Бузина чорна (Sambucus nigra L.). Російська назва — бузина; місцева — бзина, баз собачий, баз-дерево, базник, безу, бздо, бзік, бодза, боз чорний, боздер, бозина, бозник, бузина, буз, габза, пусторил, хабза.

Кущ з родини жимолостевих (Caprifoliaceae). Листки супротивні. Листочки яйцевидні або довгасто-яйцевидні. Квітки жовтувато-білі, пахучі, зібрані в багатоквіткові рівні щитки. Цвіте в травні—червні. Плоди — ягодоподібні кістянки, чорно-фіолетові, достигають в червні—серпні.

Поширена бузина переважно в широколистяних лісах, на узліссях та лісових галявинах, серед чагарників.

Застосування. З лікувальною метою використовують квітки (Flos sambuci) і плоди (Fructus sambuci). Квітки містять в собі глюкозиди — самбунігрін і флавоновий глюкозид рутін, 0,025% ефірних масел, дубильні речовини, смоли, цукор, слиз, холін і різні кислоти. Взагалі хімічний склад бузини ще слабо вивчений.

В народній медицині квітки вживають як потогінне і сечогінне. Плоди застосовують при ревматизмі й невралгії, а також як легкопроносний засіб та при шлункових захворюваннях. Лікувальне значення має також кора молодих гілок, корінь і листя.

Напар з квітів бузини (20 г на 1 л води, по 3 склянки на день) п’ють при простудах і сухому кашлі. Відвар з коренів і кори (по 15 г на 1 л води, кип’ятять 20 хв.) приймають при хворобах нирок, при водянці й діабеті.

Молоді листки бузини, злегка відварені в молоці, прикладають на попрілі, обпалені місця, а також на гемороїдальні шишки.

Збирання. Квітки збирають в період їх повного розвитку, приблизно на початку червня, зрізуючи все суцвіття. Сушать на повітрі в тіні, після чого протирають руками, відділяючи від щитків.

Плоди збирають в період повної стиглості, в серпні— вересні; сушать у печах, на печах або в добре провітрюваних приміщеннях.

Молоді листочки збирають ранньою весною, а кору — влітку.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971