Цей порівняно невеликий (площа 3 га) дендропарк відомий далеко за межами Чернівецької області. Гордістю його є два струнких шпилькових дерева, які зовні нагадують модрини. Справжня назва їх — псевдомодрини чудові. Походять вони з Східного Китаю, де ростуть в умовах субтропічного клімату. На Україні немає жодного ботанічного саду чи дендрарію, де б росли ці надзвичайні дерева! Тільки в Батумі (а це ж знову-таки субтропіки) є псевдомодрини. «Відкриття» цих дерев у передгір’ї Карпат стало сенсацією для ботаніків.

Історія псевдомодрини дуже цікава. Колись ці дерева (китайці називають їх «золотими соснами») були розповсюджені на півночі Америки і Євразії. Але під час зледеніння ліси з псевдотсуг вимерли. Тільки у 1849 році ботаніки знайшли окремі дерева в горах Чжецзяна в Китаї. Виявилось, що китайські садівники давно знали і високо цінили псевдомодрину. Вони не тільки вводили її у склад паркових насаджень, а й вирощували з неї карликові дерева заввишки 50—60 см у горщиках протягом десятків і навіть сотень років. Ці псевдомодрини зберігали подібність справжніх дерев.

Псевдомодрини Берегометського дендропарку — унікальне ботанічне явищ« в Карпатах. Тепер вони досягають 18 м заввишки. Діаметр їх 24—26 см. Деревам близько 80 років. Це значить, що на Буковину їх завезли на початку XX ст. Зверніть увагу на пухкі гілки псевдомодрини. Шпильки у неї як і в модрини, ростуть пучками по 15—30 штук у кожному. На однорічних пагонах шпильки розміщуються, навпаки, поодиноко. Псевдомодрини, що ростуть в умовах місцевого клімату, щороку створюють шишки, щоправда небагато, до 30— 50 штук. За формою шишки подібні до соснових. Насіння в них несхоже, у всякому разі досі нікому не вдалося його проростити. А от від батумських псевдомодрии давно вже є потомство. «Золотими соснами» псевдомодрини називають за те, що вони щоосені забарвлюються у жовтий колір. Адже псевдомодрини е листопадними рослинами, як і справжні модрини. Це явище досить рідке для шпилькових дерев.

У колекціях Верегометського дендропарку 54 види інтродукованих видів дерев і паркових форм. Більшість їх висаджено в 1890 році, коли парк інтенсивно реконструювався. Однак тут є чимало дерев старшого віку. Це свідчить про те, що парк на цій території існував і раніше, можливо, з початку XIX ст. Серед найстаріших дерев дуби звичайний і червоний, ясени звичайні. Під час реконструкцій завозили інтродуковані дерева і кущі безпосередньо з австрійських та італійських розсадників.

Планування парку відповідає регулярному стилю, хоч має чимало відхилень. Площа його прямокутна, майже рівна. Колись він служив оформленням панського маєтку. Сам будинок оточували квітники з трояндами й гортензіями. Деякі з них ростуть і досі. Парк перетинали рівні алеї, обсаджені деревами. Центральна частина зайнята екзотами. У пам’яті людській збереглись імена садівників, які виростили в цьому парку незвичайні для карпатського передгір’я рослини-екзоти. Серед цих садівників згадують Петра Мендришору, Івана Бедея, Івана Кричуна. Розказують, що в холодні весняні ночі, щоб врятувати набряклі бутони рослин, садівники повинні були чергувати біля численних вогнищ, які розкладалися в парку і в сусідньому садку. Щоб не обпалити дерева, вогнища складали не з сухих дров, а з гнилих колод, опалого листя і навіть з молодої трави. Хмари диму оповивали все навколо, створюючи захисну «шубу» для екзотичних рослин.

