Регіональний інформаційний центр "Карпати"
enruuk
 

Шипшина собача (Rosa canina L.). Російська назва — шиповник собачий; місцева — гече-пече, гечі-печі, глог, глогінька, голодовина, головина, деранка, дербак, дербанка, дербивузка, дівки бабині, драча, драчка червена, драчки, драчник, ече-пече, матридуна, рожа, рожа гаєва, рожа дика, роза дика, свербак, свербибіда, свербивуз, свербивузка, свербизник, свербило, свербинза, свербиуз, свербичка, свербичус, сверблянки, свербовець, свербовіс, свербовска, свербогуза, сверболуза, свербоуза, свербоузина, сербалина, серберина, серпризник, тернівки, терноружка, тернявка, терпивузка, терпигузка, чербалинник, шепчина, шепшинник, шипарина, шиплина, шипчак, шипшинник, шупиця, шіпарина, шипчак, шюпшина, щуплина.

Кущ з дуговиянимн, рідше прямими гілками, заввишки до 1,5—2,5м, з родини розоцвітих (Rosaceae). Гілки вкриті серповидно-зігнутими шипами. Квітки блідо-рожеві. Цвіте в травні—червні. Плоди м’які, гладкі, червоні.

Росте на схилах гір, на узліссях, вздовж шляхів, на пустирях, в чагарниках. У верхньому лісовому і субальпійському поясах поширена високовітамінна шипшина альпійська (R. pendulina L.). Безшипність її кущів значно полегшує заготівлю плодів.

Застосування. З лікувальною метою використовують плоди шипшини (Fructus cynosbati cum semine, Fructus cynorhodi, Apocarpiun cynonsbati, Fructus rosae).

Вони містять в собі 2—2,7% дубильних речовин, багато цукру (10—13,7% інвертного цукру і до 2,5% сахарози), близько 3% яблучної і лимонної кислот, трохи олії, барвників, ефірне масло і багато вітаміну С (від 200 до 800 мг%). Значно менше вітамінів К, В2 і Р.

Плоди застосовують в основному як вітамінний засіб, їх заварюють, настоюють як чай, а також переробляють на вітамінні концентрати. Чай з шипшини широко застосовують при захворюванні скарлатиною, тифом, при запаленні нирок, при хворобах кишок, печінки, шлунка, при туберкульозі легенів.

Плоди шипшини разом з насінням запарюють у воді (40—50 плодів на 1 л води) і, коли напій остигне, дотримуючись дієти, вживають при виразці шлунка й дванадцятипалої кишки (навіть з кровотечами), при різних формах недокрів’я.

Водний настій з шипшини (20 г на 200 г води по столовій ложці 2—3 рази на день) приймають при захворюваннях нирок і сечового міхура, а також печінки і жовчних шляхів (особливо при наявності в цих органах каменів). Дуже надійним засобом при цих захворюваннях в народній медицині вважається відвар з коренів шипшини. Він має властивість розчиняти камені в організмі, а також згубно діє на малярійні паразити. Для цього беруть 2 ложки дрібно порізаних коренів на 200 г води і кип’ятять 15 хв., після чого настоюють, поки не охолоне. Такий відвар п’ють 3 рази на день по склянці протягом тижня і довше.

Збирання. Плоди шипшини затоговляють при повній стиглості до настання приморозків. Приморожені ягоди втрачають більше 50% вітамінів, тому для лікування не придатні.

Зібрану шипшину негайно сушать при температурі 50°. Найкраще це робити у спеціальних плодоовочевих сушарнях або в звичайних печах, при цьому потрібна інтенсивна вентиляція.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971

Коментувати

Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на  http://carpaty.net

Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com