ДО   ЗМІСТУ

Коли я бачу, як багато хто псує собі життя зовсім через дрібниці, абсолютно без будь-яких підстав, то я вважаю себе щасливим, тому що я зберіг непохитну бадьорість духу і сміюся з усякої дурниці.

Фрідріх Енгельс

*

Життя, безумовно, добрий учитель, але дуже дорого бере за свої уроки.

Народна мудрість

*

Хто цінує дрібниці заради них самих, той пуста людина; хто ж цінує їх заради висновків, які з них можна зробити, або заради користі, яку з них можна мати, той — філософ.

Едуард Бульвер-Літтон

*

Нас особливо непокоять і мучать дрібниці, ми легше можемо урятуватися від слона, ніж від мухи.

Генрі Шоу

*

Прагнув пізнати себе, але коли пізнав, то дуже жалкував,

Народний вислів

*

Петро і Одарка були заручені. Всі вітали їх. Один Василь мовчав.

— А ти чому не вітаєш, Василю?

— Не можу…

— Чому?

— Я не знаю нареченої, тому не можу поздоровити нареченого, але я знаю нареченого і тому не можу поздоровити наречену!

*

У перукарні.

— Як накажете вас постригти?

— Мовчки.

*

*— У вас, очевидно, тісна квартира.

— Так, але звідки вам це відомо?

— Ваш собака махає хвостом не з боку на бік, а зверху вниз.

*

Старець — перехожому:

— Шановний, у мене дружина і семеро дітей, а ви мені даєте дві копійки. Цікаво, в такому разі, скільки ви дасте холостякові?

*

Почуття ліктя він виявляв тільки у тролейбусі.

*

Потопаючий. Рятуйте! Я не вмію плавати!

Пляжник (з берега). Я також не вмію плавати, але ж я не кричу.

*

Оголошення в крамниці:

«Предмети, куплені вашим чоловіком самостійно, можна обміняти по вівторках від 10 до 12 години».

*

У парку скрізь висять оголошення: «Забороняється топтати траву, штраф один шилінг».

— Чому це знизили штраф? — питають у поліцейського.— Адже раніше було три шилінги.

— Так, але за три шилінги ніхто не хотів топтати траву.

*

Новий начальник главку обходить службові помешкання.

— Скажіть, будь ласка,— питає він свого заступника,— скільки людей працює у главку?

— Я думаю, процентів п’ятдесят.

*

— Отже, в суботу ви їдете. А що ви робите завтра ввечері?

— Завтра? Завтра середа? Я зовсім вільний.

— А післязавтра?

— Також вдома сиджу.

— А у п’ятницю?

— А в п’ятницю мене запросили на обід Сагайдаки.

–– От шкода! Я хотів запросити вас на обід до нас саме у п’ятницю.

*

— Невже вам нічого не коштували грамофонні платівки?

— Ні копійки! Спочатку в мене була одна, яку я ставив з ранку до вечора… А потім сусіди мені почали дарувати інші й інші…

*

— Ці черевики мені якраз по нозі. Скільки вони коштують?

— Десять карбованців.

— Добре, беру їх, але, на жаль, у мене з собою тільки п’ять карбованців. Повірте мені до завтра, я вам принесу. Зробіть, будь ласка, послугу!

Після того, як покупець пішов, директор крамниці накинувся на продавщицю:

— Ти що, здуріла? Повірила зовсім незнайомій людині.

– Не хвилюйтеся, ручусь, він обов’язково прийде: я дала йому обидва черевики на ліву ногу.

*

Черговий по станції вже подав сигнал про від’їзд поїзда.

В цей час підбігав до каси захекана людина і говорить:

— Дайте мерщій квиток!

— Куди вам? — питає касир.

— Та яке ваше діло? Ви давайте швидше, а то ж поїзд відходить!

*

Покупець. Покажіть мені якусь жирну гуску.

Продавець. Почекайте хвилинку, зараз прийде моя заступниця.

*

На дорозі височіла гора каміння, на якій стояв гасовий ліхтар. Біля каміння сидів сторож.

— Для чого ти поставив ліхтар на каміння? — запитав цікавий автомобіліст, що проїздив шляхом.

— Щоб попереджати автомобілістів про каміння на дорозі.

— Але навіщо ж на дорозі це каміння?

— Що за питання? Для того, щоб поставити ліхтар.

*

У страховій конторі пролунав телефонний дзвінок.

— Скажіть, можна застрахувати будинок на випадок пожежі? — спитав схвильований жіночий голос.

— Так, будь ласка, приїздіть.

— А хіба не можна цього зробити по телефону?

— Ні, але ми можемо прислати агента до вас.

— О, будь ласка! Тільки поспішайте: пожежа вже почалася!

*

— Наступного року,— сказав городник-початківець,— я зроблю все навпаки: я посаджу бур’ян, і хай його задушать овочі.

*

У зоомагазині задзвонив телефон.

— Негайно надішліть сорок тисяч тарганів.

— Сорок тисяч? А що ви збираєтеся з ними робити?

— Я завтра виїду з квартири, а хазяйка просить, щоб я залишила приміщення таким, яким воно було, коли я сюди вселилась.

*

Антиквар вирішив найняти помічника і дав оголошення в газеті. Прийшов найматися юнак. Антиквар підняв з підлоги тріску, поклав її на шматок червоного оксамиту і спитав:

— Що це?

— Зубочистка маркіза Помпадур,

— Вірно,— сказав антиквар,— завтра зранку виходьте на роботу.

*

Заступник дурня.

*

Один скупець їв вишні з кісточками.

— А чому ти кісточки не випльовуєш? — спитали його.

— Аякже! За них теж заплачено!

*

На курсах водіїв викладач питає майбутнього шофера:

— Що перш за все повинен взяти з собою в дорогу водій?

— Аптечку!

*

–– Тату, на вулиці хтось гукав на поміч! Можна, я збігаю подивлюся, що трапилося?

