Річки

Вся територія Закарпаття є водозбором басейну р. Тиса (притоки р. Дунай), яка бере початок у гірських лісах Рахівського району (р. Біла та Чорна Тиса). Тиса має протяжність близько 220 км на території Закарпаття. Вона приймає на території області притоки таких річок, як Боржава, Ріка, Теребля, Тересва, Чорна і Біла Тиса, а води рік Латориця й Уж, що також формуються на території області, впадають у річки Лаборець і Бодрог, а далі – у р. Тиса вже за межами України. Річки Закарпаття мають типово гірський характер: русла мають значний ухил, швидку та бурхливу течію (до 3-5 м/с), незначну глибину (0,5-1,5 м).

Якість поверхневих вод за екологічною оцінкою вважається високою (близька до якості природних вод) у верхніх ділянках річок.

Озера, ставки, водосховища, яких в області 137, з них 32 – високогірні озера, не відіграють великої ролі у водному балансі області. Загальна площа дзеркала ставків і водоймищ – 1,5 тис. га. Більшість із них – це незначні за площею водного дзеркала озера (< 1 га). Найбільшим в області є озеро Синевир (“Морське око”, площа 7 га), яке розташоване на висоті 989 м н. р. м. і має запрудне походження. Серед цікавих озер назвемо озера з кришталево чистою водою вулканічного походження − Ворочівське (0,4 га, 700 м н. р. м), Синє (~2 га, 600 м н. р. м.), Липовецьке (0,18 га, 500 м н. р. м), гірські екзотичні озера – Верхнє (0,24 га, 1628 м н. р. м), Бребенескул (0,4 га, 1801 м н. р. м.), Несамовите (0,3 га, 1750 м н. р. м.), Брескул (0,1 га, 1750 м н. р. м), Апшинець (1,2 га, 1487 м н. р. м) та інші. Всі закарпатські гірські озера мають чисту, прозору воду, дуже екзотичні, оточені багатою рослинністю і мальовничими краєвидами. Це є унікальні екосистеми, котрі мають велике пізнавальне та рекреаційне значення. Підземні прісні води, прогнозний запас яких у Закарпатській області 400 млн. м3, з них затверджені запаси – 124 млн. м³ на рік (близько 340 тис. м3 на добу), як найчистіші, мають важливе значення для питного водопостачання. Основний водоносний горизонт приурочений до Закарпатського внутрішнього прогину, до валунно-галечникових відкладів річок Тиса, Боржава, Латориця та Уж.

Джерело: Журнал “Закарпаття” №2 літо/осінь 2010