул Йоне Трієску потрапив із волоського міста в Карпатські гори. Дуже вподобав собі цей край і надумав тут володарювати. Першим ділом привів сюди слуг і наказав збудувати на горі палац. Брила за брилою лягала в майбутні стіни. Щоб мур міцно тримався, камені обливалися свіжогашеним вапном. Одні люди мурували, другі мали […]
ПОЛОНИНА КАМІНЬ
До змісту У пасмі гір між Раковом і Косівською Поляною на горі Камінь є видолинок, предками названий Корито. Видолинок і справді подібний на величезне корито, видовбане в землі — довге до двісті, широке більше п’ятдесяти і глибоке кілька кроків. На полі Корита росте густа соковита трава, а в ній — безліч золотоголових стеблин нечуйвітру, польових […]
ГОРА БЛИЗНИЦЯ
До змісту Два брати-близнюки кохали одну дівчину. А були вони такі схожі один на одного, що дівчина кохала обох. Одного разу вона їм сказала, що одружиться з тим, хто принесе їй з гір шовкову косицю — едельвейса.
БЛИЗНИЦЯ І ПЕТРОС
До змісту Близниця — гора, на південний захід від Ясіня. Вершина її — широка полонина. Влітку тут пасеться худоба, а взимку по зледенілих, обсипаних снігом відрогах лютують вітри, безперестанку гуде хурделиця. Навпроти Близниці — гора Петрос, теж полонина. Про ці гори таке повідають.
ШОВКОВА КОСИЦЯ
До змісту Видиш оту смерічку? Така була і Марічка — файна і весела. Полюбила вона вівчаря Олексу, що пас вівці на Говерлі. І Олекса любив її щиро.
ГРАФ І ШОВКОВА КОСИЦЯ
До змісту Жив собі в Рахові бідний чоловік. Була в нього одна-єдина дочка Оленка. Така красуня, що хлопці з неї очей не зводили. Та їй приглянувся вже Олекса, вівчар, і на інших вона не звертала уваги. Прийшла осінь, і Олекса засватав Оленку. А через тиждень, у четвер, святкували весілля. І вино було. І гудаки файно […]
ГОВЕРЛА
До змісту Барон Янош Нодь з далекого міста довідався, що ніхто з мадярів ще не побував на найвищій, тоді ще безіменній горі в Карпатах. Він і надумав собі першим вийти на вершину і назвати її своїм ім’ям. Взяв із собою двадцятеро дужих слуг, кожен зі слуг взяв двох коней — для себе і для харчів […]
ГУСЛІ
До змісту Колись, дуже давно, ще в давніших часах, у долині ріки Жденянки управителем був Крайник Тімот. На високому пагорбку над селом Жденевом була у нього панська садиба. Звідти він міг відразу охопити оком усі свої володіння. Родина в нього велика, дітей багато, але гордився лише старшою дочкою Даялою. За тридцять земель не було подібної […]
ГОРА ПЛЕЧІ
До змісту Над Раховом височить гора Плечі. Її, мабуть, тому так називають, що на вершину все виносять на плечах. Навіть кінь туди не вийде — гора дуже крута. А може, тому така назва, що подібна на людські плечі.
ВОВКУНИ
До змісту Жили в Ясіню два брати − Іван та Василь. Іван гордовитий, але зате і здібний, і до роботи беручкий. Дуже хотіла мати, аби й Василь таким був. Пішла просити помочі до ворожки. Дала ворожка якогось зілля і сказала напоїти Василя. Та як напився Василь того зілля, не до роботи став, а перекинувся у […]
ДВОДУШНИК
До змісту Колись жив на світі чоловік із двома серцями. Одного літнього дня він з дружиною працював біля сіна. Жінка на копиці притоптує, а він подає вилами сіно на копицю. Копицю вже кінчали, він каже до жінки:
ПРО ЧОРНОКНИЖНИКА
До змісту Жили собі в нашому сусідньому селі два кумове. Усе разом ходили, допомагали при біді один другому. Одного дня пішли сушити сіно на поле. Була дуже файна хвиля, так що сіно добре підсихало.