— Сиди дома! Завтра взнаєш про це в газеті.

*

Офіціант подав клієнтові рибу.

— Ця риба смердить,— заявляв клієнт.

Офіціант відступає на два кроки і питає:

— А тепер?

*

Один чоловік лагодив дах і, посковзнувшись, зірвався вниз. Пролітаючи повз вікно, він крикнув:

— Жінко, сьогодні готуй на одного менше!

*

У ходжі спитали:

*— Коли несуть небіжчика, то де слід бути: спереду чи позаду труни?

— Тільки не всередині,— відповів ходжа.

*

Літня іспанка в поїзді читає книгу. Час від часу вона зітхає, і на її очах появляються сльози. Заінтригований пасажир, що сидів навпроти, питає:

— Хвилююча повість, синьйоро?

— Це не повість, кабальєро, це куховарська книга, видана ще до війни.

*

— Скажіть, з вами ніколи не траплялося нещастя під час ваших подорожей?

— Тільки раз, коли поїзд зійшов з рейок і впав під укіс.

— Як же вам вдалося врятуватися?

— Я їхав наступним поїздом.

*

— Ви сьогодні перша чарівна особа, яку я зустрічаю.

— Так, вам більше пощастило, ніж мені.

*

Годинниковий майстер почепив на своїй майстерні вивіску великого годинника з написом: «Іде чотириста днів без заводу».

Якийсь дотепник, що проходив повз майстерню, дописав: «А скільки він буде йти, якщо його завести?»

*

— Ти знаєш, я встановив, що дощ ніколи не йде два дні підряд.

— Та це ж і не дивно, тому що між ними ніч.

*

— Коли, нарешті, ви перестанете запізнюватися? Є у вас будильник?

— Так, але він завжди дзвонить, коли я сплю.

*

Мисливець знімає з плеча рушницю, цілиться і вбиває куріпку.

— Друга! — говорить він з гордістю товаришам.

— А де ж перша?

— Це було ще до війни.

*

Таксі, мчить по крутому спуску.

— Не можу втримати машину, гальма відмовили!

— Так затримай хоч лічильник,

*

Мешканець. У моїй кімнаті зі стелі ллється дощ. Довго ще це триватиме?

Кербуд. А що я — метеорологічне бюро?!

*

— Уявляєш, збираючись останнього разу на полювання, я забув узяти рушницю.

— Яка досада! І коли ж ти помітив це?

— Коли віддавав дружині зайця.

*

Один юнак ніколи не одержував листів і вирішив написати собі сам. Його друг спитав:

— Що ж ти написав собі?

— А я ще не знаю. Листа я одержу тільки завтра.

*

Хтось подзвонив. Господиня відчиняє двері:

— Що ви хочете?

— Я хотів би поговорити з вашим чоловіком з приводу боргу.

— Він учора виїхав.

— Який жаль! Я хотів повернути йому гроші, які в нього позичав.

— Так заходьте! На щастя, він сьогодні рано повернувся.

*

— Який жах! — обурювався пасажир.— Ніякої пошани, дисципліни!

— А що вам, власне кажучи, треба? Юнак поступився вам своїм місцем, і ви сидите!

— Я-то сиджу, але моя дружина весь час стоїть!

*

Розсердився господар на свого осла і поклявся не давати йому вівса. Коли ж настав вечір, господареві шкода стало тварину. Тоді він сказав своєму синові:

— Піди і насип ослові вівса, тільки не говори йому, що це я наказав.

*

Комівояжер зупиняв машину і питає шофера:

— Пробачте, мсьє, чи не будете ви так люб’язні довезти моє пальто до Парижа?

— Чому б ні? Але як ви одержите ваше пальто в Парижі?

— Якщо вам це не заважатиме,— відповідає комівояжер,— я залишуся в ньому.

*

Дуже гладка жінка стала на ваги, не знаючи, що вони несправні. Стрілка показала 45 кілограмів.

— Чорт забирай! — здивовано вигукнув, побачивши це, перехожий.— Не інакше, як вона порожня всередині.

*

— Я дав цій людині п’ятдесят центів за те, що вона врятувала моє життя.

— А як вона оцінила ваш вчинок?

— Дала мені двадцять центів здачі.

*

— Вірність цього собаки виключна: тричі я продавав, і тричі він повертався до мене.

*

Власник крамниці в Детройті Джордж Голлард вирішив спростувати приказку «Слон у посудній крамниці», взяв напрокат слона і пустив його в свою крамницю. Величезна тварина пробула в торговельній залі майже три години серед тисяч тарілок, чашок, рюмок і карафок, але нічого не побила й не пошкодила. Зате натовп вуличних роззяв і ватага репортерів розбили різного посуду на суму 100 доларів.

*

Західнонімецька газета надрукувала таке оголошення:

«До уваги матерів! Бережіть своїх дітей — Тане Майєр складає сьогодні екзамен на право водити машину!»

*

У зоопарку — клітка з тигром. Тигр лютий, весь час грізно ричить. На клітці оголошення:

«Не підходити. Штраф 25 карбованців».

Ніхто не наважувався підходити. Лякалися не стільки тигра, скільки штрафу.

Штрафи, вони кусаються.

Григорій Риклін

*

Дзвоник. Господар відчиняє двері.

— У вас лопнула труба у ванні?

— Ні.

— А тут живуть Ковальські?

— Ні, вони виїхали два місяці тому.

— Ну що за люди! Викличуть водопровідника, а потім виїздять!

*

Xробачок-дитина (матері). Мамо! А де тато?

Мати. Він пішов на рибалку.

*

У ресторані.

— Чому сьогодні такі маленькі порції? Вчора вони були вдвічі більші.

— А де ви вчора сиділи?

— Ось там, біля вікна.

— Тоді все зрозуміло. Відвідувачам, які сидять біля вікна, ми даємо удвічі більше. Це реклама.

