Миколайчики плоскі (Eryngium planum L.). Російська назва — синеголовник, чертополох; місцева — будяк синій, будячок, будячок польовий, ведмедиця, головник синій, колючки, колючки сині, люби мене, любка, миколаєвки, миколаївці, миколайки, миколки, николаєць, перекотиполе, перелетник, переніс-зілля, переполошник, полунушник, синеголовка, синеголов, синіголовник.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини зонтичних (Umbelliferae). На першому році розвиває лише листкові розетки біля основи стебла, цвіте на другому році — з червня по вересень. Квітки голубуваті, скупчені в яйцевидні листочками. Зубці чашечки квітки також колючі.

На початку росту рослина зелена, потім стебло стає білуватим і нарешті набуває голубувато-стального кольору.

Росте як бур’ян біля доріг, канав, на полях, але тільки на низині.

З лікувальною метою використовують траву, яку збирають під час цвітіння (містить в собі сапоніни — 0,5%, танніди — 1,46% й ефірне масло). Вперше трава миколайчиків була застосована в науковій медицині в 1932 році у вигляді відвару як відхаркувальне при кашлі і коклюші. В народній медицині вживається давно при кашлі та зубних болях. Згідно з даними В. Г. Ніколаєвої (1964), водний відвар трави (10 г на 200 г води) п’ють по столовій ложці 4 рази на день при захворюваннях серця.

Миколайчики плоскі.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971