До змісту

Клімат є одним з головних, провідних факторів формування і географічного поширення типів лісу. Його вплив позначається на родючості ґрунту, яка формує типи лісорослинних умов; на складі корінних деревостанів, які формують тип лісу і є кліматичними варіантами типів лісорослинних умов; на фактичній продуктивності насаджень, які залежно від ґрунтово-гідрологічних і кліматичних умов, а також господарської діяльності людини та природних явищ формують відповідні типи деревостанів, як корінних, так і похідних.

Можна переконливо наголосити, що характер і обсяг типологічних одиниць формується “під владою клімату і землі”. Проте принагідно відзначимо, що клімат в широкому розумінні цього слова, має свої специфічні особливості. Кількість тепла і вологи є вирішальними при формуванні типів лісорослинних умов. Розподіл тепла і вологи за сезонами року, відносна вологість і континентальність клімату є факторами утворення типів лісу. Важливими чинниками у цьому процесі є однорідність материнської породи і форми рельєфу. Процеси формування і продуктивності типів деревостанів безпосередньо пов’язані з кількістю тепла. З цих позицій можна пояснити чому і за яких умов формуються варіанти типів лісорослинних умов, чому в умовах вологого груду (D3) в Карпатах формуються бучини і смеречини, а в Лісостеповій і Степовій зонах ‒ діброви. Такі залежності між кліматом і типами зумовили необхідність створення лісотипологічної класифікації кліматів, яка базується на ґрунтово-гідрологічній класифікації едафічної сітки Алексєєва-Погребняка. Для встановлення конкретного зв’язку між кліматом і типами лісорослинних умов Д.В.Воробйовим (1961) запропонована емпірична формула:

Рис.9. Едафо-кліматична сітка Погребняка-Воробйова (лісотипологіч- на класифікація кліматів)

W=R/T° ‒ 0,0286 Т°, де :

W – показник вологості клімату;

R – сума опадів за теплий період (середньомісячні);

Т° – сума додатніх місячних температур для оцінки кількості тепла.

Крім того, для оцінки клімату визначають також показник континентальності (А), що виражає амплітуду середніх місячних температур, тобто різницю між температурою найтеплішого і найхолоднішого місяців у році.

Проілюструємо розрахунок значень показників Т°, W, R і оцінку зонального клімату типу лісорослинних умов за даними метеорологічної станції Київ (табл.17).

Додатні температури для умов Києва визначені в період з квітня до листопада.

Звідси:

Т° = 7,5 + 14,7 + 17,8 + 19,8 + 18,7 + 13,9 + 7,5 + 1,2 = 101,1 °С.

R = 50 + 60 + 76 + 79 + 69 + 50 + 49 + 56 = 489 мм;

W = 489/101,1 ‒ 0,0286 x 101,1 = 1,94;

А = 18,8 ‒ (‒5,9) = 25,7 °С.

Для визначення зонального клімату лісорослинних умов скористаємося показниками зони тепла і зони вологості клімату (рис. 9).

Відзначимо, що величину ступеню для Т° прийнято рівною 20° і для W ‒ 1,4. Розміщення на осі абсцис едафічної сітки значення показника Т°, а на осі ординат − W дозволило доповнити її кількісно і якісно, в результаті чого вона отримала назву едафо-кліматичної сітки Погребняка-Воробйова.

Як бачимо, кліматові борів (а) відповідає значення показника Т від 24-44°С; суборів (в) ‒ 44-64°С; сугрудів (с) ‒ 64-84°С, грудів (d) ‒ 84-104°С. Клімат сухих типів (1) має значення показника W від ‒0,8 до +0,6; свіжих (2) ‒ від 0,6 до 2,0; вологих (3) ‒ від 2,0 до 3,4; сирих (4) ‒ від 3,4 до 4,8; мокрих (5) ‒ від 4,8 до 6,2.

Таблиця 17. Метеорологічні показники Києва

Таким чином, зональний клімат лісорослинних умов для Києва становить 2d. Підкреслимо, що зональний клімат лісорослинних умов формується виключно на суглинкових ґрунтах в умовах плакора. Всі інші типи є інтразональними, які формуються на інших материнських породах та в умовах іншого рельєфу.

На відміну від типу рослинних умов, який позначається індексом родючості і зволоження ґрунту (D2), зональний тип клімату лісорослинних умов позначається навпаки: індексом зволоження ‒ великою цифрою, а відтак родючості ґрунту ‒ малою буквою (наприклад, 2d).

Наступна стаття

Джерело: Герушинський З.Ю. Типологія лісів Українських Карпат: Навчальний посібник – Львів: видавництво “Піраміда”, 1996. – 208с.