До змісту

На відміну від попередніх, цей маршрут знайомить з вулканічними породами, що не вилилися на поверхню, а застигли на деякій глибині під землею. Наша подорож − в околиці села Сусково та до ртутних родовищ Кам’яний Кар’єр біля села Оленьово.

Від санаторію «Карпати» рухаємося дорогою в місто Сваляву. Перед мостом через річку Латорицю слід повернути ліворуч на дорогу в Сусково. На околиці Сускова є закинутий кар’єр андезито-базальту. У верхній частині інтрузії (застиглої магми) видно контакт вивержених порід з піщано-глинистим флішем. У місці контакту фліш помітно щільніший. Це наслідок термального впливу інтрузії: сталося окремнення осадових порід. Магма остигала на невеликій глибині, оскільки породи інтрузії мають вигляд таких, що вилилися − наявна порфірова структура та незначно розкристалізована основна маса. Такі породи могли утворитися при швидкому охолодженні в приповерхневих умовах. Вивержені породи, остигаючі на великій глибині, як правило, мають повнокристалічну структуру. Осадові породи на контактах з інтрузивними перетворюються в роговики. В даному випадку цей процес не розвинувся до кінця через швидке охолодження інтрузії.

В село Оленьово можна проїхати дорогою, яка веде з села Поляни в селище Перечин. Воно знаходиться в декількох кілометрах на захід від села Плоского. Весь цей шлях проходить в межах флішові зони.

У Закарпатті зазвичай спостерігається тричленний фліш. В найдавніших нижньокрейдових товщах тричленний фліш утворює ритми з пластів 10-20 см. Ритм починається пластом пісковику, який змінюється пластом аргілітів (ущільненої глини, яка не розмокає у воді) та завершується пластом глинистого вапняку. У більш молодих товщах ритми побудовані трохи інакше − за піщаником слідує алевроліт (ущільнена порода, частинки якої менші піщинок, але крупніші глинистих частинок) й третім йде аргіліт.

Утворення флішових формацій зазвичай пояснюється ритмічними коливаннями земної кори, під впливом яких змінюються напрями донних течій. А це, в свою чергу, впливає на розподіл різних за розміром осадових часток у межах морського басейну.

Видатний фахівець в царині осадових порід, академік Д. В. Налівкін висунув гіпотезу про еолове (в результаті впливу вітру) походження флішу. Вивчивши геологічну діяльність вітру в період катастрофічних ураганів, чорних бур, смерчів й т. д., академік Д. В. Налівкін прийшов до висновку, що, здавалося б непомітний для нас, вплив катастрофічних вітрів протягом геологічного часу, що обчислюється мільйонами років, дає відчутні результати. Щорічно на Землі буває 100-120 бур та ураганів. Кожне з цих явищ відкладає на поверхні землі осад в кілька міліметрів. Та якщо підрахувати, яку товщу опадів залишать катастрофічні вітри хоча б за мільйон років, то виходить значна цифра. З цими, дуже цікавими, відомостями можна детальніше познайомитися в книзі академіка Д. В. Налівкіна «Ураганы, бури и смерчи», що вийшла в 1969 році в Ленінградському відділенні видавництва «Наука».

Дуже часто на поверхні флішу спостерігаються нерівності у вигляді брижів, борозен, петельчатих заглиблень або потовщень. Це так звані гієрогліфи − результат сповзання пухкого осаду, сліди повзання черв’яків, молюсків, хвилеприбійні знаки. Іноді можна спостерігати круглі заглиблення − сліди крапель дощу. Все це утворилося в період формування морського осаду, який потім, в результаті цементації, перетворився на тверду гірську породу. Флішові відкладення неподалік Оленьова інтенсивно зім’яті.

Нерідко розірвані складки товщі флішу майже повсюдно пронизані жилками білого кальциту. Часто в цих жилках або просто на стінках тріщин зустрічаються водно-прозорі кристали кварцу. Завдяки чистоті та гарній огранці кристалів він відомий під назвою мармароський «діамант».

Пошуки мармароських діамантів у відслоненнях дещо складні. Але допомогти може сама природа. В руслах річок, як правило, накопичуються валуни тільки міцних порід, в тому числі й пісковиків. Розбиваючи валуни, що пронизані білими жилками кальциту або напівзалікованими тріщинами, можна швидше зібрати колекцію мармароських «діамантів», ніж відшукуючи їх у відслоненнях. Валуни пісковиків з мармароськими «діамантами» можна знайти неподалік кар’єру в Сускові, в руслі Латориці, й в долині її притоки − річки Пінії (Пині), а також в інших місцях флішові зони, зокрема в Рахівському районі.

Ртутне родовище Кам’яний Кар’єр розташований на західній околиці села Оленьова. Воно концентрується в штоку андезито-базальту, оточеного еруктивною брекчією, яка свідчить про вибуховий характер впровадження магми. Вулканічний вибух стався, ймовірно, в результаті швидкого проникнення магми в насичені водою піщано-глинисті породи.

Це родовище належить до дрібних, але характеризується високою концентрацією металу. Ртутний мінерал представлений кіновар’ю, яка тонко просочує змінені андезито-базальти, й рідше зустрічається в кальцитових жилках. Андезито-базальти в значній мірі заміщені кварцом, каолінітом та карбонатом.

Родовище викликає інтерес незвично великою кількістю органічних мінералів. Зазначимо, що для закарпатських ртутних родовищ взагалі характерні органічні мінерали, але особливо їх мало в Кам’яному Кар’єрі. Органічні мінерали зустрічаються в аморфному стані, й тоді вони мають смолоподібний вид з буро-чорним забарвленням. Кристалічні різновиди забарвлені в яскравий жовто-зелений колір, та, якщо аморфні виділення мають раковистий злам, то кристали органічних мінералів досить легко розщеплюються на пластинки. Форма кристалів призматична.

На родовищі виділено два види мінералів: досить поширений кертесит, і вперше виявлений в Закарпатті карпатит.

Зібрати гарну мінералогічну колекцію в Кам’яному Кар’єрі не важко. Відкритими гірничими виробками відслонена значна частина андезито-базальту. На родовищі зустрічаються красиві друзи кристалів кальциту. Особливу цінність представляють ті, в яких присутні органічні мінерали, а іноді й кристали кіноварі.

Органічні мінерали, як показують їх дослідження під мікроскопом, відклалися з тих же розчинів, що й кіновар. На стінках тріщин часто зустрічаються білі фарфоровидні кірочки. Це мінерал каолініт.

На південно-східній околиці Оленьова знаходиться мінеральне джерело. Його вода має добрі смакові якості й використовується в якості столової. Це джерело пов’язаний єдиною структурою з джерелами за три кілометри східніше від села Плоского, на базі якого побудований завод з розливу мінеральної води «Плосківський».

Наступний розділ

Источник: Лазаренко Э.А. По вулканическим Карпатам. Путеводитель. – Ужгород: Карпаты, 1978. – 96 с.
Переклад О.Цапулич