1. Значення гірських регіонів у європейському ландшафті часто недооцінюється. Гірські регіони зберігають важливу природну і культурну спадщину та підтримують найважливіші екосистеми, які забезпечують життєдіяльність їх населення. Економічний розвиток є пріоритетом для цих регіонів, і вимагає таких дій, які були б сумісні із захистом довкілля і турботою про нього.

2. Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи підтверджує свою прихильність комплексному і конкретному підходу до розвитку гірських регіонів, які наштовхуються на особливі структурні проблеми, зокрема у сфері екології, транспорту і соціально-економічного розвитку. Конгрес підтримує принципи, що містяться в проекті Європейської хартії про захист гір.

3. Конгрес також нагадує, що регіональні органи влади мають бути готові до того, щоб відігравати активну роль в управлінні гірськими масивами. Для того, щоб зберегти природні ресурси європейських гірських регіонів від забруднення довкілля, незапланованого розвитку і несталого використання природних ресурсів, необхідна комплексна стратегія сталого розвитку.

4. У центрі стратегій розвитку гірських регіонів повинна бути соціальна згуртованість, для того, щоб здолати виклики, пов’язані, зокрема, з високим рівнем безробіття, депопуляцією і старінням населення. При цьому необхідно також враховувати повагу до культурної спадщини і лінгвістичного різноманіття населення гірських регіонів та їх збереження.

5. Ці інтегровані напрями політики повинні враховувати підходи, засновані на територіальній згуртованості, з метою оновлення багаторівневого управління і зміцнення співпраці між різними рівнями управління – міжнародним, національним, регіональним і місцевим. Територіальна згуртованість зміцнюватиметься завдяки співпраці і солідарності між містами, приміськими територіями і сільськими районами в гірських регіонах.

6. Крім того, оскільки майже усі гірські регіони Європи мають транснаціональні кордони, в цій політиці слід враховувати увесь гірський масив, і вона повинна здійснюватися на макрорегіональному і міжнародному рівнях.

7. Карпатський гірський хребет охоплює сім країн, тут проживає близько 17 мільйонів людей, ця територія наділена винятковим природним і культурним багатством. Зазначений регіон зіштовхується з особливими екологічними та соціально-економічними викликами, які посилюються у зв’язку з його ізоляцією. Дійсно, деякі території гірського хребта є прикордонними районами, що мають поганий зв’язок з міськими центрами в долинах. Кількісні показники населення і площа регіону Карпат схожі із іншими європейськими гірськими регіонами, і цей регіон займає стратегічне положення на європейському континенті. Виходячи з цього, Карпати повинні отримувати значно більше уваги і відповідної підтримки з боку Європейського Союзу.

8. Конгрес вітає країни-члени, які підписали Рамкову конвенцію про захист і сталий розвиток Карпат (Карпатську конвенцію), у зв’язку з виконаною роботою і тими кроками, які були здійснені для збереження і сталого розвитку цього гірського хребта, завдяки таким ініціативам, як Карпатська мережа територій, що охороняються (CNPA).

9. Проте, Конгрес переконаний у тому, що місцеві і регіональні органи влади покликані відіграти важливу роль у виконанні Карпатської конвенції і в забезпеченні принципу субсидіарності, та закликає, в ім’я принципу субсидіарності і багаторівневого управління, більшою мірою залучати їх із самого початку розробки проектів.

10. Конгрес повністю підтримує заклик, що міститься в Декларації міністрів про створення самостійного «Карпатського простору» у рамках програми «Європейська програма територіальної співпраці», як це вже існує відносно «Альпійського простору», для надання підтримки спільним завданням Конвенції про Карпати і іншим учасникам процесів у цьому регіоні. «Програма Альпійського простору» на ділі привела до успішного створення багатьох проектів, мереж співпраці і інструментів, пов’язаних з облаштуванням території альпійських регіонів та їх економічним розвитком. Цей досвід і знання можуть бути безпосередньо використані і щодо Карпат.

11. Конгрес вітає процес консультацій, який нині здійснюється стосовно стратегії  ЄС на підтримку регіону Дунаю, і вважає, що окремий розділ цієї стратегії має бути присвячений Карпатському регіону. Необхідно мобілізувати місцеві і регіональні влади, для того, щоб вони грали активну роль в здійсненні цієї стратегії на найближчому до громадян рівні.

12. Виходячи з цього, Конгрес рекомендує Комітету міністрів Ради Європи звернутися із закликом до держав-членів, зокрема, до держав Карпатського регіону :

а) включити сталий розвиток у гірських регіонах у розробку національної та регіональної політики і в стратегії розвитку через політику, орієнтовану конкретно на гірські регіони, із залученням місцевої і регіональної влади до їх розробки та здійснення;

б) визнати, що для забезпечення ефективності політики на підтримку гірських регіонів, вона повинна здійснюватися у масштабах усього гірського масиву і на основі наскрізного підходу; для координації макрорегіональних дій у масиві необхідно організувати зустрічі високого рівня, у тому числі міністрів з різних напрямів (наприклад, по довкіллю, соціальній згуртованості, регіональному плануванню, енергетиці), а також місцевих і регіональних влад та громадянського суспільства;

в) забезпечувати, щоб управління і здійснення спеціальних напрямів політики і програм на підтримку гірських регіонів проводилося децентралізованим способом, і домагатися того, щоб повноваження і фінансові ресурси місцевих і регіональних органів влади зміцнювалися з метою сприяння проведенню такої політики;

г) підписати і ратифікувати Протокол № 3 до Європейської рамкової конвенції про транскордонну співпрацю між територіальними співтовариствами або владою про єврорегіональні об’єднання співпраці (СЕД 206) для того, щоб активно впроваджувати транскордонну співпрацю, заохочувати і створювати можливості для місцевої і регіональної влади, укладати угоди і розвивати конкретні дії;

д) удосконалювати сталий розвиток і управління гірськими регіонами завдяки відповідній політиці, дотримуючись принципу «хто забруднює, той і платить», і заохочуючи використання поновлюваних джерел енергії, організацію стійкого туризму та забезпечення стійкого управління лісовими ресурсами.

13. Конгрес закликає також держави-члени, що підписали Карпатську конвенцію, розширювати участь місцевих і регіональних влад у виконанні цієї Конвенції.

14. Окрім цього, Конгрес закликає Європейський Союз:

a) приділяти особливу увагу тим викликам, які постають перед Карпатами у рамках майбутньої Дунайської стратегії, і забезпечувати участь у цьому місцевих і регіональних влад та їх співтовариств;

б) створити «Карпатський простір» у Європейській програмі територіальної співпраці для надання підтримки завданням і виконанню Карпатської Конвенції у масштабах усього гірського масиву, включаючи ті країни, які не є членами Європейського Союзу.

Обговорено і схвалено Палатою регіонів 26 жовтня 2010 року та прийнято Конгресом 28 жовтня 2010 року, 3-є засідання (див. документ CPR (19) 2, пояснювальна записка).

Tags: Євросоюз, Карпати