ВУЛКАНІЧНИМИ КАРПАТАМИ. ДО ДРЕВНЬОГО КРАТЕРА.
Від табору «Верховина» дорога тягнеться лісом, вгору схилом гори Анталовецька Поляна, на вершину якої веде маршрут. Через годину шляху виходимо на мальовничу галявину, де туляться два будиночки лісника. Перед ними дорога роздвоюється. Згортайте на ліве відгалуження й через півгодини вийдете на Вайдів Луг − простору галявину серед лісів, звідки відкривається захоплююча панорама Вулканічних Карпат, ступінчасті яруси яких нагромаджуються на західному схилі долини Ужа. На галявині багато квітів.
Йдемо далі лісовою дорогою, й незабаром на повороті − як раз на півдороги до вершини − підходимо до джерела, що б’ється зі скелі. Його вода тече в масивну чашу, видовбану з андезитового моноліту. Тут зупиняємося на короткий привал.
Джерело дорогою на Анталовецьку поляну. Чаша для води видовбана з глиби вулканічної породи – андезиту.
Після першого повороту дороги вліво звертаємо направо й продовжуємо підйом, орієнтуючись на біло-червоно-біле маркування. Йти треба тільки лісовою дорогою. Примарне скорочення шляху однією зі стежок може завести вас у бурелом або в сторону від вершини. Правильність шляху перевіряйте маркуванням.
Входимо в старий буковий ліс. Стрункими колонами стоять могутні лісові велетні. Підйом тут уже не настільки крутий. Йдемо маркованою лісовою стежкою й через годину виходимо до ще одного джерела, що б’є з-під каміння.
Від джерела продовжуємо підйом та й через півгодини виходимо на Анталовецьку Поляну, від якої й отримала свою назву вершина.
Куточок Анталовецької поляни. Так виглядає частина кратера давнього вулкану.
Вершина є кратером давно згаслого вулкану. Лійковидна западина оточена кільцевим валом. У східній частині кратера височіють фантастичні кам’яні скелі, що нагадують замкові вежі. Це залишки вулканічних порід, викинутих з жерловини вулкана на край кратера.
Підйом до круч важкий, але, здолавши його, ви опинитеся на вершині − на висоті 971 метр над рівнем моря.
Источник: Лазаренко Э.А. По вулканическим Карпатам. Путеводитель. – Ужгород: Карпаты, 1978. – 96 с.
Переклад О.Цапулич
Коментувати