До змісту

РЯД ГОРОБИНІ − PASSERES[1]

ВОРОНОВІ − CORVIDAE. На заході УРСР представлені сімома видами, які описуються, оскільки вони є фоновими в усі періоди року.

Крук європейський − Corvus согах согах L. Дуже поширений осілий птах обстеженої території. На рис. 8 показано чисельність круків у Пнівнівському лісництві Камінь-Каширського лісгоспзагу Волинської області. Деяке зменшення їх восени (жовтень − грудень) спостерігалось у 1967 р., а в 1968 р. чисельність їх помітно зросла у вересні − жовтні.

У вертикальному поширенні в Українських Карпатах досягає максимальних висот. Шлюбні польоти − у січні і лютому. На початку березня під м. Львовом (Сихівський ліс) знаходили кладки, у яких було 5 яєць. Пташенята залишають гнізда в першій декаді травня.

Рис. Облік чисельності крука в 1967 − 1968 рр. на трьох двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області.

Живлення вивчали на основі аналізу погадок, що були під деревами, де гніздяться круки. З аналізу погадок видно, що це всеїдні птахи, які знищують дрібних гризунів і комах. Не гребують падлом, у зимовий і ранньовесняний періоди часто бувають на міських смітниках таких міст, як Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Луцьк, Тернопіль. Звичайні коло боєнь. На бойні в м. Кременці в 1958 − 1964 рр. постійно можна було бачити цих птахів. У шлунках молодих круків, здобутих у колонії сірих чапель, були залишки ембріонів чапель (сім штук). У шлунках круків виявлено 23. V 1951 р. (с. Борщівка Тернопільської області) залишки звичайних полівок, дрібну рибу, хітинові покриви жуків; 21. І 1956 р. (м. Кременець) залишки мишовидних гризунів і щетину свині. Характер живлення свідчить про корисність цих птахів.

Ворона сіра − Corvus corone cornix L. Один з численних видів авіфауни Закарпаття, Волино-Поділля та Прикарпаття. На рис. 9 показано облік чисельності сірих ворон на трьох постійних двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області (1967 − 1968 рр.). Як видно, їх чисельність змінювалась за місцями і роками у залежності від біотопа. Річковими долинами в Карпатські гори проникає до 800 − 900 м над рівнем моря. Вважається осілим видом, оскільки спостерігається протягом усього року. Насправді ж ми бачимо регулярні кочівлі місцевих популяцій. Ті, що гніздяться на півночі західних областей УРСР, відлітають у Закарпаття, а їх місце «займають» птахи, які прилітають з Прибалтики.

Рис. Облік чисельності сірої ворони в 1967 − 1968 рр. на трьох двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області.

Найчастіше гнізда трапляються у заплавних лісах, лісозахисних смугах, вздовж шосейних доріг і залізниць. Поодинокі гнізда є в міських парках, на лісових галявинах. Чимало гнізд виявлено у молодому лісі недалеко від м. Бібрки у квітні − травні 1970 р. У кладці 7 яєць.

Молоді ворони залишають гнізда в кінці другої декади травня. Іноді збираються у великі зграї. Таке явище спостерігали у Камінь-Каширському районі Волинської області в квітні 1967 − 1969 рр. Птахи всеїдні. Восени 1950 − 1951 рр. ми бачили, як вони полювали за звичайними полівками в Тлумацькому районі Івано-Франківської області і в Самбірському районі Львівської області, у квітні 1970 р. − у Перемишлянському районі цієї ж області, а у липні 1972 р. − на луках поблизу с. Пасіки Закарпатської області.