*

У літак сіли пасажир, що вже багато літав, і пасажир, що летить уперше. Застрашений новачок глянув у вікно і штовхнув свого сусіда:

— Дивіться на тих людей, внизу, вони здаються мурашками.

— Та це ж і є мурашки,— відповів сусід,—літак ще не піднявся з землі.

*

— Одягай мерщій пальто, адже нас чекають.

— Коли нас чекають, то навіщо ти поспішаєш?

*

— Ваш квиток!

— У мене сезонний. Ось моя фотографія.

— Дозвольте, у вас борода і вуса, а на фотографії ви поголений.

— Та борода виросла в дорозі.

*

Таможній чиновник. Дозвольте ваш пашпорт!

Пасажир замість пашпорта подав обідню картку-меню.

Чиновник (читає вголос). Теляча голова, маринований язик, свинячі вуха. (Дивиться на пасажира). Гаразд, усі прикмети сходяться.

*

На кінець минулого сторіччя якийсь мексиканський скнара, що економив навіть на папері, залишив заповіт, витатуйований на грудях. Поховання скнари затяглося у зв’язку з необхідністю зняти завірену копію.

*

Попільничка це посудина, куди ми струшуємо попіл і кидаємо недокурки, коли в кімнаті немає підлоги.

Юліан Тувім

*

Бу Адам був дуже цікавий. Один знайомий йому сказав:

— Щоб позбутися цього недоліку, треба знайти людину, яка б не була цікавою, і натягти її сорочку.

— Так я про це теж знав,— вигукнув Бу Адам, –– я майже півсвіту обійшов і знайшов людину, яка зовсім не була цікавою, але… на ній не було сорочки!

*

Квартиронаймач. Можете собі уявити, що, коли я від’їздив з попередньої квартири, хазяйка плакала.

Xазяйка. Зі мною цього не трапиться: я беру квартплату наперед.

*

— Та що це ти надумав! У жіночу сукню вирядився!

— Хіба не бачиш, яка буря знялася? Все може трапитись. А жінок рятують у першу чергу.

*

— Ох, мій чоловік? Рятуйтеся, бо він вас уб’є!

— Він? Мене? Ніколи! Та я ж йому винен сто карбованців. Вбивати мене, коли ще борг не сплачено!

*

— Ну й вибрали ви місце! Повіситися можна від нудьги!

— Ну, тут і цієї розкоші дозволити не можна: на п’ять кілометрів — жодного дерева!

*

Проблема міжпланетних зв’язків його не цікавила. Він думав про те, як проїхати додому у години «пік».

Еміль Кроткий

*

На одній бензозаправній станції на початку Сахари мандрівник прочитав напис: «Заправляйтесь тут, всі інші — міражі!»

*

Кожного разу, коли він приходив купувати автомобіль, виявлялося, що машини подорожчали, і йому доводилося зберігати гроші. Таким чином він став мільйонером.

Януш Осенка

*

У комунальній квартирі прокидаються не від галасу, а від тиші.

Еміль Кроткий

*

— Не люблю я цього млявого полювання на зайців, куріпок: мені треба щось ефектне, потрібні хвилювання!..

— Так поїхали на полювання зі мною. Вчора я поранив свого дядька і вбив двох своїх собак!

*

— Уявіть собі, гуляю я в лісі, коли раптом бачу — гадюка!

— Ну, то й що?

— А нічого. Придивився і бачу: то просто гілка…

— Чому ж ви так налякалися?

— Тому, що гілка, яку я схопив, щоб ударити гадюку, виявилася гадюкою.

*

— Неподобство! У вагонах жодного місця! Хіба можна при такій кількості пасажирів подавати так мало вагонів?

— Вагонів достатня кількість,— відповів начальник поїзда,— це пасажирів занадто багато.

*

Ревізор у поїзді Париж — Ніцца звертається до дами, що спокійно розташувалась у купе:

— У вас квиток до Кале, а поїзд іде в Ніццу!

— Он як! І як часто ваші машиністи так помиляються?

*

— Хоча Іван виконував обов’язки і кучера і шофера, але я примушений його прогнати.

— За що?

— За неуважність. Він неодноразово сипав овес в автомобільний бак і коней напував бензином.

*

Чоловікові, дуже жадібному до грошей, сказали:

— Давай ми тебе поб’ємо до смерті, а за це ти одержиш тисячу карбованців.

Скнара замислився, а потім сказав:

— Ви краще побийте мене не до смерті, а тільки наполовину, і за це мені дайте не цілу тисячу карбованців, а тільки п’ятсот.

*

— Яка чудова річ! Звідки вона у тебе?

— Звідки? Гм… Я взяв її на згадку.

— У кого?

— От цього я й не знаю: господаря не було вдома.

*

У халіфа пропав верблюд, і він звелів оповісникам кричати на всіх вулицях, що верблюд залишиться у того, хто його знайде.

— Яка ж тобі від цього користь? — запитали його.

— По-перше, радість від того, що верблюд знайдеться, по-друге, радість від того, що я його дарую.

*

Пасажир. Що, капітане, буде, якщо ми наскочимо на міну?

Капітан. Будьте спокійні, на мені і на моїх матросах„ коркові пояси, і ми ні в якому разі не потонемо.

*

— І штовхаєшся тут, старий дурень, зі своєю дурною фізіономією!

— Що ви, любий!..

— Ох, пробачте, я помилився! Ви неймовірно схожі на мого друга.

*

— До вас, я чув, ревізор приїхав. Ну, який він?

–– Пресуворий. Коли ми підсунули йому тисячу карбованців, так, не повірите, кожну копійку ретельно перевірив.

*

Рятівник. Але послухайте, це ж нахабство! Я ризикував своїм життям, щоб врятувати вас, а ви ледь добралися до берега і вимагаєте з мене борг!

