Другий парк знаходиться на околиці Коломиї. Заснований він у 1897 році директором місцевої гімназії Ю. Скунневичем. Прогресивний педагог намагався відтворити в гімназії дух демократичних ідей видатного мислителя Давньої Греції Арістотеля. На власні гроші він придбав 6 моргів (1 морг = 0,5985 га) землі неподалік від гімназії. Це були пустощі й пасовиська. Разом з гімназистами Ю. Скупневич спланував територію та провів посадку парку.

Давня частина парку порівняно невелика, але збереглася вона досить добре. Чіткі алеї поділяють її радіальними й межовими лініями. Алеї обсаджено гіркокаштанами, липами, дубами та кленами. Тепер це велетенські дерева. У центрі парку (рис. 13) є чимало цікавих інтродукованих видів: горіх чорний, клен Лобеля, пурпурнолиста форма клена гостролистого тощо. Клен Лобеля походить з півдня Італії, де росте на схилах гір. Стрімка крона його досить декоративна серед інших рослин. Він порівняно рідкий представник флори Південної Європи у наших парках, бо в молодому віці сильно обмерзає в умовах карпатського клімату.

Рис. Парк ім. Т. Г. Шевченка в Коломиї (схема).

Горіх чорний значно частіше можна зустріти, хоча ця рослина походить з Північної Америки. Його легко відрізнити від інших горіхів за парноперистими листками (в інших видів вони непарноперисті) і темнокорими пагонами. Деревина горіха чорного вважається однією з найцінніших на світовому ринку: міцна, довговічна, тверда, чудово полірується. Дерево в парку вражає своїми могутніми контурами. Велична крона увінчує грубий, до 1,5 м в діаметрі, стовбур. Це справжній красень парку. Місцеві жителі розказують, що під цим горіхом любив відпочивати сам Ю. Скупневич. Можливо, саме він посадив це дерево майже 100 років тому.

У 60-х роках старий парк розчистили, значно збільшили, створили нові посадки місцевих та інтродукованих рослин. Тепер широка алея, обсаджена липами, підводить нас до пам’ятника Т. Г. Шевченку, ім’ям якого названо цей чудовий парк. Стрункі молоді туї, ялинки і стрижені бордюри з бирючини супроводжують вас на всьому шляху. Обабіч алеї насадження місцевих порід: липи, берези, тополі, клени. Вони ще молоді, але вже щільним наметом затягли квартали відновленого парку. Багато нових посадок і в глибині парку, за його старою центральною частиною. Там ростуть ялини, сосни, буки, туї.

Тепер парк ім. Т. Г. Шевченка переживає свою другу молодість. Високо над ним піднеслися крони старих дерев, посаджених ще педагогом-ентузіастом. їх лишилося небагато. І, наче на зміну старшому поколінню, звідусюди тягнуться вгору молоді дерева — символ нашого часу, відновленої карпатської землі.

Джерело: Терлецький В. К., Фодор С. С., Гладун Я. Д. Ботанічні скарбниці Карпат. – Ужгород:Карпати. – 1985. – 136 с.