До змісту
Ряд кісткові − Teleostei

Форель струмкова − Salmo trutta morpha fario L. Поширена у верхів’ях багатьох карпатських рік (Стрий, Опір, Лімниця, Свіча, Бистриця, Боржава, Ріка, Латориця, Уж, Чорна і Біла Тиси, Серет, Прут, Путила, Черемош та ін.).  Росте інтенсивно, особливо в перші два роки життя, коли досягає відповідно 70 і 140 мм. У поживі добре виявлені сезонні аспекти. У літній і осінній періоди основу її корму становлять комахи та їхні личинки: поденки, веснянки, ручейники, жуки, а також бокоплави. З пониженням чисельності комах домінують водні безхребетні. Пізньої осені і взимку в раціоні переважає смітна риба (гольян, щиповка та ін.). Нерест відбувається в жовтні − листопаді при температурі води 7,5° і вмісті кисню до 12 мг/л. Абсолютна плодючість самок при довжині 300 мм (у межах 230 − 595 ікринок) в середньому − близько 400. В річках Закарпаття струмкова форель стає статево зрілою на 3 − 4 році життя. Сезонні міграції даного виду чітко виявлені і залежать від коливання чисельності фонових бентальних та планктонних організмів, які є основними у живленні форелі. У весняно-літній період вона тримається ділянок річок та потоків на висоті 800 − 1100 м над рівнем моря, а в осінньо-зимовий час мігрує у передгірські ділянки.

Форель райдужна − Salmo irideus Gibbons. Трапляється у гірських ріках Українських Карпат разом з попереднім видом. Об’єкт штучного розведення. Трирічники довжиною 170 − 200 мм, чотирирічники − 250 − 270 мм. Живиться гіллястоногими і веслоногими рачками. Нерест − у травні. Абсолютна плодючість самок-чотирирічників − 822 ікринки. У ріках нечисленна. Порівняно з струмковою фореллю більш витривала до змін температурного та кисневого режимів водойми. Може жити у воді при температурі 30° С.

Лосось дунайський, або головатиця − Hucho hucho L. Реліктовий вид гірських річок Карпат, поширений у басейнах Тиси та Пруту. Лососі концентруються у місцях зі швидкою течією та кам’янистим дном. Нереститься в час весняної повені (квітень − травень). Статева зрілість настає на четвертий-п’ятий рік. Плодючість самок зростає з віком. У десятирічних самок кількість ікринок досягала 11 716. Живляться дрібною смітною рибою. Чисельність лосося − дві − вісім особин на 1 км річки (Шнаревич, 1959).

Харіус − Thymallus thymallus L. Поширений у верхній течії Тиси, Ріки, Латориці, Стрия, Лімниці та інших гірських рік. Спектр поживи надзвичайно різноманітний. Росте інтенсивно, досягаючи в перші три роки послідовно 60, 160, 230 мм. Самки нерестяться на третьому році. Нерест − кінець квітня, травень при температурі води 4,9 − 6°. Середня плодючість − 2550 ікринок.

Умбра − Umbra krameri Walbaum. Зареєстрована в Пруті, ріках Закарпатської області. Живе разом з в’юнами, карасями, гірчаками, плітками, тримається невеликих ям з роголистом, очеретом та іншими макрогідрофільними рослинами. Трирічники досягають довжини 50 − 80 − 90 мм і ваги 5 − 12 г. Живиться комахами та їх личинками, дрібними рачками, можливо, мальками риб. Розмножується на другий рік життя. Плодючість самок залежить від віку, розмірів і умов існування. Ікрометання − в травні. Кожна самка метає від 100 до 2707 ікринок.

Щука − Esox lucius L. Звичайна у річках Закарпаття, Прикарпаття, Волинського Полісся, Поділля. Заселює озера, ставки. У гірські ділянки карпатських річок не заходить, максимальне вертикальне поширення − 400 − 450 м над рівнем моря. В межах Прикарпаття найчисленніша у Сереті, що пояснюється наявністю в цій річці глибоких ям з повільною течією − улюблених місць перебування щук. Ще більше цих риб у річках Стирі, Случі, Горині та волинських озерах. Росте рівномірно, досягаючи у трирічному віці довжини 280 мм. На шостому році розміри щук перевищують 500 мм. Живиться дрібною смітною рибою, інколи іншими хребетними. Нерест − з середини березня по квітень при температурі води 4 − 7°С. Середня плодючість − 14 340 ікринок. Статева зрілість у щук Заболотівських озер наступає в кінці другого року життя при лінійній довжині самців 200 мм, самок − 240 мм.