Врятований. Та що ж мені з вами робити, якщо вас інакше і з собаками не піймаєш? Адже я для того й у воду кинувся.

*

Сусід прийшов у гості до сусіда. Хазяїн поставив перед гостем миску з молоком і сказав:

— Є в цьому молоці і кисляк, і сир, і сметана, і масло, і багато іншого.

Гість поїв і, не сказавши ні слова, пішов, а через кілька днів покликав цього приятеля до себе в гості, поклав перед ним гроно винограду і сказав:

— Їж, тут і вино, і халва, і сік, і кишмиш, і багато іншого.

*

Побачивши філософа, який вмочав сухар у воду і їв його з насолодою, один чоловік здивувався:

— Як можна їсти з апетитом таку їжу?

— А я приберіг її на той випадок, коли і сухар здається ласим,— відповів філософ.

Абуль-Фарадж

*

В автобусі жінка звертається до водія:

— Скажіть, автобус іде по Проспекту?

— Іде.

— Тоді зупиніть біля будинку № 75.

— Гаразд. А скільки разів мені подзвонити у двері, раз чи двічі?

*

— Обід пахне милом,— поскаржилися клієнти.

— Що ви даремно наговорюєте! Наша їдальня вже рік як не бачила мила! — відказала офіціантка.

*

Відвідувач. Офіціант! У мене в супі запонка!

Офіціант. От спасибі! А я її давно шукаю!..

*

У ресторані висить оголошення:

«Персонал на державному утриманні».

— На чай, виходить, у вас давати заборонено? — питає відвідувач офіціанта.

— Так, але в раю теж яблуко було заборонене,— відповів той.

*

В одній з книжкових крамниць міста Глазго (Шотландія) вивісили таке оголошення: «Купуйте подарунки до Нового року в листопаді. Тоді встигнете прочитати книгу перш, ніж ви її подаруєте».

*

Дідусь 80-ти років говорить іншому, 60-літньому:

— Сором, молода людино!

Антон Чехов

*

На Єлісейських полях розлютований турист звертається до поліцейського:

— Пане полісмене, я залишив тут свою машину, а її немає… її вкрали! Що мені робити?

— Де, ви говорите, вона стояла?

— Та ось тут, біля тротуару.

— Ну, тоді вам пощастило. Якби вона була тут, я повинен був би оштрафувати вас: тут стоянка заборонена!

*

Вона. Ні! Ні! Я нізащо не поїду на візнику — може налетіти трамвай!

Він. Чи варто турбуватися! У мене швидкий погляд, сильні ноги, і я миттю виплигну з коляски.

*

Один старий, коли лягав спати, завжди одягав окуляри. Його запитали, нащо він так робить.

Він відповів:

— У мене поганий зір і без окулярів я не бачу снів.

*

Дотепна людина, побачивши на накритому столі у скнари смажену курку, вигукнула:

— Життя бідненької було коротким, зате тепер, хоч у печеному вигляді, вона придбала вічність.

*

Іспанський дворянин, дуже гордовитий, однієї ночі постукав до готелю. На вигук хазяїна «Хто там?» він відповів:

— Дон Жуан-Педро Фернандес-Родріго де Вілл-Нова граф Малафра кавалер Сант’яго і Алькантара!

— Де ж нам вмістити таку юрбу народу, у нас і для одного ледве знайдеться місце,— пробурчав хазяїн, відходячи від воріт.

*

— Товаришу начальник, я прошу на завтрашній день звільнення.

— Навіщо?

— Старенька мати померла. Треба йти на похорони.

— Цікаво, адже це вже третя старенька мати, яка у вас вмирає.

— ІЦо вдієш, якщо старий батько раз у раз одружується

*

— Ви, мабуть, вважаєте мене за злодія, якщо завжди замикаєте все і ключі носите при собі?..

— Ні, любий мій, я роблю це для того, щоб перешкодити вам стати злодієм.

*

Два приятелі при зустрічі:

— Кажуть, у тебе на тому тижні була пожежа?

— Тссс!.. На наступному!

*

Скнара, приходячи в лазню, завжди голив голову в перукарні останнім. Його запитали, чому він так робить. Він відповів:

— Я підрахував, що таким чином за рік виходить на одне гоління голови менше, а це все-таки вигідно!

*

У Мадріді на вулиці до мандрівника простягнув руку жебрак-іспанець, який гордовито драпірувався у живописне лахміття. Мандрівника роздратувало його приставання і разом з тим уразила зовнішність жебрака.

— Як тобі не соромно жебракувати і ледарювати,— сказав він жебракові.— Ти такий здоров’як і міг би чесно заробити собі на хліб.

Іспанець тієї ж миті прийняв гордовитого та пихатого вигляду і відповів:

— Шановний пане, я прошу у вас милостиню, а не поради.

*

Йому ніколи не доводилося стояти в трамваї: він умів постояти за себе.

Еміль Кроткий

*

— Скільки коштує це пальто?

— 50 карбованців.

— А це?

— Також 50 карбованців.

— А карбованців на двісті?

— Є на всі п’ятсот, якщо бажаєте.

— Та мені, правду кажучи, не треба. Це я заради інтересу.

*

Бу Адам продав землю і купив осла.

— Навіщо ти це зробив? — запитали його.

— Досі, –– відповів Бу Адам,— я витрачав гній, а одержував ячмінь, тепер я буду одержувати гній, а витрачати ячмінь.

*

Життя подібне до універмагу. У ньому знаходиш все, крім того, що шукаєш.

Еміль Кроткий

Одна людина вихваляла незвичайний розум свого пса-водолаза і розповідала:

— Минулого року я з покійною дружиною відпочивав улітку на березі моря. Звичайно, і водолаз був з нами. Дружину мою ви пам’ятаєте: дуже неприємна була покійниця… Та не про неї мова. Одного разу ми гуляли на березі моря, вона спіткнулася і впала в море. І що ж ви думаєте? Ви, звичайно, гадаєте, що мій водолаз, як усі собаки його породи, одразу ж кинувся у воду і витягнув утоплену? Аніскільки! Він подивився спочатку на дружину, тобто на місце, куди вона впала, потім глянув на мене, потім відійшов убік і спокійнісінько улігся. Яка розумна і кмітлива тварина!..

