Регіональний інформаційний центр "Карпати"
enruuk
 
Проект Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

ВСТУП

22 грудня 2000 року є видатною датою в історії розвитку водної політики Європейського Союзу. В цей день в офіційному журналі Європейського Союзу була опублікована і відповідно набула чинності Водна Рамкова Директива (Директива 2000/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2000 року, яка встановлює рамки для дій Співтовариства у сфері водної політики) (ВРД ЄС).

Директива встановлює рамкові вимоги щодо захисту всіх категорій вод, включаючи поверхневі води суходолу, транзитні і прибережні, а також підземні води. Ці вимоги полягають у наступному:

  • Запобігання подальшому погіршенню, захист і покращення стану водних ресурсів;
  • Стимулювання відтворювального використання води;
  • Покращення водних екосистем шляхом впровадження заходів, спрямованих на постійне зменшення скидів води, що містять у собі пріоритетні речовини, а також на припинення скидів води, що містять у собі пріоритетні небезпечні речовини;
  • Забезпечення поступового зменшення забруднення підземних вод та запобігання їхньому забрудненню у майбутньому;
  • Зменшення негативного впливу повеней і засух.

Головною екологічною ціллю Директиви є запобігання погіршенню стану всіх поверхневих та підземних водних тіл з метою досягнення ними „доброго статусу ” до 2015 року. Це стосується і штучних та істотно змінених водних тіл, з різницею, що до них висувається вимога досягнення „доброго екологічного потенціалу ”. Для поверхневих вод „добрий стан ” визначається „добрим екологічним статусом ” та „добрим хімічним статусом ”.

План управління річковим басейном є інструментом досягнення екологічної цілі ВРД ЄС. Директива вимагає розроблення плану управління для кожного річкового басейну. План річкового басейну по суті є планом для певної кількості ідентифікованих поверхневих та підземних тіл. Саме для них, а не басейна в цілому, визначаються головні водно-екологічні проблеми (істотні тиски) та оцінюється екологічний і хімічний статус або потенціал. Програма заходів із збереження або відтворення доброго екологічного та хімічного статусу також є максимально орієнтованою на кожне окреме водне тіло.

Країни басейну річки Тиса мають давню історію співробітництва, включаючи Угоду з охорони річки Тиса та її приток 1986 р. та заснування у 2000 р. Водного Форуму басейну р. Тиса, спрямованого на вирішення проблем паводків. Всі країни басейну річки Тиса є сторонами Конвенції про охорону річки Дунай (підписана у Софії у 1994 р. і набрала чинності у 1998 р.), яка є однією з найбільш універсальних діючих угод між країнами басейну Дунаю. В 2002 р. Україна ратифікувала Конвенцію про охорону річки Дунай і є однією з 14 повноправних країн-сторін Конвенції. Окрім цього, всі країни басейну річки Тиса є сторонами Карпатської конвенції, яка була підписана у Києві, Україна, у 2003 р. і набрала чинності у 2006р.

Україна сприяла створенню у 1999 р. Міжнародної комісії із захисту р. Дунай (МКЗД), Секретаріат якої відіграє роль координуючого органу та органу впровадження Конвенції та ВРД ЄС.

На першій міністерській зустрічі країн МКЗД у грудні 2004 р. міністри та уповноважені п’яти країн басейну Тиси підписали Меморандум про взаєморозуміння – «Прямуючи до Плану управління басейном річки Тиса для підтримки сталого розвитку регіону». МКЗД заснувала окрему Групу для басейну р. Тиса, яка слугує платформою для посилення координації та обміну інформацією відносно міжнародної, регіональної та національної діяльності у басейні річки Тиса, а також для гармонізації та забезпечення ефективності відповідних зусиль.

Країни басейну річки Тиса домовилися підготувати план інтегрованого управління басейном (ПІУБРТ), який поєднає питання якості та кількості водних ресурсів, водного та земельного менеджменту, паводків та посух. Відповідно до згоди країн, проект ПІУБРТ був розроблений у 2010 р., представлений для громадського обговорення, а остаточний варіант був представлений Головам делегацій країн басейну річки Тиса в МКЗД у грудні 2010 р. і був схвалений. В квітні 2011 р. у м. Ужгород на Конференції міністрів охорони довкілля тисяйських країн було укладено Меморандум про порозуміння “Посилення співробітництва у басейні річки Тиса у напрямку імплементації Плану інтегрованого управління басейном річки Тиса з метою підтримки сталого розвитку регіону».

