Ю. І. КРОЧКО

Кажани як єдиний ряд ссавців, що пристосувався до активного польоту, представляють великий інтерес. Але, незважаючи на певне теоретичне і практичне їх значення, питання їх кількості, охорони й приваблювання в умовах зони Карпат вивчені недостатньо.

Хіроптерофауна Закарпаття багата й різноманітна. Тут зустрічається 20 видів кажанів загальною кількістю близько 250 тис. особин.

Найчисленнішими видами кажанів є велика нічниця, довгокрилець звичайний, нетопир малий, вечірниця руда та великий підковоніс. Заселяють кажани в основному підземелля, печери, льохи, горища, дупла дерев, дзвіниці.

Хоч кліматичні умови сприятливі і є велика кількість природних та штучних сховищ, чисельність окремих видів кажанів за останнє десятиріччя не тільки не,збільшилась, а, навпаки, зменшилась (гостровуха нічниця, пізній кажан, малий підковоніс).

У чому ж причина? Це, насамперед, вільний доступ до сховищ. Так, більшість печер і підземель, які постійно заселяють одна чи кілька зграй кажанів (Рахівський, Тячівський, Іршавський, Ужгородський райони та ін.), розташовані на незначній відстані (1—1,5 км) від населених пунктів і перебувають без догляду. Окремі особи проникають у сховища і розорюють колонії кажанів.

Другою причиною є те, що деяка частина населення через свою необізнаність переслідує кажанів.

Третя причина — освоєння людиною частини сховищ для різних потреб, що супроводжується частим турбуванням кажанів, а в окремих випадках і їх винищенням.

Кількісний склад колоній не постійний. Так, у підземеллях с. Глибокої кількість особин великої нічниці в окремих сховищах коливається від 10 до 90 особин, в с. Кушниці — від 150 до 2 тис. особин. Колонія довгокрильця звичайного в тунелі с. Кольчина нараховує близько 4 тис. особин.

Поживу кажанів становлять одноденки, бабки, таргани, прямокрилі, веснянки, рівнокрилі, хоботкові, клопи, жуки, сітчастокрилі, перетинчастокрилі, волохокрилі, лускокрилі, двокрилі.

Кажани надзвичайно прожерливі тваринки. Кількість з’їденої за один раз їжі великою нічницею в середньому становить 6,5 г, а звичайного довгокрильця — 2,3 г. У літературі є відомості про те, що вага шлунку нічниці великої після полювання може досягати 10—15 г (Абеленцев, Підоплічко, Попов, 1956).

Тепер на території Закарпаття відомо близько 250 колоній кажанів: близько ’30 колоній нічниці великої, 10—15 — довгокрильця звичайного, 3—5 — великого підковоноса, вечірниці рудої, нетопира малого та ін. Чисельність кожної — від 500 до 3—4 тис. особин. А це значить, що кількість комах, знищених за один рік активного життя усіма кажанами, становить близько 60 т, серед яких основна маса — шкідники сільського та лісового господарства (жук-кузька, травневий хрущ, червневий хрущ, медведка, озима совка, дубова листовійка, пильщик сосновий та ін.). Поїдаючи мух та комарів, кажани знищують перенощиків інфекційних захворювань.

Користь кажанів полягає ще і в тому, що в місцях їх скупчення нагромаджується велика кількість посліду (гуано), що є прекрасним добривом. Запаси гуано на Закарпатті становлять 100—150 т.

Отже, кажани — корисні тварини і необхідно їх охороняти.

Для збереження наявної чисельності кажанів і постійного її зростання на Закарпатті необхідно:

а) взяти під охорону підземелля, а також тварин, що живуть у них, в околицях сіл Глибокої, Н. Солотвиної, Середнього, Глинянець, Кольчина, Білок, Ділового та Берегова;

б) карстові печери фауно-флористичного заповідника «Уголька» відповідним чином обладнати, дозволити тільки організовані відвідування їх у супроводі працівника заповідника чи інспектора по охороні природи;

в) вести широку роз’яснювальну роботу серед населення та школярів про корисну діяльність кажанів;

г) колгоспам, радгоспам і лісокомбінатам на виноградниках, у садах і лісах взяти під охорону наявні і створити штучні сховища як підземні, так і наземні для кажанів.

Виконання цих заходів — необхідна умова збереження і збільшення кажанів як одного з природних факторів регулювання чисельності комах-шкідників сільського і лісового господарства.

ЛІТЕРАТУРА

Абеленцев В. І., Підоплічко І. Г, Попов Б. М. Ряд рукокрилі, або кажани. — В кн.; Фауна України; т. 1. К-, 1956.

Джерело: Про охорону природи Карпат. Ужгород: Карпати, 1973.

Tags: Крочко Ю.І., рукокрилі