Регіональний інформаційний центр "Карпати"
enruuk
 

І. I. БОКОТЕЙ

В умовах Закарпаття ягідні рослини ростуть в лісах у дикому стані, а також культивуються. їх плоди люди споживають переважно свіжими, у сирому вигляді та сушеними. З них виготовляють варива, соки та кондитерські вироби. Ягоди малини, суниці та чорної смородини за своїми властивостями лікувальні. Ягідні культури — хороші медоноси. Не випадково, в останні роки в господарствах площі під ними невпинно розширюються.

Враховуючи, що ці культури систематично пошкоджуються багатьма видами комах, необхідно знати видовий склад, характер поширення та біоекологічні особливості основних шкідників.

Це, насамперед, група перетинчастокрилих комах — пильщиків. Ми вивчали їх у 1954—1970 рр. На різних ягідних культурах нами виявлено 19 видів пильщиків. Окремі види іноді з’являються у масовій кількості і, об’їдаючи листя ягідних культур, спричиняють урожаєві відчутну шкоду. Найбільш шкідливими є жовтий агрусовий та блідоногий агрусовий пильщики. Личинки їх живляться листям агрусу та білої і червоної смородини.

Жовтий агрусовий пильщик поширений у низинних та передгірних районах, а також у долинах гірських річок. Цей вид у різних частинах ареалу поширення в СРСР дає протягом року різну кількість поколінь. В умовах Литовської РСР, наприклад, відмічено дві генерації (Заянчкаускас, 1958), Латвійської РСР 2—3 (Циновський, 1953). За даними М. П. Булухто (1967), в Орловській області РРФСР цей вид дає три покоління. На Закарпатті жовтий агрусовий пильщик розвивається в трьох-чотирьох поколіннях. Четверте покоління розвивається в умовах тривалої теплої осені.

Пильщики першого покоління з’являються навесні під час цвітіння агрусу й активно відкладають яйця вздовж жилок зворотного боку листка кормової рослини. Розвиток яйця триває в середньому 6—8 днів. Молоді личинки спочатку тримаються колоніями, скелетуючи листя. Пізніше (після 2—3 линянь) розповзаються по кущах і зовсім об’їдають листя. У 1956, 1958, 1963, 1967 і 1969 рр. в Ужгородському районі спостерігалась масова поява цього пильщика і в окремих випадках повне оголення кущів агрусу і смородини.

Личинки шкідника живляться протягом цілого дня з невеликими перервами. На уражених кущах ягоди в більшості в’януть і осипаються. Через те, що перше покоління цього пильщика в умовах Закарпаття розвивається в малій кількості, шкода від нього незначна. Але з появою другого покоління з 2—3 декад травня кількість шкідників різко збільшується, відповідно зростає і шкода. Лялькуються личинки у грунті (літні генерації частково і на листках). Зимують у стадії личинки в коконах у грунті.

Блідоногий агрусовий пильщик часто зустрічається на кущах агрусу, червоної та білої смородини. На Закарпатті поширений скрізь від низовини до високогір’я, де вирощуються кормові рослини. Часто зустрічається у комплексі з попереднім видом, з яким має спільні риси

у розвитку. Його молоді личинки спочатку вигризають невеличкі дірочки у листку, потім об’їдають листя з країв, пригнічуючи і затримуючи розвиток росткових пагонів. З’являються пильщики цього виду (імаго) у низинних районах у першій декаді травня. Самки відкладають яйця у тканину листка, переважно біля його країв, рідше біля жилок. Личинки блідоногого агрусового пильщика линяють чотири рази. Вони зеленого кольору і мало помітні на молодих листочках. Наявність їх легко встановити по пошкодженню. Шкодять рослинам личинки протягом усього літа — з кінця травня до початку жовтня. Зимують личинки в коконах у грунті на глибині 2—3 см.

Чорносмородиновий жовтий пильщик поширений у низинних та передгірних районах. Літ його у низинних районах розпочинається в середині квітня. Самки відкладають яйця відкрито, на нижній поверхні листків. Личинки живляться листками чорної і червоної смородини. та агрусу. В умовах Ленінградської області вид дає 4 покоління (Скорикова, 1960). На Закарпатті зустрічається досить рідко і шкідливість його yе відмічена.

На малині та ожині розвивається 13 видів пильщиків. Деякі з них спричиняють шкоду цим ягідним культурам.

В середині стебел малини та ожини проточує проходи личинка малинового стеблевого пильщика. Літають ці пильщики в середині травня і тяжіють переважно до лісових полян і лісосік.

У передгір’ї та гірських районах Закарпаття поширений малиновий золотистий пильщик. Його відмічено у період з початку травня до липня на лісосіках, у чагарниках та на лісових полянах. Часто відвідує зонтичні рослини. Личинки живляться листям малини та ожини.

