Регіональний інформаційний центр "Карпати"
enruuk
 

carpaty.net

1 Звенячинсько-Хрещатинська стінка 9 Розріз порід кросненської світи (нижньокросненська підсвіта)
2 Відслонення міоценових гіпсів у с. Товтри 10 Дрібна складчастість у Відкладах нижньої крейди
3 Водоспад Смугар 11 Озеро «Гірське око»
4 Скеля «Жаба» 12 Стратотип поркулецької світи на р. Яловічора
5 Скеля «Закам’яніла Багачка» 13 Шипотський водоспад
6 Скеля Трьох чекістів 14 Скелі«Чорний Див»
7 Дихтинецька антиклінальна складка 15 Шишкові горби
8 Розріз порід кросненської світи (середньокросненська підсвіта)

Північно-східна частина Чернівецької області охоплює фрагменти структур окраїни Східноєвропейської платформи, центральна — Передкарпатського прогину, південно-західна — Зовнішніх Карпат.

Кристалічні сланці та гранітоїди архею та раннього протерозою, що утворюють фундамент платформи на глибині 1,5-4,5 км, перекриті чохлом осадових порід венду, палеозою (кембрійнижній девон), мезозою (верхня юра, крейда) та кайнозою (неоген). Вони утворюють самостійні структурні поверхи, відокремлені базальними горизонтами — Дністровську перикратонну монокліналь, Боянецький прогин, Стрийський юрський прогин та кайнозойський структурний поверх, складений малопотужною карбонатно-теригенною товщею, що залягає майже горизонтально і перекривається чохлом субаквальних (алювіальних), субаеральних (еолово-делювіальних, елювіальних) та проміжних (делювіально-колювіапьних, елювіально-делювіальних, делювіальнозсувних) утворень пліоцен-четвертинного віку. Зовнішня частина Передкарпатського прогину — Більче-Волицька зона представляє собою занурену за системою скидів північно-західного напряму окраїну платформи. Складає її потужна (до 1,6 км) верхньоміоценова моласа, що залягає з незначним нахилом порід у бік Карпат. З південного заходу Більче-Волицька зона облямована Карпатським мегапокривом.

У межах мегапокриву на території області трасуються структури лише Зовнішніх Карпат та внутрішньої частини Передкарпатського прогину. У Зовнішніх Карпатах з південного заходу на північний схід виділяють Мармарошський масив, складений переважно метаморфічними сланцями та теригенно-карбонатними породами палеозойського віку, Рахівський, Чорногорський покриви, Кросненську зону та Скибовий покрив, у будові яких беруть участь сильно дислоковані флішові утворення крейдового-нижньоміоценового віку загальною потужністю понад три тисячі метрів. На північний схід Скибовий покрив майже на п’ятдесят кілометрів насунутий на внутрішню частину прогину.

З двох покривних складових внутрішньої частини прогину в межах області найбільш поширений Бориславсько-Покутський покрив, який тут майже повністю перекриває Самбірський покрив. Антиклінальні структури першого утворюють у рельєфі низькогірські пасма, які чітко співпадають з простяганням порід. Антикліналі асиметричні, з запрокинутими північно-східними крилами. На південний схід вони поступово перетворюються на луски. Складають структури Бориславсько-Покутського покриву переважно флішові утворення верхньої крейди — нижнього міоцену та частково нижньоміоценова моласа.

Самбірський покрив трасується в межах області у вигляді вузької луски, складеної строкатими, соленосними та олістостромовими утвореннями міоценового віку. На північний схід цей покрив на значну відстань насунутий на зовнішню частину прогину.

Середньогірський рельєф південно-східної частини області утворюють масиви Чивчинських та Гринявських гір. Путильське низькогір’я з плоскими вододілами представляє релікти древньої повздовжньої Карпатської гідросистеми пліоценового часу. Середньота низькогірські Покутсько-Буковинські Карпати (від 800-1000 м до 1100-1350 м), що займають майже чверть території області, представляють собою положистогребеневі і крутосхилі хребти та пасма північно-східного простягання. Між краєм Карпат та долиною р. Прут простягається Передкарпатська височина (висоти до 500 м), інтенсивно розчленована на окремі пагорбкові масиви з плоскими вододілами, що утворені реліктами пліоценових терас пра-Черемошу. Тут на крутих схилах йде активний розвиток зсувів. Прут-Дністровське межиріччя, в межах якого розташована північна частина області, припадає на окраїну Подільської височини (висоти до 300 м) і Хотинську височину з найвищою точкою рівнинної України — горою Берда (515 м). Хотинська височина представляє собою підвищену рівнину, розчленовану терасованими долинами водотоків на окремі пасмово-горбисті ділянки.

Джерело: Геологічні пам’ятки України: У 3 т. / В.П. Безвинний, С.В. Білецький, О.Б. Бобров та ін.; За ред. В.І. Калініна, Д.С. Рурського, І.В. Антакової. — К.: ДІА, 2006. — Т. І. — 320 с.

Tags:

Коментувати

Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на  https://carpaty.net

Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com