Плітка − Rutilus rutilus L. Найчастіше трапляється в озерах і старицях. За складом поживи − рослиноїдна. Росте повільно. У чотирирічному віці досягає 145 − 168 мм довжини і ваги 72 − 82 г. Нерест − у травні при температурі води 9 − 11°. Нереститься на мілководді. Середня плодючість − 17 500 ікринок. Статева зрілість наступає у віці З − 4 років. Наприкінці третього року життя статевозрілі особини становили 58,75%, а четвертого − 97,6% (Мальчевська, 1960). Важлива як об’єкт живлення хижих риб (щуки, судака та ін.).

Вирезуб − Rutilus frisii Nordmann. Трапляється у Дністрі і його притоках, але скрізь нечисленний. Живиться молюсками, планктоном. Нерест − наприкінці квітня − у травні. Самка з Дністра довжиною 450 мм мала 83 160 ікринок. У вересні − жовтні спостерігається міграція у пониззя річок. Влітку тримається зграйками по глибоких ямах.

Головень − Leuciscus cephalus L. Один з численних видів риб, який трапляється в усіх ріках за винятком їх верхів’їв. Тримається у місцях з кам’янистим, піщаним і мулистим дном. Влітку вдень ховається під стрімкими берегами в норах, під камінням, серед потонулих корчів. Часто збирається у зграйки по п’ять − десять особин. Великі екземпляри плавають поодинці. Спектр живлення різноманітний. Нерест − від середини травня до кінця червня при температурі води 17,9°, плодючість − 26 400 ікринок.

Андруга − Leuciscus agassizi Heckel. Здобута у верхів’ях р. Боржави поблизу сіл Керецьки і Березники, у ріках Шапурці (с. Кобилецька Поляна), Тересві і Ріці (с. Сойма). Абсолютна довжина тіла трирічників − 142 − 178 мм, середня вага − 35,9 г. Заселює місця з слабою течією здебільшого поблизу гребель, млинів, серед каміння. Тримається зграйками по 10 − 25 особин. В уловах риб на річках Тересві та Ріці андруга становить 20 − 30% від загального вилову. Серед популяції переважають самки (70% складу стада). Самки важать більше, ніж самці. Андруги старші п’яти років не виявлені. Живиться черв’яками і комахами. Плодючість − 1800 − 2400 ікринок.

Білизна − Aspius aspius L. Поширена в середній течії Дністра і Пруту, а також по р. Ужі. По Пруту поширюється у передгірські ділянки Черемошу. У Пруті виловлюють трирічників вагою 350 г, рідше трапляються екземпляри вагою до 6 кг. Живиться дрібною смітною рибою. Нерест − на початку березня − у квітні. У здобутих самок було 5883 − 148 864 ікринок, однорічники досягають довжини 37 мм.

Лин − Tinca tinca L. Зареєстрований в усіх старицях, озерах, ставах і ріках зі спокійною течією (Волинське Полісся). Заселяє стариці Дністра (с. Нижнів), Пруту, Серету, Черемошу, Тиси, Латориці. Трапляється у Шандирянських озерах на Буковині. Трирічники досягають довжини 124 мм. У перші чотири роки приріст становить 40 − 50 мм. К. К. Власова (1956) засвідчує, що в кишечнику здобутих екземплярів були водорості і залишки рака (Astracus sp.). Нерест − у червні − липні при температурі води 20 − 29°. У самок довжиною 164 − 254 мм абсолютна плодючість становить 59 080 (13 690 − 127 840) ікринок.

Підуст звичайний − Chondrostoma nasus L. Поширений у Дністрі і його правих притоках, передгірських ділянках Пруту і Серету та у середній течії рік Закарпатської рівнини. Росте інтенсивно, досягаючи в чотирирічному віці 207 мм. Вага − 300 − 400 г. Розміри і вага закарпатської популяції показані в табл. 1. Живиться водоростями. Нерест − наприкінці березня − на початку квітня при температурі води 10°. Абсолютна плодючість самок довжиною 224 − 320 мм становить 4427 − 22470 ікринок. Статева зрілість настає в чотирирічному віці. Тримається ділянок річок, де глибокі ями чергуються з плиткими кам’янистими перекатами, піщаними мілинами. Кількість підуста мало змінюється в залежності від пори року, але буває не однакова в різні роки. У рівнинній ділянці Дністра багаторічними спостереженнями встановлено поступове збільшення кількості підуста при просуванні по річці згори вниз максимальний процент підуста в уловах біля м. Миколаєва в середньому становить 60 − 70 за вагою і 40 − 45 за кількістю, а в районі м. Ходорова − 80 − 85 за вагою і 85 − 90 за кількістю.

