Львівська область розташована на межі двох крупних геоструктур, а саме: окраїни Східноєвропейської платформи та Карпатського мегапокриву.

Фундамент платформи утворюють метаморфічні сланці та гранітоїди архею та раннього протерозою, що перекриті потужним осадовим чохлом венду, палеозою та мезозою, в якому виділяється декілька структурних поверхів — Дністровська перикратонна монокліналь, Львівський палеозойський прогин, Стрийський юрський прогин та Львівська крейдова мульда. Кайнозойський структурний поверх складають незначні за потужністю морські відклади міоценового віку та континентальні флювіальні (льодовикові), субаеральні (лесоподібні суглинки і грунти) та субаквальні (алювіальні) утворення плейстоцену.

Карпатський мегапокрив являє собою єдину складчасто-покривну мегаструктуру, в межах якої у Львівській області трасуються лише північно-східні елементи Зовнішніх Карпат (Скибовий покрив і Кросненська зона) та Передкарпатський прогин. У Скибовому покриві виділяють покривно-складчасті структури меншого порядку — скиби (великі луски). З південного заходу до Скибового покриву примикає Кросненська зона. Структурне взаємовідношення між цими елементами лишається дискусійним. Усі структури Зовнішніх Карпат складені флішовими утвореннями крейдового — ранньоміоценового віку.

Передкарпатський прогин поділяють на внутрішню покривно-складчасту (алохтонну) та зовнішню (автохтонну) частини. У межах першої виділені дві структури меншого порядку — Бориславсько-Покутський та Самбірський покриви. В будові першого переважають глибинні складки, які утворюють декілька ярусів, ускладнених насувами. Вони складені флішовими відкладами, за віком аналогічні карпатським, які перекриті потужною ранньоміоценовою, часто сильно засолоненою моласою, у складі якої відомі олістостромові утворення. Самбірський покрив утворює серію крупних лусок, складених лише міоценовою моласою, яка на значну відстань насунута на відклади зовнішньої частини прогину. Зовнішня (Більче-Волицька) зона прогину є зануреною за системою скидів північнозахідної орієнтації окраїною Східноєвропейської платформи, а також верхнім поверхом епірогенних зон (Рава-Руської і Коханівської), розріз якої представлений потужною верхньоміоценовою моласою, яка залягає на різних, більш давніх структурних елементах.

Рельєф області дуже різноманітний. На південному заході (у Зовнішніх Карпатах) — низько-середньогірський, у Передкарпатті та на Волинській височині — височинний, на Подільській височині — горбистий, на Малому Поліссі та Верхньосанській рівнині — рівнинний. Зовнішню смугу Карпат складають паралельні хребти та долини Бескид, пересічна висота яких коливається від 750 м (Верхньодністровські Бескиди) до 1350 м (Сколівські Бескиди). У Передкарпатті, яке відокремлене від Українських Карпат (у межах області) долиною р. Дністер, значні площі займають поверхні річкових терас. Подільська височина з плосковерхими вододілами та крутими схилами значно розчленована долинами річок, балок та ярів. Мале Полісся плоскорівнинне у центральній частині та слабохвилясте на окраїнах, оточених виразними в рельєфі уступами.

Джерело: Геологічні пам’ятки України: У 3 т. / В.П. Безвинний, С.В. Білецький, О.Б. Бобров та ін.; За ред. В.І. Калініна, Д.С. Рурського, І.В. Антакової. — К.: ДІА, 2006. — Т. І. — 320 с.

Tags: геологія