*

— Звідки мама дізналася, що ти не купався?

— Я забув намочити мило.

*

— Я гадаю, що радіо колись цілком замінить газети.

— Куди там!

— А чому б і ні?

— Та в радіо ж нічого не загорнеш!

*

— Просто життя немає з цим новим начальством.

— А що?

— Кожного дня приходить на роботу!

*

З гордістю носив медаль, яку його собака одержав на виставці.

*

Мисливець вихвалявся, який він стрілець. Раптом мимо пролетіла качка.

— Дивіться, що буде,— сказав він і вистрелив. Качка летіла далі.

— Друзі,— сказав мисливець з пафосом.— Ви були свідками дива. Це летить нежива качка.

*

— Ви задоволені з барометра, котрий купили в нашому магазині?

— Ще б пак! Відтоді, як я його купив, дощу не було взагалі.

*

Директор однієї установи, приймаючи на роботу нового службовця, питає його:

— Ви знаєте есперанто? Бо ми листуємося з кількома іноземними установами мовою есперанто.

Новий службовець, випнувши груди, пихато відповідає:

— Як я можу не знати?! Адже я вісім років там жив.

*

— Вже десять днів я бігаю за тобою по всьому місту, щоб ти віддав мені п’ять тисяч динарів боргу.

— Нічого. Це реванш… Згадай, як цілий місяць я гасав за тобою, поки ти мені їх позичив.

*

Дружина хвора, і чоловік пішов на базар.

— Почім яйця? — спитав він у торговки.

— Десять копійок за штуку, а за бите — по шість.

— Тоді набийте мені десяток.

*

— Тиждень тому я купив у вас крісло, а сьогодні воно розвалилося на шматки.

— По всьому видно, що на нього хтось сів.

*

На світанку під’їздили до незнайомого придніпровського озера. Якийсь ранній дідок уже пасе на березі корову. Питаємо:

— Дідусю, в цьому озері є риба?

— А де б вона мала дітися

Посиділи над вудочками до обіду, але ні кльову, ні пів-кльову, знову питаємо:

— Дідусю, чому ж воно не клює? Може, тут риби немає?

— А де б вона тут взялася!

Федір Маківчук

*

— Як ти думаєш, устигнемо ми купити двісті грамів ковбаси?

— Ні, вже пізно.

— А сто грамів?

*

Якось я бачив титана, який зашивав дірочку на шкарпетках. Це було його титанічне зусилля.

Станіслав Єжи Лец

*

— Бідний старий, зовсім позбувся слуху. Його, напевне, доведеться звільнити.

— Дурниці! Ми переведемо його у відділ скарг.

*

Замовник. Я чув, що мій син винен вам за костюм уже три роки.

Кравець. Так. А що? Ви прийшли сплатити борг?

Замовник. Ні, я хотів би пошити собі костюм на тих самих умовах.

*

Завідувач рестораном (беручи пробу). Так ви, кажете, служили у Франції?

Кухар. Так точно, сер. Два роки в офіцерській їдальні. Двічі поранений, сер.

Завідувач. Вам ще пощастило, мій друже. Дивно, що вас не вбили.

*

Службовець — прибиральниці:

— Де пилюка зі столу? У мене там були записані важливі телефони.

*

Рибалка. Послухайте, ви вже три години стоїте за моєю спиною і дивитесь, як я ловлю рибу. Сіли б самі й ловили.

Перехожий. Мені для цього бракує терпцю.

*

Він працює завідувачем ощадкаси і береже кожну копійку, а сам одержує велику зарплату.

*

— І що за звичка свистіти під час роботи?!

— А я зовсім і не працюю. Я тільки свищу!

*

— А який тут клімат?

— Чудовий. Коли я вперше потрапив сюди, я ні ходити, ні говорити, ні пити, ні їсти не міг. А тепер, як бачите, дай бог кожному таке здоров’я.

— І давно ви тут живете?

— Я тут народився.

*

Провінціал приїхав до міста і бачить на дверях будинку напис: «Вхід суворо заборонений!»

— Ох, і розумники ці горожани! Спочатку роблять двері, а потім пишуть, що через них не можна ходити.

*

На жаль, транспорт інколи не стільки підвозить, скільки підводить.

*

На виставці швейних виробів.

— Скажіть, а крім зразків, ви ще що-небудь виробляєте?

*

— Останнім часом я значно більше читаю, ніж раніше. Коли дзвонить телефон, я беру з собою книжку. Тільки-но почується голосок чиєїсь секретарки: «Хвилиночку! З вами буде розмовляти директор (редактор, голова, тощо)» — я відразу ж занурююся в читання. І довго-довго спокійно читаю.

Юліан Тувім

*

Один бондар так розхвалював свою продукцію:

. — 3а воду не ручусь, а огірки залишаться!

*

150-літній горянин покинув палити цигарки.

— Я це зробив,— заявив він,— як тільки дізнався, що нікотин шкідливий для здоров’я.

*

Студент скаржиться на сусідів:

— Вони стали зовсім нестерпні! До самого ранку вони стукали мені в стінку.

— Води тобі заважали спати?

— Та ні! Заважали розучувати соло на тромбоні.

*

Молодий хлопець заходить у перукарню, зручно вмощується і починав читати. Згодом перукар питав:

— Отак тепер буде добре?

Не відриваючись від читання, молодий хлопець відповідає:

— Будь ласка, зробіть волосся трохи довшим.

*

У похоронному бюро одержали замовлення зробити напис на вінку:

«Спочивай у мирі! До побачення!»