ЯК ПАДЕ ЧОРТ ІЗ НЕБА
Коли зірка паде з неба, то не є ні зірка, ні метеор, ані залізо, як то вчені говорять. То є антипко, чорт, пропав би од нас у скали, та в плиття, та в моря, де людей нема.
КУРАШКА
До змісту Курашка або курочка,— ото кілька зірок укупі, як курчата навколо квочки. З ними пов’язаний переказ.
ОРЕЛ
До змісту Спитав раз хтось орла: — Чому ти виховуєш своїх дітей так високо, в повітрі?
ПРО БУЗЬКА
До змісту А ви знаєте, звідки бузьок? Та бузьок колись чоловіком був. Правда, то було дуже, дуже давно. Тоді почав творитися світ. Задумав був бог винищити усякі плюгаві сотворіння, усяку паскудоту: гади, жаби-коропані, ящірки і друге, що совалося по землі. Та й загнав усе те паскудство у великий міх, перев’язав міх сильним мотузком, закликав до […]
ДЯТЕЛ
До змісту Пішов раз чоловік у Великдень до лісу рубати дрова. Приходить до нього старий дідо й питає: — Що робиш? А той каже:
КАНЯ
До змісту Цар птахів орел скликав збори і сказав: — Усі ми без виїмку маємо своїми пазурами вигребти криницю, з якої потечуть потоки й ріки на весь світ, і з них будемо пити воду. Хто би сього розказу не послухав, тому і його нащадкам під клятвою забороняється пити текучу воду!
ДВА ПТАШИНІ ЦАРІ
До змісту Одного разу загадали птахи вибрати межи собою царя. Старші досудили, що той буде царем, хто найвище підлетить. На це пристали й другі, менші.
КИРТИЦЯ
До змісту Жили два сусіди — багач і бідняк. У багача сто гектарів, у бідняка гектар землі. Та багачеві все мало. І він усе переорював межу. По борозні в рік відорював багач у бідняка. По борозні, по борозні — і вже у бідняка лише десь із пів-гектара землі. І дав бідняк багача в суд. Суд […]
ОТРОВНИЦЯ — ПЕССЯ ВИШНЯ
До змісту Колись жили, а то було дуже давно, дідо та баба. Сумно їм жилося. Приходили останні дні життя, а у них не було жодної підпори. Одного разу попросила баба діда, щоби він витесав із дерева дитинку, а то ще хлопця. Дідо радий не радий, але пішов у ліс, витесав із дерева доста гарного дітвака […]
ЧОМУ ПЕС ЖИВЕ КОЛО ЛЮДИНИ
До змісту Давно, дуже давно пес жив собі самітний. Накінець надокучило йому все самому блукати в лісі й вирішив знайти друга-товариша, з котрим би жив. Але хотів, аби сей його товариш був найсильніший з усіх тварин.
БОЛЯЧКА
До змісту Так то сталося — не за нашої тямки,— що в нашому краї завелася дуже страшна хвороба. Люди вмирали, як паде муха восени. Не знали, куди звернутися за порадою, що робити, чого чекати. І хтось їм порадив, що треба лишити село й тікати в ліс. Люди забрались один за одним. У хащі робили салаші, […]
ЧУМА
До змісту Було колись народу стільки, як трави та листу. В той час появилася велика пошесть — чума, а інакше її називали мор або вимітка, бо все, що живе, вимітала із села, як віником. Та чума ходила з села на село, з хати до хати людиною або твариною, а то якоюсь негарною дівчиною, або перекинеться […]
ЯК ПОСТАЛА НА СВІТІ БІДА
До змісту Був один цар. І вичитав той цар у книгах, що є на світі біда. Слово «біда» ніяк не міг порозуміти.
