Бо вони вже подаровані кожному з нас весняною природою. А зірвані, принесені до кімнати, недовго веселитимуть погляд, передчасно зів’януть без рідного лісу, а ліс без них запізніло покличе нас у весну.

Не даруймо крокусів, а зустрічаймо весну з ними в березневому чи квітневому лісі.

Пам’ятаєте слова великого природолюба Максима Рильського:

Ой зілля, зілля да рясне,

Клонися милій в ноги білі…

Щоб серед крокосів та лілій…

Вона як щастя розцвіла!

Про лілії ще буде мова, а тепер про шафрани, або ж крокуси, що ділять свою лісову долю з підсніжником, білоцвітом. Їх іще називають крокосами, брандушами, бриндушами, весниками, растом. Щодо наукової назви, то вона пов’язана з давньогрецьким міфом, за яким квітка крокуса утворилася з краплі крові Крокоса — друга бога Меркурія, що випадково потрапив у нього диском. Аби зберегти пам’ять про Крокоса, боги перетворили краплі його крові у ніжні квітки. Інша назва цих рослин, шафрани, яка побутує в літературі, арабського походження.

З нашою свідомістю шафран зжився як неодмінний супутник провесни, хоч декотрі його види зацвітають восени.

В умовах Карпат тривогу викликає доля шафранів Гейфеля і банатського. Перший з них зустрічається острівками в листяних лісах західних областей України, а в Карпатах — і на полонинах, де ще не так давно був рослиною звичайною.

Крокус (шафран) Гейфелів (крокус Гейфеля) —

Crocus Heuffelianus Herb.

Родина: півникові — Iridaceae

Шафран Гейфелів — багаторічна бульбоцибулинна рослина, 25—35 см заввишки. Стебло вкорочене, квітка лійкоподібна, фіолетового кольору з оранжевою приймочкою на короткій квітконіжці, що обгорнута двома-трьома ланцетно-ліпійними листочками. Розквітає рано навесні, в березні — квітні. Бульбоцибулина шафрану щорічно відновлюється — вона утворюється на верхівці старої. Запопадливі збирачі шафранів не просто зривають квітки, а виривають рослини разом з бульбоцибулинами, щоб довше не в’янули. Особливо скрутно доводиться шафрану неподалік від міст.

Щодо шафрану банатського, то він менше терпить, бо поблизу його місцезростань великих населених пунктів немає, але цей вид належить до вимираючих, тому потребує цілковитої охорони, створення, де тільки можливо, бодай невеличких заказників. А трапляється він в дуже й дуже небагатьох місцях — в околицях сіл Тячівського і Виноградівського районів.

Походить шафран банатський із Середземномор’я, в нашій країні росте тільки на Закарпатті. Найкраще почуває себе на узліссях букових і дубових лісів. Ботаніки Ужгородського державного університету вивчають можливості розмноження цього виду з тим, щоб відновити його ареал.

Шафран банатський (шафран банатский) —

Crocus banaticus Gay.

Родина: півникові — Iridaceae

Кілька років тому шафран банатський знаходили в околицях міста Хуста, села Оноківців Ужгородського району, селища Буштини Тячівського району, села Ракошина Мукачівського району.

Можливо, комусь із читачів пощастить золотої осені побачити яскраво-пурпурові квітки шафрану банатського, який, на відміну від попереднього виду, цвіте лише восени, а навесні утворює коробочки, в яких дозріває до 30 насінин.

Як шафран Гейфелів, так і шафран банатський можна вирощувати штучно. Останній, до речі, культивується з 1629 року, в нашій країні випробуваний у Ленінградському і Київському ботанічних садах.

Віриться, що діти наші і внуки милуватимуться квітами шафранів у первісній природі.

Джерело: В.І.Комендар, П.М. Скунць, М.Ю.Гнатюк Зелені перлини Карпат. – Ужгород: Карпати, 1985.- 88с