Наразі розробка і впровадження Плану управління річковим басейном не вимагається чинним законодавством України. Тим не менше, подальша адаптація національного законодавства до законодавства ЄС вимагатиме розробку Планів, а днем відліку буде дата набуття чинності Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Зокрема, з метою належної організації роботи з виконання завдань, покладених на Міністерство екології та природних ресурсів України, щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, 26 грудня 2011 р. було видано наказ Міністра № 571 «Щодо підготовки Базового плану адаптації екологічного законодавства України до законодавства Європейського Союзу (юридичні аспекти)».

План адаптації включає в себе шість Директив ЄС в галузі «Якість води та управління водними ресурсами, включно з морським середовищем», в тому числі і ВРД ЄС. Серед рекомендованих заходів визначено наступні:

  1. Підготовка Закону України щодо внесення змін до Водного кодексу України (приведення у відповідність термінологічного апарату; призначення відповідного уповноваженого органу (органів) управління річковими басейнами);
  2. Уточнення Положення про басейнові управління водних ресурсів з покладенням на них низки функцій, передбачених Директивою;
  3. Для забезпечення належного впровадження басейнового принципу управління:
  • закріплення на законодавчому рівні районування території України за басейновим принципом;
  • забезпечення формування інституційної структури управління водними ресурсами за басейновим принципом;
  • розробка та закріплення у правовому полі критеріїв оцінки стану річкового басейну;
  • розробка та затвердження Положення про плани управління річковими басейнами та методики їх підготовки;
  • розробка методики підготовки програм заходів, передбачених ст. 11 Директиви;
  • розробка планів управління річковими басейнами (у т.ч. з урахуванням вимог ст. 14 Директиви щодо інформування громадськості і консультацій).

Визначено термін на адаптацію – він складає 10 років від дати набуття чинності Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

За радянських часів Україна була визнаним авторитетом у розробці схем комплексного використання і охорони водних ресурсів, проте кінцеві цілі схем і планів кардинально відрізняються. Результатом розробки схем були водогосподарські баланси, які мали встановити чи достатньо у маловодний рік 95% забезпеченості наявних водних ресурсів для забезпечення потреб всіх водокористувачів і якщо ні – запропонувати заходи з покриття водного дефіциту, включаючи впровадження певних обмежень для окремих категорій споживачів. На відміну від схем, плани управління річковими басейнами мають на меті досягнення конкретними водними об’єктами щонайменше «доброго» статусу вод завдяки визначенню та поетапному впровадженню необхідних заходів у межах інтегрованих програм заходів. Добрий статус водного об’єкта для кожного річкового басейну має досягатись шляхом координування заходів щодо поверхневих та підземних вод, які належать до спільних екологічних, гідрологічних та гідрогеологічних систем.

У лютому 2012 року Верховна Рада України прийняла у першому читанні проект Закону про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну р. Дніпра на період до 2020 року, який передбачає впровадження системи інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом та розробку у період 2012-2020 років планів управління річковими басейнами та водними ресурсами.

Хоча національний План управління річковим басейном Тиси (НПУРБТ) наразі не має юридичної сили він має велике значення з огляду на транскордонний характер річкового басейну та міжнародні зобов’язання, в тому числі для реалізації тих зобов’язань, які взяла на себе Україна при схваленні ПІУРБТ.

Досвід, який накопичено українськими спеціалістами під час розроблення планів управління басейнами Тиси та Дунаю, під час роботи в експертних групах МКЗД дозволяє виконати розроблення Плану у повній відповідності до вимог ВРД ЄС.

При підготовці Плану було враховано досвід планів, що були розроблені раніше, зокрема для басейнів Дунаю 2009 р., Тиси 2010 р., Сави 2011 р., а також національного плану Словаччини для басейну р. Бодрог 2009 р.

НПУРБТ є більш детальний ніж ті, які були розроблені раніше для басейнів Тиси та Дунаю, та охоплює поверхневі та підземні води, а саме:

  • річки з площею водозбору більше 500 км2 (крім р. Коропець, але включено рр. Убля та Улічка з огляду на їх транскордонний характер);
  • підземні водні тіла з площею понад 500 км2

Наступна стаття

Національний план управління басейном ріки Тиса – Україна (версія 3.0)
Виготовлено в рамках проекту Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

Tags: , ,

Коментувати

Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на  http://carpaty.net

Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com