ВАКХ У ГОРЯНАХ
До змісту Дуже давно, тоді, коли боги стародавніх греків сиділи на Олімпійській горі й панував серед них громовик старий Зевс, багато прикростей і клопоту всім завдавав п’яничка і гультяй Вакх (Бахус). Надаремно намагався Зевс умовити його не зловживати доброзичливістю богів. Вакх посилався на те, що він бог виноградарства й виноробства і йому не пристала тверезість. […]
ЯК ПОСТАЛИ ГОРИ МАРАМОРОША
До змісту Було то давно, дуже давно. Ще сього світу й не було. Лиш бог небесний носився на своєму троні над великим морем. Йому служили всі ангели, а межи ними найславніший був Луцифер. Сталося раз, що бог небесний на троні мало заснув. Луцифер подумав собі: «Вержу я бога в море й сам собі сяду на […]
ЯК ВИНИКЛИ КАРПАТИ
До змісту Колись на нашій землі була величезна рівнина, кінця-краю якій не було видно. Рівнина зеленіла шовковими травами, вічнозеленими смереками і ялинами, могутніми буками і яворами, берестами й тополями, долиною текли потічки та річки, багаті на пстругів та іншу дрібну й велику рибу. Володарем долини був велетень на ймення Силун.
СЛЬОЗИ КОХАННЯ (Легенда про походження озера Синевир)
Колись у давні часи жив собі один багач. У нього була дуже вродлива донька, яку звали Синя, бо мала сині очі.
ВБИВСТВО БІЛЯ КАМЕНЯ (Легенда про походження озера Синевир)
Жив собі один злий і багатий пан. Мав він багато слуг і великий будинок. Пан дуже любив спати, вже аж сміялися із нього жінка і дочка. Жінка була доброю і, коли він спав, відпускала свою дочку Синю погуляти з саду з пастухом, якого звали Виром. Дівчина дуже любила хлопця.
ЗГУБНЕ КОХАННЯ (Легенда про походження озера Синевир)
Колись цей смерековий край був безлюдним. Віковічну тишу вряди-годи порушували хіба що відважні мисливці-звіролови, які не боялися заблудитися в непрохідних хащах, їх манили сюди лисячі, ведмежі, оленячі, козулині стежки, що врізнобіч в’юнилися поміж горами. Та ще літньої пори наважувались дістатися пахучих лісових галявин пастухи, що сокотили панську худобу і прагнули догодити хазяям і випестувати її […]
НЕВІРА СИНА (Легенда про походження озера Синевир)
Жив у горах бідний чоловік із сином. Зібралися вони до Волового на торговицю: хотіли купити якусь корову на обійстя. Або як не корову, то бодай козу. Йшли та йшли лісами, дорога далека. Довелося їм заночувати в хащі. Знайшли якесь озерце і заночували на березі коло ватри.
МЕЛОДІЯ КОХАННЯ (Легенда про походження озера Синевир)
… У давні часи ці гори належали багатому графові. Верховинці змушені були працювати на нього: випасати графських овець і корів, рубати ліс, косити траву. У графа була красуня-донька Синь. Дівчину звали так тому, що в очах її, здавалося, була зібрана вся синява бездонного карпатського неба.
ЯК ВИНИКЛО ОЗЕРО СИНЕВИР ? (Легенда про походження озера Синевир)
В нашій милі й прекрасні Україні є багато визначних місць, пам’яток архітектури, природи… Одне з них славнозвісне озеро Синевир, яке ще влучно нарекли в народі “Морським оком”. Саме по собі воно унікальне. Адже знаходиться високо в горах, майже на 1000-метровій висоті над рівнем моря. З приводу виникнення цього витвору природи на Верховині побутують численні легенди.
ОТРУЙНИЦЯ І ЛІКАР
Ці властивості притаманні белладонні лікарській. В Росії її називають красавкою белладонною. Слово “белладонна” в перекладі з італійської означає “гарна жінка”, що наштовхує на думку про незвичайну красу цієї рослини. Проте її видова назва пов’язана не з привабливістю, а з хитрощами жінок, які в усі часи хотіли бути красивими. Отож давно колись найвинахідливіші з них додумалися […]
Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на http://carpaty.net
Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com