В дендропарку збереглося чимало цінних видів екзотичних рослин (рис. 6). Центральна частина його невелика. Саме тут ростуть славнозвісні псевдомодрини. Біля них чимало декоративних форм та інтродукованих видів: ліщина ведмежа, бархат амурський, пірамідальні дуби і липи, плакучий ясен. Яскравим забарвленням листя виділяються крони пурпурнолистих буків і бука золотистого.

Цікавою особливістю берегометського дендропарку є група дерев сосни кедрової європейської. її запроваджено в культуру безпосередньо з високогір’я Карпат, де вона зустрічається у природному стані. Тепер високі колоновидні дерева кедрових сосон з гарною, наче посрібленою кроною прикрашають куточки парку. В окремі роки серед гілок можна побачити великі кулясті шишки, покриті своєрідним фіолетовим нальотом. Ці дерева, на відміну від сосни звичайної, тіневитривалі. Тому вони добре уживаються під наметом більш швидкорослих порід.

Серед інших шпилькових видів у дендропарку виділяються куртини тиса ягідного — давнього реліктового дерева Карпат. Серед паркових тисів чимало жіночих екземплярів, які щороку покриваються яскравими червоними «ягодами». Тисові дерева порівняно невисокі, до 6—8 м, але вік їх такий же, як і інших 25—30-метрових насаджень — не менше 100—150 років. Адже тиси ростуть дуже повільно, доживаючи до 3—4 тисяч років. Це одні з найбільш відомих довгожителів рослинного світу. Цікаво, що іноді в дендропарку можна знайти насінне відновлення тисів — явище досить рідке для парків.

Дендропарк Берегометської районної лікарні (схема).

Ростуть у дендропарку й інші цікаві екзоти. Здалеку приваблює увагу срібляста крона ялини Енгельмана з Північної Америки. Вона не поступається декоративністю перед відомою в культурі ялиною колючою. Неподалік можна побачити зовсім іншу за формою ялину. її крона висока й струнка, наче спис. Це ялина сербська з Балкан. У центрі парку височить дивовижне дерево з вузькою пірамідальною кроною і своєрідним розширеним донизу стовбуром. Це один з найстаріших кипарисовиків Лавсона (Лосона) серед усіх карпатських парків. На батьківщині, в Каліфорнії, цей кипарисовик досягає 70 м заввишки і живе до 500 років. Деревина його високо ціниться за довговічність і використовується у машинобудуванні. Зовні кипарисовик Лавсона подібний до туї, але при уважному спостереженні ці дерева легко розпізнати за формою шпильок і шишок. Серед інших шпилькових у дендропарку зустрічаються сосна австрійська, тсуга канадська, псевдотсуга Мензіса і яловець віргінський.

Не можна не помітити в колекціях дендропарку тюльпанні дерева. їх велетенські крони з ліроподібним листям виділяються здалеку. Одне з тюльпанних дерев мало велике дупло, яке тепер дбайливо закриває цегельна кладка. Так «лікували» дерево учні Сторожинецького лісного технікуму. Вони ж очистили славнозвісні псевдомодрини від притінення іншими деревами, зробили і вивісили етикетки на багатьох екзотичних рослинах.

Архітектурне планування дендропарку досить просте. За периметром його територія оточена захисною смугою лип, ясенів, грабів і в’язів. Іноді вони висаджувались колами. Колись у таких групах дерев розміщувались альтанки, садові лави і скульптури. Тепер дерева виросли, створивши мальовничі «букети». Центральна частина парку призначалась для розміщення найбільш екзотичних рослин. Їх висаджували поодиноко або невеличкими групами.

Нині дендропарк належить Берегометській районній лікарні і служить місцем відпочинку для хворих. Тут для них затишок, спокій, краса. У дендропарку чимало визначних інтродукованих дерев і кущів, які мають велике наукове значення і вимагають ретельного догляду за територією.

Джерело: Терлецький В. К., Фодор С. С., Гладун Я. Д. Ботанічні скарбниці Карпат. – Ужгород:Карпати. – 1985. – 136 с.