Володимир Чіпак, начальник Закарпатського облводгоспу

Закарпаття належить до найбільш паводко-небезпечних регіонів Європи. Тут завжди є потенційна загроза виникнення катастрофічних паводків. У XIX сторіччі їх було 6, у XX – 17. Найбільш загрозливого характеру вони набувають в період підвищеної водності. На річках Закарпаття вони спостерігались в 1882, 1887, 1902, 1912, 1925, 1941, 1947, 1970, 1980, 1992, 1998 , 2001 та 2008 роках. Гострота проблеми посилюється тим, що паводки супроводжуються активізацією геологічних процесів – зсувами, селями, посиленням водної ерозії на водозборах в басейні та руслах річок.

Причиною виникнення паводків у Закарпатті є поєднання природних і антропогенних факторів. До природних треба віднести гірський характер території, велику густоту річок (найбільшу на Україні – 1,7 км на 1 км2 території), значну кількість опадів – від 500 мм на рівнині до 1700 в горах на рік.

До антропогенних, згідно висновків Національної Академії Наук України, що вивчала характер і проходження паводків в Закарпатті у листопаді 1998 та березні 2001 pp. відносять: зменшення лісистості, невідрегульоване випасання худоби на полонинах, розорювання земель в гірській і передгірській зонах без відповідних ґрунтозахисних заходів призводить до змиву земель; недостатня кількість інженерних споруд для захисту населених пунктів від затоплення і підтоплення, більшість яких потребує реконструкції, недостатня потужність насосних станцій і споруд для водовідведення з територій, підтоплених місцевим стоком в екстремальних ситуаціях, недостатня пропускна спроможність мостів на автодорогах, залізницях та відсутність лісових доріг. У зв’язку з стихійним лихом, яке спіткало Закарпаття в 1998 та 2001 роках, викликаним катастрофічними паводками, що нанесли області значні матеріальні і моральні збитки, на виконання доручень Президента України були розроблені Держводгоспом “Схема комплексного протипаводкового захисту басейну р. Тиса в Закарпатській області” і відповідна “Програма комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиси у Закарпатській області на 2002-2006 pp. та прогноз до 2015 р.” (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 р. № 1388 та № 130 від 13.02.06 p.).

Головна мета Програми – захистити від паводків і повеней територію, на якій знаходяться 300 населених пунктів, 1600 виробничих об’єктів, 150 тис. га сільськогосподарських угідь, проживає близько 700 тис. населення. Світовий досвід протипаводкового захисту в гірських і передгірських районах різних країн показує, що в умовах кліматичного фактору, що змінюється з тенденцією підвищення водності і зростання ймовірності ряду екстремальних паводків, її здійснення традиційним способом за допомогою дамб не завжди ефективне. Тому, все більшого визнання набуває концепція, згідно якої традиційні засоби протипаводкового захисту повинні використовуватись в поєднанні з регулюванням паводкового стоку. Суть регулювання паводків полягає в акумулюванні пікової частини паводків в спеціально передбачених протипаводкових ємностях (польдерах) та спрацюванні заакумульовано-го об’єму на спаді паводку. Результатом такого регулювання є суттєве зниження максимальних витрат і рівнів води в річках, що, в свою чергу, дозволяє знизити гідравлічне навантаження на діючий протипаводковий захист.

Джерело: Журнал “Закарпаття” №2 літо/осінь 2010