Через дві години замовник додав по телефону:

— Додайте: «На небі», якщо ще є місце.

Під час поховання присутні прочитали напис:

«Спочивай у мирі! До побачення на небі, якщо ще є місце».

*

Наївний чоловік говорив своєму знайомому:

— Цієї ночі я бачив сон, ніби лікар, розмовляючи з тобою, поглядав на мене. Скажи, що він про мене говорив?

*

Пасажир. Це нестерпно! Для чого розклад, якщо поїзди завжди запізнюються?!

Залізничник. А для чого були б зали чекання, якби вони приходили вчасно?

*

— Ти ж тільки уяви собі: жерстяника, який ремонтував дах, учора збила машина!..

— Жах! Стало небезпечно гуляти навіть на дахах!..

*

— Я настроювач.

— Справді?.. Але наш інструмент ще добре працює, не розладнаний.

— Це на вашу думку не розладнаний, але ваші сусіди так не вважають.

*

За дружнім обідом юнак зовсім втомив усіх своєю похвальбою.

— Слухай, чи є на світі щось, чого б ти не зміг зробити? — запитав хтось із присутніх.

— Безумовно, є! — відповів хвалько.— Наприклад, я ніяк не можу заплатити за цей обід.

*

— Два грами нікотину вбивають коня.

— Боже, навіщо ж було давати коневі курити!

*

За столом 13 осіб. Один з гостей говорить:

— О, нас тринадцять! Це дуже поганий знак! Хтось із нас обов’язково помре раніше, ніж усі інші.

*

— У цій річці дозволяється ловити рибу?

— Безперечно!

— Виходить, якщо я піймаю рибину, це не буде злочином?

— Ні, це буде чудом!

*

Відвідувачі одного американського ресторану скаржилися на дуже жорсткі біфштекси. Тоді господар ресторану почепив такий плакат:

«Наші біфштекси призначені для справжніх мужчин, а не для слинтяїв з розхитаними зубами».

Після цього скарги на жорстке м’ясо припинилися.

Он що значить чоловіча гордість!

*

— Давайте купимо пральну машину.

— А навіщо? У нас же є бабуся.

*

Пароплав потопав. Кругом борсаються люди, чіпляючись хто за що зможе. Жінка, підпливаючи до чоловіка, який тримається за двері з написом «Пивний бар», вигукує:

— Я знала, негіднику, де тебе шукати!

*

Восени парки виходять на пенсію, а пенсіонери — в парк.

*

— Так ви мені дзвякнете!

— Обов’язково дзвякну.

— Значить, дзвякнете?

— Дзвякну, дзвякну, неодмінно!

— Я тебе дзвякну, старий ідіот. Так дзвякну, що й своїх не впізнаєш!

Ілля Ільф

*

До зоопарку вбігає сердитий покупець і кричить:

— Дивіться, що ви мені всукали! Вчора я купив у вас цю співочу пташку, а вона виявилася з перебитою ніжкою.

— Але ж ви купували в нас співачку, а не балерину!

*

Хлопчик прибіг до поліцейського і просить:

— Ходімте швидше! Якийсь чоловік більше години б’ється з моїм татком!

Чому ж ти не прийшов і не сказав раніше?

— Бо тоді татко був зверху.

*

Гість позіхає.

— Що, мабуть, нудно?

— Так, а вам?

— І мені.

— А чи не могли б ми непомітно зникнути?

— На жаль, ні, бо я господар цього дому.

*

— Громадянко, чому ви заходите в автобус через передні двері?

— Та я ж з дитиною.

— А де ж дитина?

— Та увійшла через задні двері.

*

На танцювальному вечорі.

— Чи можу я вас запросити на вальс?

— Так, але прошу вас танцювати повільно, бо я три тижні як овдовіла…

*

Сентиментальне оголошення:

«Продається кізочка, молоденька, гарненька…»

*

У одному товаристві зайшла балачка про те, як легко померти, замерзнувши.

— Найприємніша смерть! Сядеш у сніг, заснеш, а коли прокинешся — всьому вже кінець!..

*

Витяг із книги скарг.

Пропозиція: «З пугача, котрий продається для дітей, хотілося б вистрелити над вухом у того, хто його винайшов.

Інженер Квач.

Відповідь на пропозицію:

«Ваша пропозиція виконана. Світла пам’ять про винахідника пугача назавжди залишиться в наших серцях…

Група товаришів»

*

Кравець позичив учневі перукаря трохи грошей. Вдячний учень перукаря сказав:

— Джон, якщо тебе спіткає лихо, якщо від тебе відвернеться увесь світ, якщо твоя мати, батько, брати, сестри покинуть тебе, приходь до мене, я пострижу тебе безкоштовно.

*

— Ви мені дали різні шкарпетки.

— А у вас що, однакові ноги?

*

Туризм — найкращий відпочинок. У поході можна навіть не голитися і не вмиватися!

*

— Даю вам чесне благородне слово, що в цьому місяці я сплачу вам борг.

— Ви те ж саме говорили і в минулому місяці.

— Ось бачите, як твердо я дотримую свого слова!

*

— Хто був цей юнак, який назвав тебе ослом?

— Не знаю, вперше його бачу.

— Дивно, як швидко він тебе розкусив!

*

— Чи далеко до Костогризівки?

— Дві години їзди.

— Прекрасно, я трішки посплю.

Прокинувшись, пасажир знову звертається до сусіда:

— Далеко до Костогризівки?

— Дві години їзди.

— Та ви ж мені це і раніше говорили?

— Так, але тепер дві години їзди у зворотний бік!

*

Може, ця людина й народилася в сорочці, але вона відтоді жодного разу її не прала.

Лазар Лагін

*

Прийшовши на роботу, службовці із задоволенням слухали радіопередачу «Для тих, хто вдома».

Слів Авабін

*

У їдальні.

— Це не суп, а якась вода!

