Ти, зелена Буковино,

Мати наша рідна…

Історична пісня

Ця давня назва Чернівецької області надзвичайно влучно передає чарівність її природи. Букові, дубові та ялинові ліси суцільним потоком спускаються з карпатських верхів і розтікаються зеленими хвилями до самого синього Дністра. А поміж ними, наче мережані білими та блакитними хатками, скупчились живописні села й золотисті плеса ланів.

Багата Чернівеччина парками й садами. Лише старих парків тут нараховується близько 40, а нові треба лічити сотнями. Вони прикрашають міста й селища, школи й санаторії. Але найзеленіші серед них усіх Чернівці — давнє й одвічно молоде місто Буковини. Ось як писав про нього Я. Галан: «Мальовниче місто, особливо весною. Куди б ви не пішли — скрізь над вами шумлять дерева, на кожному кроці кланяються вам тюльпани, братчики й незабудки. Зелень визирає з кожного подвір’я, з кожного кутка і здається вам: якби не людські руки, то за рік — два в цьому смарагдовому морі потонули б і сліпучо-білі будинки, і розкішні вілли»[1].

Не можна розказати про всі буковинські парки — надто їх багато. Тому ми зупинимось на характеристиці найбільш визначних пам’яток садово-паркового мистецтва, які є предметом гордості чернівчан.

Tags: парки_, Фодор_С.С.