Грак − Corvus frugilegus frugilegus L. У західних областях України − фоновий вид, за своєю чисельністю у всі роки перевищує інших воронових. Тримається великими зграями (від 20 − 40 до 3 − 4 тис. екземплярів). Коливання чисельності граків на двокілометровому маршруті на луках поблизу р. Циру (Пнівнівське лісництво Волинської області) у 1967 − 1968 рр. показано на рис. 10. Лише в червні^ липні трапляються окремі птахи. Граки, як і сірі ворони, не ведуть осілого життя, як це вважали раніше. Західноукраїнська популяція зимою відлітає на південь в Одеську, Закарпатську області, Молдавію, а на місце цих птахів прилітають граки з прибалтійських країн. У кінці березня − на початку квітня вони починають ремонтувати старі гнізда. У березні − квітні 1956 р. ми зібрали зведення про розподіл граківників у районі м. Львова. Колонії граків зареєстровані: вул. 1-го Травня, напроти вул. Терешкової, великі осокори вздовж вулиці, 17 гнізд розмістились на одному дереві на висоті 15 − 18 м; вул. 1-го Травня, ріг вул. Збижевої, старі високі осокори, на восьми деревах усього 78 гнізд (2 − 23 на кожному) на висоті 20 − 23 м; вул. Котляревського, № 20 і 27, на двох кленах і березі всього 19 гнізд на висоті 14 − 16 м\ вул. Дем’яна Бедного, № 4, двір панчішної фабрики, на двох ясенах всього 12 гнізд на висоті 12 − 14 м; вул. Маяковського, № 18, у шкільному дворі на в’язах, акаціях і кленах усього 35 гнізд на висоті 12 − 14 м; вул. Привокзальна, територія парку вагоноремонтного заводу, на двох ясенах 14 гнізд на висоті 15 − 17 м; в с. Білогорща, невелика соснова посадка (вік 35 − 40 років) на відстані 100 − 150 м від села і 25 − 35 м від залізниці, на 34 соснах усього 98 гнізд, на останній сосні було 11 гнізд, на більшості − одне − троє на висоті 10 − 12 м. Великі грачині колонії (від 100 до 300 гнізд) зареєстровані в молодому дубовому лісі околиць с. Катеринівки Тернопільської області; поблизу с. Мишковичі тієї ж області на модринах і великих осокорах; на кладовищі в м. Коломиї Івано-Франківської області та інших місцях. Повні кладки (4 − 5 яєць) виявлені на початку квітня. Молоді птахи залишають гнізда в другій половині травня або пізніше, якщо весна пізня. Ранньої весни 1972 р. масовий виліт з гнізд молоді зареєстровано у м. Львові 14 − 16 травня.

Рис. Облік чисельності грака в 1967 − 1968 рр. на трьох двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області.

Живляться різноманітною їжею головним чином насінням різних диких і культурних рослин, личинками комах (довгоносики, хрущі), черв’яками, дрібними гризунами. Аналіз поживи свідчить про те, що граки корисні для лісового та сільського господарства птахи.

Галка західноєвропейська − Corvus monedula spermologus Vieill. На заході України типовий представник авіфауни окультуреного ландшафту. Зареєстрована у всіх обстежених містах і селищах. Звичайна на гніздуванні в дуплах в природних лісових і біотопах (наприклад, Камінь-Каширський район Волинської області). Чисельність галок помітно зростає у вересні − жовтні, що видно з рис. 11.

Гніздовий період починається у кінці березня − першій половині квітня. Багато галок на гніздуванні виявлено в старовинному будинку колишнього Кременецького ліцею, у Почаївській лаврі. Повні кладки знаходили в третій декаді квітня. У кінці травня є літні пташенята.

Рис. Облік чисельності галки в 1967 − 1968 рр. на трьох двокілометрових маршрутах в Пнівнівському лісництві Волинської області.

Живляться різноманітною їжею. У літній період у шлунках переважають середні та дрібні жорсткокрилі, гусениці метеликів, черв’яки. У зимовий − виключно рослинна їжа і кухонні покидьки.

Сорока звичайна − Ріса ріса ріса L. Численний вид воронових, характерний для окультуреного ландшафту і природних лісових біотопів. У великих лісових масивах сороки трапляються рідше, ніж у невеликих гаях, розташованих серед полів. У західних областях УРСР їх можна бачити протягом усього року, що видно з графіка обліку чисельності сорок у 1967 − 1968 рр. (рис. 12) у Пнівнівському лісництві Волинської області. Кількість сорок помітно змінюється за місяцями і роками від біотопу і погодних умов. Гнізда дуже часто влаштовують у лісових смугах вздовж шосейних доріг та залізниць. Любить гніздитись у заплавних вербових заростях (Волинське Полісся), у вільшаниках. Щільність гнізд буває високою. В районі с. Горинки Тернопільської області серед молодого березового і грабового лісу на площі 150 м² І. В. Марисова в 1956 р. виявила 20 гнізд, а у квітні 1970 р. вздовж шосе Золочів − Тернопіль на віддалі 55 км нами зареєстровано 168 сорочиних гнізд. Повна кладка буває з 7 − 8 яєць. У с. Олексіївці кладки знайдені 18. VI 1969 р. і 14. V 1970 р. З середини квітня відмічені перші яйця. Молоді пташенята починають самостійне життя у першій декаді червня. Живиться переважно комахами. У двох шлунках сорок, здобутих у травні 1955 р. в околицях м. Кременця, було 17 хрущів. Птах корисний. Необхідно враховувати, що чисельність сорок завжди висока, тому користь, яку вони приносять, досить відчутна.

