Омела біла (Viscum album L.). Російська назва — омела белая; місцева — амела, барвінок яловий, вимела, віха, вомела, вомена, восміл, гамело, гемел, гемела, гива зелена, гніздо вихорове, гомел, гомела, джумка, єлим, єлом, ємела, замело, івилга, імела, комелга, метла, мітла, мульга, намелина, обмил, обмила, омела звичайна, омелга, омело, омелха, омельга, оміла, помела, помело чортове, прокльон баб’ячий, умела, шульга, ямела, ямелина, ямело.

Загальновідомий напівпаразитний кулястої форми кущ з родини омелових (Loranthaceae). Листки довгасті, цілокраї, тупі, до основи звужені, з паралельними жилками, залишаються на зиму. Квітки скупчені по 5—6, жовтувато-зелені. Плід — звичайна однонасінна ягода з отруйним насінням. Цвіте в квітні.

Паразитує на листяних деревах — тополі, клені, березі, липі, яблуні, груші, рідше на хвойних.

Застосування. З лікувальною метою використовують молоді гілочки з листками (Stipes et folium visci, Herba visci). Вони містять холіноподібні речовини — ацетилхолін і пропіонилхолін, олеанову кислоту, алкалоїди, вискотоксин, із смолистих алкоголів був ізольований висцирезінол, α-вискол і β-вискол, м’яка смола, до складу якої входить висцин, інозит, крохмаль, жирна олія і ксантофіл (3. Блажек та ін.).

В медицині омела застосовується дуже давно. Ще Пліній, Парацельс та інші лікарі вважали омелу надійним засобом при лікуванні епілепсії, нервових захворювань, колік і кровотеч. Лікарі XVIII—XIX століть призначали омелу при запамороченнях, апоплексії і гістерії. Зовні омела застосовується для пом’якшення наривів і як обезболюючий засіб.

За відомостями древньоримського вченого і письменника Плінія (І ст.н.е.), гальські жреці за допомогою золотого серпа зрізували гілки омели і після урочистого освячення передавали народу як універсальний засіб від хвороб (панацея).

В народній медицині омелу вживають в основному як кровоспинний і в’яжучий засіб, а також болезаспокійливий, глистогінний, при нефритах.

Омелу вживають при надмірних менструаціях і кровотечах матки, а також при шлунково-кишкових кровотечах. Як внутрішнє п’ють відвар з 35—40 г омели на 1 л води. Рідкий екстракт з молодих листків омели застосовують як засіб, що знижує кров’яний тиск, при легеневих і носових кровотечах, при атонії кишок. Більшості хворим гіпертонією І—II ступеня препарат поліпшує загальний стан, знижує головні болі, поліпшує сон, знижує роздратованість, а також максимальний і мінімальний артеріальний тиск, посилює діяльність серця, розширює судини, зменшує збудженість центральної нервової системи (П.Н.Кибальчич, 1962).

А. П. Попов пропонує чай з омели для підняття тонуса ослабленим людям похилого віку, а при головокружінні — людям різного віку.

Теплий відвар з 3 г листків на 200 г молока дається дітям при глистах (А.Я.Губергріц).

Омела біла.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971