Верес (Calluna vulgaris (L.) Salisb.). Російська назва — вереск обыкновенный; місцева — верес звичайний, верес простий, вересень, вересіль, вересіль звичайний, вересінь, вереск, вересовець-трава, верест, верис, веріс, менчир, підбрусничник, смерічки.

Невеличкий, дуже розгалужений кущик з дрібними вічнозеленими листками. Квітки дрібні, лілові, лілово-рожеві. Цвіте в серпні— вересні. Плід — коробочка.

Поширений в соснових, рідше — дубово-соснових лісах, на вогкуватих місцях, іноді сфагнових болотах.

Застосування. З лікувальною метою використовують надземну частину (Herba callunae, Herba ericae) і квіти (Flos callunae). Вона містить глюкозид арбутин — 0,35—0,42%, фумарову й лимонну кислоти, дубильні речовини, алкалоїд ерікодинін, глюкозид еріколін і деякі інші речовини. Квітки містять до 9,4% дубильних та ряд інших речовин. В листках знайдено 6—0,7% арбутину.

Водний настій трави вересу (40 г на 1 л води) вважають надійним засобом при каменях нирок; ним користуються і при водянці.

Верес вживається як засіб, що заспокоює нерви, діє частково снотворно, а також при простудах.

Збирання. Надземну частину збирають під час цвітіння, в серпні—вересні. Сушать на горищах або в інших добре провітрюваних місцях.

Верес.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971