— Не якась, а кип’ячена!

*

Два мандрівники прийшли до готелю. Їм показали досить брудний номер. Один з них запитав;

— Скільки коштує оцей свинюшник?

Хазяїн готелю не розгубився:

— Для однієї свині — один долар, для двох — три.

*

— Кого я бачу! Ти живий і здоровий?! А мені вже тричі говорили, що ти помер.

— Невже?! Що ж ти за друг, якщо й разу не прийшов на мій похорон!

*

— Ви прочитали своїй дружині лекцію про ощадливість?

— Так,

— І які наслідки?

— Я перестав курити.

*

— Скажіть, яка різниця між біфштексом за чотири марки і біфштексом за шість марок?

— До біфштекса за шість марок ми даємо гострішого ножа.

*

На одній з маленьких станцій сидить пасажир і чекає поїзда. Коли йому увірвався нарешті терпець і він зібрався йти, черговий по станції сказав йому:

— Не йдіть, поїзд зараз прибуде.

— Звідки ви знаєте?

— А он пес машиніста вже прибіг його зустрічати!

*

Мужчина поступається місцем жінці. Та з вдячністю сідає.

— Будь ласка! Жінки в автобусах мають сидіти. Декотрі поступаються місцем тільки гарненьким, а я, як бачите, поступаюся всім…

*

— Мою дружину звуть Маргарита, і вона любить квіти які мають її ім’я.

— Добре, що її звуть не Орхідея, це коштувало б тобі значно дорожче.

*

— Як же це так! Та ви ж відповідаєте за багаж, який вам довіряють!

— Цілком правильно, ось я вам і відповідаю: ваш багаж загублено…

*

У ресторані.

— І це називаєте міцною кавою?!

— Так, доказом цього є те, що після першого ковтка ви дуже збуджені.

*

— Тут сто карбованців, які я тобі винен.

— А я давно про них забув!

— То чому ти мені про це не сказав раніше?!

*

— Як би ви назвали людину, яка сіла на ваш капелюх?

— Дурнем.

— Тоді, прошу вас, устаньте.

*

Під мостом сидять двоє бродяг.

— Що б ти зробив, якби виграв мільйон карбованців? — питає один у другого.

— Збудував би міст!

— Міст?! Для чого?

— Завжди приємніше спати під своїм власним мостом!

*

— Я вам востаннє кажу: віддайте гроші.

— Ну, хвала богові, що востаннє, нарешті кінчиться між нами ця неприємна справа.

*

У готелі:

— Чому у вас немає портьєр?

— Якщо ви хочете почистити взуття, ви можете використати оксамитну скатертину.

*

— Подайте бідному, котрий утратив під час пожежі всю родину…

— Мені здається, минулого тижня ви говорили, що ваша родина загинула під час повені.

— Це правда. Тепер уже ви знаєте, як я багато в житті перестраждав.

*

— Я потрапив у дуже скрутне становище: мені негайно потрібна невелика сума грошей, і я зовсім не уявляю, де мені її дістати!

— Це вже легше, мій дорогий! А я злякався. Мені здалося, ніби ви уявили, що можете її дістати в мене.

*

Вивіска на дверях авторемонтної майстерні:

«Перевірка гальм коштує три долари, похорон — триста доларів. Подумай і зваж!»

*

— У мене чемності на двох: коли підводжусь у трамваї, то даю місце одразу двом жінкам.

*

Пацюки страшенно зляться, якщо корабель, з якого вони втекли, не тоне.

*

Один дотепник писав листа другові. Хотів він повідати йому таємниці свої, але сидів поруч якийсь неввічливий і весь час заглядав у лист. Тоді дотепник написав:

«Багато з того, що я ношу в серці, розповів би я тобі, та сидить поруч якийсь нахаба, виродок потаскухи, і заглядає в лист».

— Звідки це ти взяв, що я тобі в листа заглядаю? — спитав неввічливий.

— А якби ти не заглядав, з чого б ти раптом заговорив про це?

*

— Подивіться, що ви зробили з моєю білизною! –– гнівно сказав клієнт директорові пральні.

— Не розумію! Ваші мережива добре випрані!

— Які мережива?! Це було простирадло!

*

Таксист. Ми приїхали, з вас 12 марок.

Пасажир. Ви не можете від’їхати трохи назад, у мене всього 10.

*

Через цвинтар увечері йде жінка, раптом чув за собою кроки. До неї наближається невідомий чоловік і проводжав її до воріт. Жінка питає в нього:

— Ви не боїтесь?

— Ні, тепер уже ні. Коли був живий, так теж боявся.

*

Перехожий довго риється в кишенях, щоб дати монету жебракові.

— Швидше, будь ласка,— говорить жебрак,— я поставив машину в забороненому місці.

*

Шофер-відчайдух летить машиною по вулиці і раптом… трах-бах — і він приходить до пам’яті в ліжку.

— Де я? — питає він.

— У палаті номер три.

— У лікарні чи у в’язниці?

*

Власник автомобіля, задавивши порося, заспокоював господаря:

— Прошу вас, не здіймайте галасу! Я заміню вам його.

— Що ви! — господар критично оглядає автомобіліста.— Ви ж такий худий!

*

Дві жінки ведуть розмову:

— Як поживає ваш син?

— Слава богу, прекрасно! Робота у нього легка. Тричі на день він ходить до цирку, кладе голову в пащу лева. А потім увесь день вільний.

*

— Скажіть, товаришу продавець, блузка, яку ви мені запропонували, зараз модна?

— Найновіша мода!

— Вона не вицвіте?

— Що ви! Три роки висіла на вітрині і не вицвіла.

*

Відвідувач сердито сказав офіціантові:

— Послухайте, гриби, які я вчора у вас з’їв, виявилися отруйними. Я отруївся, і мені робили промивання шлунка!

— Правда? — зрадів офіціант.— Значить, я виграв парі у директора ресторану.

