До змісту

На околиці села Дідове, на болотній місцевості, пагорбом виступає стародавнє городище.

Давно, дуже давно по краю поширилася страшна вістка про вторгнення невідомих доти татар, які на своєму шляху все нищать, грабують, палять, людей убивають.

Тоді повновладний пан на імення Баркач наказав збудувати через болото на палях міст, яким потім люди проходили, носили землю, каміння і насипали пагорб, де й збудували замок.

Міст був звідний, його останній прогін підіймався, й тоді ніхто не міг потрапити в фортецю, де люди знайшли собі притулок від татар.

Коли татари пішли, фортеця була захоплена Баратовою розбійницькою зграєю. При тому був убитий і сам пан Баркач. Дідівське Болотне городище стало розбійницьким кублом. Усіх розбійників, за переказами, було двадцять і чотири.

По сусідству з фортецею було село Криве. Пан того села мав красуню дочку, яку вподобав ватажок зграї. Але молода красуня й чути не хотіла про такий шлюб, і ватажкові було відмовлено. Він вважав цю відмову за кровну образу й задумав жорстоко помститися.

А дівчина любила молодого рицаря, й вони вирішили одружитися. І ось, коли весілля було з повному розпалі, коли гості безпечно веселилися й гуляли, розбійники напали на палац і всіх до одного перебили, потім підпалили село й знищили всіх жителів.

Тільки урочище Кризе зберігає пам’ять про зникле село.

Але злочин не лишився безкарним. Люди з навколишніх сіл зібралися й знищили розбійницьке кубло разом з його мешканцями.

Від того часу й Болотне городище стоїть пусткою і руїною.

Джерело: Легенди нашого краю. Ужгород : Карпати 1972. 216 с.

Tags: легенда