Рис. Облік чисельності сороки в 1967 − 1968 рр. на трьох двокілометрових маршрутах в Пнівнівському лісництві Волинської області.

Сойка − Garrulus glandarius glandarius L. Численний лісовий вид воронових, зареєстрований у найрізноманітніших деревних насадженнях Волино-Поділля, Прикарпаття та Закарпатяя. Найбільшої чисельності досягає у мішаних лісах, що межують з населеними пунктами. На рис. 13 показано облік чисельності на трьох постійних двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області, який проведено в 1967 − 1968 рр. Кількість птахів поступово зростає, досягаючи максимуму в листопаді − грудні. Веде осіле життя. Трапляється на окраїнах сіл і невеликих міст (Ковель, Володимир-Волинський, Золочів, Калуш, Кіцмань, Кременець, Самбір та ін.). Гнізда влаштовує на соснах та інших деревах. У кладці 5 − 8 яєць. Повна кладка, за спостереженнями у Пнівнівському лісництві, − в першій декаді травня (3. V 1970 р. − 5 яєць, 9. V 1968 р. − 8, 14. V 1970 р. − 8 і т. д.), початок кладки у квітні (26. IV 1970 р. − 2 яйця), а якщо весна рання, як це було в 1958 − 1959, 1968, 1972 рр., то яйця в гніздах знаходили в середині квітня. Молодих, уже опірених птахів ми бачили в Глинянському лісі Львівської області 1.VI 1958 р., в урочищі Тихур Волинської області 2 − 3. VI 1968 р., а в околицях м. Львова 2. VI 1972 р., у с. Маняві Івано-Франківської області 17. VI 1972 р. Аналіз живлення свідчить про всеїдність сойки. Вона поїдає насіння смерек, жолуді, плоди вишні, черешні, суниці, зерна ячменю, кукурудзи, пшениці, хрущів, вусачів, довгоносиків тощо. І. В. Марисова (1957) та О. М. Клітін (1959) у шлунках сойок виявили залишки птахів − сірої кропив’янки повзика, чорного дрозда. Були випадки, коли сойка розкльовувала яйця деяких птахів (співочого дрозда). У лісовому господарстві сойка корисна, оскільки сприяє природному поновленню дуба.

Рис. Облік чисельності сойки в 1967 − 1968 рр. на трьох двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області.

Горіхівка, або кедрівка − Nucifraga caryocatactes сагуоcatactes L.[2]. У Карпатах і Прикарпатті трапляється спорадично в хвойних і мішаних лісах. Восени 1963 р. здобута на околиці м. Кременця. Ми відзначаємо коливання чисельності популяції горіхівок. У 1954 − 1956 рр. їх бачили часто у Долинському, Рожнятівському районах Івано-Франківської області. У 1957 − 1965 рр. їх майже не було, а в 1966 − 1967 рр. кількість горіхівок знову зросла. У кінці травня − на початку червня у Горганах трапляються молоді птахи, які вже добре літають. У шлунках горіхівок, здобутих на Буковині, знайдено горіхи ліщини, довгоносиків, горіхових плодожерок та інших комах.

Джерело:  Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу України. В-во Львівського ун-ту. 1973, 257ст.

---

[1] У зв’язку з численністю ряду горобиних еколого-систематичний огляд проведено із зазначенням родин. Описано лише деякі фонові види.

[2] Зрідка, як, наприклад, восени 1968 р., у західних областях УРСР з’являється сибірська кедрівка N. caryocatactes macrorhynchos Brehm.

Tags: птахи, Татаринов К.А.