*

Покупець звертається до продавця зоомагазину.

— Мені потрібний папуга, який би говорив по-італійськи і по-французьки.

— Вам дуже пощастило, сеньйоре, саме такого папугу ми одержали вчора. До кожної його ніжки прив’язано по мотузочку. Якщо ви потягнете за ліву — папуга заговорить по-італійськи, якщо за праву — по-французьки…

— А якщо за обидві зразу?

— Розірвеш мене пополам, дурню! — не витримавши, крикнув папуга по-німецьки.

*

У вокзальному ресторані пасажир зняв галас:

— Ганьба! М’ясо таке жорстке, що я десять хвилин не можу його прожувати!

— Не хвилюйтеся,— сказав офіціант,— поїзд стоїть двадцять хвилин.

*

Із штабу полку дзвонять у роту:

— У вас там є рядовий Браун? Повідомте йому обережно, що в нього помер батько.

— Єсть обережно повідомити! — гаркає капрал і велить роті вишикуватися.

— Хлоп’ята, у кого є батько, три кроки вперед! Браун, а ти куди лізеш, дубино!

*

Управитель входить у контору і бачить, що службовець цілує секретарку.

— Хіба я вам за це плачу гроші?

— О, я це роблю безкоштовно!

*

Відомий своєю неуважністю письменник учився на курсах шоферів. Настав день екзаменів з практичної їзди. Увечері письменник з’явився в центральному Будинку літераторів.

— Ну, склав?

— Не знаю,— знизав плечима письменник.— Коли мене виписали з лікарні, інспектор був ще непритомний.

*

Відвідувач ресторану, марно прочекавши з півгодини офіціантку з замовленням, просить господаря ресторану:

— Ось вам гроші, купіть квіти для офіціантки.

— Звісно, сеньйоре, з задоволенням,— розшаркується втішений хазяїн.— Вона так вам сподобалася?

— Зовсім ні. По-моєму, вона померла.

*

Відчинивши двері, господар квартири побачив старого друга і біля нього величезного собаку. Господар запросив гостя в дім, і вони стали згадувати студентські роки. Тим часом собака загнав хазяйську кішку на шафу, розбив кілька ваз, перекинув лампу і нарешті влігся на канапі. Коли гість зібрався йти, господар саркастично зауважив:

— Сподіваюся, ти не лишиш мені свого собаку?

— Якого собаку? — здивувався гість.— Я думав, це твій…

*

Покупець звертається до продавця, що його образив:

— Візьміть свої слова назад.

— Ви ж знаєте, що в нас нічого назад не беруть. Я можу їх тільки замінити рівноцінними.

*

Один громадянин був запрошений в гості. За столом він запалив сигарету і запропонував закурити сусідові праворуч.

— Дякую, я не палю.

Гість звернувся до сусіда ліворуч.

— Дякую, я також не палю.

Дружина тихо прошепотіла:

— А чому ти не запропонуєш сигарету господині?

— Не можна, вона палить,— ще тихіше відповів гість.

*

На відстані пострілу мисливець побачив зайця, що стояв на задніх лапках. Він прицілився і вистрілив, але на зайця це не справило ніякого враження.

— Стріляйте ще раз! Заєць, мабуть, не чув першого пострілу,— сказав колега мисливця.

*

До крамниці заходить покупець.

— Я хотів би купити комірець.

— А який би ви хотіли, такий, як у мене? — питає продавець.

— Ні, трохи чистіший.

*

У одного чоловіка померла теща. Пішов він замовляти на її могилу пам’ятник.

— Платіть триста карбованців — поставимо пам’ятника.

— А дешевше нема?

— Є ось один дешевий, тільки на ньому висічене інше ім’я.

— Та чорт із ним! Моя теща все одно неписьменна.

*

Відвідувач ресторану. Я не можу їсти цю гидоту. Покличте директора.

Офіціантка. Даремно кличете, він теж цього не їстиме.

*

— Ти чого такий сумний?

— Робота… Робота… Робота… з ранку до вечора, і нічого, крім неї…

— І давно ти працюєш?

— Завтра починаю.

*

— Цей шлях безпечний? — запитав шофер перехожого.

— Ще двадцять кілометрів ви повинні бути уважні, а далі є аптека і поряд живе лікар.

*

Він був єдиним свідком автомобільної катастрофи. Поліцейський спитав його ім’я.

— Джон Сміт.

— Я прошу вас повідомити ваше справжнє ім’я!

— Гаразд,— відповів свідок,— запишіть: Вільям Шекспір…

— Ось так би й давно, а то дурить голову собі й мені…

*

Розмова двох співробітників під час обідньої перерви.

— О боже мій! Я вийшов з кабінету і залишив сейф відчиненим!

— Ну і що ж! Ми ж обоє тут сидимо?!

*

Відвідувач — офіціантові:

— І ви це називаєте біфштексом?

–– Я ні, але шеф-повар — так.

*

Два власники собак хвастаються:

— Мій собака читає газети!

— Знаю. Мені про це говорив мій Шарик.

*

— Ви питаєте, що я роблю? Інколи підпираю паркан і думаю, а інколи просто підпираю.

*

Оголошення в аптеці:

«Тут продають ліки і всі інші отрути».

*

— Стривай, чорна кішка перебігла нам дорогу!

— Ех ти, марновіре! Чого злякався? Я в такому разі перехрещусь і йду далі.

*

–– Здоров, куди мандруєш?

— На полювання.

— Чом же не маєш із собою ні рушниці, ані іншої зброї?

— А навіщо з нею тягатися, коли результат все одно той самий.

*

В одному ресторані відвідувач зажадав книгу скарг.

— Що він там написав? — спитав директор ресторану в кельнера.

— Нічого не написав,— просто засунув туди шніцель.

Джерело: Книга веселої мудрості. Видавництво “Радянський письменник”, Київ, 1968.