Вербена лікарська (Verbena officinalis L.). Російська назва — вербена лекарственная; місцева — бабишник плавневий, желізниця, желізняк, желізнянка, залізняк, зелізняк, зірки червоні, кашиця, кошиця, нехворощ суха, остудник, пориш звичайний, порпличник, порплишина, порплишник, прош, трава дротяна, трава желізна.

Вербена лікарська

Багаторічна трав’яниста рослина з родини вербенових (Verbenaceae), заввишки 30—60 см. Стебло прямостояче, по гранях шорстке. Листки шорсткі, яйцевидно-довгасті, квітки дрібні, блідо-лілові, зібрані в довгі тонкі нитковидні колоски. Плід складається з чотирьох горішків. Цвіте в червні—жовтні.

Росте на вологих забур’янених місцях, по узбіччях шляхів.

Застосування. В усіх частинах рослини вербени міститься отруйна речовина — вербеналін. З лікувальною метою використовують в основному листки.

В минулому вербена вважалась лікувальним засобом від усіх хвороб.

В Греції вона і досі вважається священною рослиною, яка приносить щастя. В народній медицині ця трава і тепер має досить широке застосування від чиряків, сипів, при золотусі й різних виразках. При лікуванні п’ють напар (60 г на 1 л кип’ятку); чай з вербени (12—15 г на 180—200 г кип’ятку) приймають через годину по столовій ложці при артеріосклерозі, тромбозах, набуханні жил.

Збирання. Листки з вербени збирають під час цвітіння.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971