Колись у давні часи жив собі один багач. У нього була дуже вродлива донька, яку звали Синя, бо мала сині очі.

Вона залюбилася в сільського пастуха Вира. Але батько дівчини заборонив їй зустрічатися з бідним, хоч дуже любилися. І молоді надумали втекти, щоб десь поселитися глибоко в горах і жити там, далеко. Але багач дізнався про втечу хлопця й дівчини. Відразу послав за ними погоню. Погоня наздогнала їх, коли були в ущелині межи високими скалами. Переслідувачі не знали, як до них доступити, і скинули на хлопця згори величезний камінь, який упав і роздавив його. Дівчина дуже плакала. Вона тут же поховала хлопця, а сама сіла на той камінь і гірко лила сльози аж наплакала ціле озеро. Його й назвали Синевирським од імен Сині й Вира.

Джерело: Науково-популярне видання “Дивовижний край легенд”. Відповідальний за випуск: І.С.Дербак, Ю.Ю.Тюх.

Tags: легенда, озеро Синевир