У травні—червні на узліссях, лісосіках, галявинах гірських лісів зустрічається довговусий малиновий пильщик. Цей вид знайдено навіть у зоні криволісся. Личинки живуть на листках малини.

На гірських лісосіках та галявинах часто зустрічається малиновий плямистоголовий пильщик і його відмічено у період з 10 травня по 8 липня. Пізнє знаходження пильщиків належить до високогірних листяних лісів. Личинки живуть на нижній поверхні листків та на квітках малини (Желоховцев, 1955).

У гірських листяних та мішаних лісах, де росте малина, зустрічається малиновий світло-зелений пильщик.

Літає у квітні—травні. Личинка живиться листками малини. Вид поширений також у Північній та Середній Європі.

Ожинового пильщика часто можна знайти у лісах передгір’я, на галявинах букових та мішаних гірських лісів. Імаго концентрується переважно на квітках зонтичних рослин. Літ спостерігається у травні—липні. В умовах передгір’я пильщики літають у травні, в долині гірських річок та зоні листяних лісів — у червні, у високогір’ї — протягом липня. Личинки живляться листям малини. За даними Г. Лоренца, М. Крауса (1957), личинки можуть живитись листям вільхи. Вид поширений у Європі, Азії та Північній Африці.

На території Закарпатської низовини та в передгір’ї нами відмічено малинового пильщика. Літ його спостерігається у травні. Кормовою рослиною є малина. Молоді личинки спочатку скелетують листки, а пізніше проїдають дірки в них. Поширений у Європі, Сибіру, на Алтаї, Сахаліні та Камчатці.

На лісових та садових суницях нами відмічено два види шкідливих пильщиків: суничний кільчастий та гребінчастовусий.

Суничний кільчастий пильщик поширений у всіх районах Закарпаття. Пошкоджує листя лісової та садової суниць. Літ імаго дуже розтягнутий. Пильщики зібрані у період з першої декади травня до першої декади вересня. Молоді личинки спочатку скелетують листки, а потім проїдають на них дірки. Крім суниці, можуть живитись листками малини, шипшини та інших розоцвітних рослин. Вид поширений у всій Європі, Сибіру, Північній Америці.

Суничний гребінчастовусий пильщик дуже поширений на території Закарпатської низовини та в передгір’ї. Кормовими рослинами цього пильщика є суниці, малина, шипшини та троянди. Літ імаго з першої декади травня до першої декади вересня. Самки відкладають яєчка у черешок кормової рослини. Молоді личинки спочатку скелетують нижню поверхню листка, потім проїдають в ньому дірки. Вид поширений в Європі, Малій Азії, завезено його у Північну Америку.

Проти пильщиків-шкідників ягідних культур можна рекомендувати такі заходи боротьби. Найефективнішим є знищення личинок у період їх живлення на листочках. Добрі результати дає обпилювання рослин дустом метафосу або обприскування рослин 0,5-гіроцентним ентобактерином. Щоб ліквідувати зимуючих та діапазуючих шкідників, рекомендується після збирання врожаю знищувати опале листя та рослинні залишки.

ЛІТЕРАТУРА

Бокотей И. И. Некоторые данные о вредных пилильщиках и рогохвостах Закарпатья. — Докл. и сообщ. УжГУ. Серия биологическая, № 1. Ужгород, 1957;

Булухто Н, П. Пилильщики-вредители плодово-ягодных культур Орловской области. В кн.: Вопросы биологии. Тула, 1967;

Ермоленко В. М. Жовтий чорносмородиновий пильщик — шкідник чорної смородини на України. XIII наукова сесія. Тези доп. Серія біологічна. — Наук. зап. КДУ. К., 1956;

Ермоленко В. М. Дендрофільна фауна рогохвостів та пильщиків (Hymen., Symphyta) гірських лісів Українських Карпат. К-, «Наукова думка», 1966;

Желоховцев А. Н. Обзор пилильщиков подсем. Cladiinae Hymen., Tenthredinidae фауны СССР. — Зоологический журнал, т. XXXI, вып. 2, 1952;

Никольская М. Н., Желоховцев А. Н., Попов В. В. Перепончатокрылые. Справочник. Вредители леса, т. I, М.—Д., Изд-во АН СССР, 1955;

Скорикова О. А. Пилильщики, вредящие плодово-ягодным культурам. М.—Л., Госиздат, сельскохозяйственной литературы, 1960;

Циновский Я. П. Насекомые Латвийской ССР. Рогохвосты и пилильщики. Рига, Изд-во АН Литовской ССР, 1963.

Джерело: Про охорону природи Карпат. Ужгород: Карпати, 1973.

Tags:

Коментувати

Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на  http://carpaty.net

Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com