ТАБЛИЦЯ 1

Вік, розміри та вага підуста (за К. К. Власовою, 1956)

Річки	Час відлову	Кількість		Вік	Довжина, мм2		Вага, г
		♂♂	♀♀		тіла з хвостом	тіла
Уж	І−1950	2	−	2+	155	120	51,0
Уж	VI−1951	12	−	2+	158	146	70,3
Уж	VI−1951	5	−	3+	208	182	152,0
Боржава	X−1952	10	−	1+	151−174	130−155	13−47,5
Латориця	VII−1953	9	2	2+	185	162	102,1

Марена звичайна, або усач − Barbus barbus L.^[1] По Черемошу і Пруту заходить у гірські притоки. У Дністрі, Стрию, Лімниці та інших ріках Прикарпаття трапляється всюди. У Паннонській рівнині виявлена в середній течії Ужа, Латориці, Боржаві. Заселяє ділянки рік зі швидкою течією і кам’янистим дном. Мальки двомісячного віку досягають 1,3 г при довжині тіла 67 мм. Однорічники мають вагу 53,9 г при довжині 160 мм, дворічники − відповідно 229 г і 290 мм. Визначення віку по лусці (Опалатенко, 1966) дозволило встановити, що самці і самки ростуть рівномірно до чотирьох років, і в цьому віці марена досягає в середньому 230 мм довжини при вазі 180 − 190 г. Далі самки ростуть швидше і робляться більшими від самців того ж віку. Отже, вага самок починає перебільшувати вагу одновікових самців тим сильніше, чим старша риба. Наприклад, середня вага чотирьохрічних самців і самок досягає 179,5 і 185,5 г; п’ятирічних − відповідно 221,3 і 284,7 г; шестирічних − 278,0 і 460,0 г; семирічних − 408,3 і 643,0 г. Різниця статей у вазі пов’язана зі значним збільшенням маси статевих продуктів у самок. Найінтенсивніше марена росте на четвертому році життя, після чого ріст поступово уповільнюється. У Чернівецькій області в Пруті виловлюють екземпляри вагою 500 − 800 г, рідко до 3 кг (Шнаревич, 1959). Живиться донними безхребетними (бокоплави), личинками комах (Chironomidae), молюсками (Bithynia, Lithoglyphus, Pisidium, Sphaenum), дощовими черв’яками; молодь − фітопланктоном. Період нересту − з травня по серпень. Ікрометання відбувається на піщаних і дрібнокам’янистих перекатах при температурі води 10 − 12°С. Самка відкладає від 9000 до 72000 ікринок. Статева зрілість настає у чотирирічному віці (Вайнштейн, 1958; Опалатенко, 1967).

Марена балканська − Barbus meridionalis petenyi Heckel. У Закарпатській області трапляється у ріках Бистрій, Тересві, Шопурці. У р. Сереті заселяє верхів’я від с. Бергомету. Звичайна у верхній течії Пруту, Черемошу. Місцями зрідка спостерігається зі звичайною мареною. Зимове скупчення цих риб пов’язане з глибоководними ділянками рік Черемошу і Пруту. Здобуті дворічники в р. Бистрій мали абсолютну довжину 125 − 155 мм, вагу − 29 − 55 г, а трирічники з р. Тересви − відповідно 109 − 193 мм і 30,6 г. Ікрометання відбувається у травні − червні на мілководних ділянках річок.

Лящ − Abramis brama L. Трапляється у нижній течії гірських рік і заплавних водоймах Латориці, Боржави, Тиси, Серету, Пруту, Дністра, Случі, Горині, у Шацьких та інших озерах Волинського Полісся. Найбільш інтенсивний ріст на другому − четвертому році життя (табл. 2), коли приріст досягає 60 − 80 мм. Трирічники виростають до 190 мм, чотирирічники − до 250 мм. Живиться водоростями та іншою рослинною їжею. Ікрометання − з кінця квітня по червень при температурі води 13 − 16°. Плодючість самок довжиною 320 − 340 мм на третій − четвертій стадії розвитку становить 205 630 − 27 950 ікринок (Опалатенко, 1968).

ТАБЛИЦЯ 2

Темпи росту ляща у верхів’ях Дністра та приріст довжини, мм

(за Л. К. Опалатенко, 1968)

Вік (у роках)	Середня довжина	Межі довжини	Середній приріст	Межі приросту
1	42	25 − 64	42	25 − 64
2	107	78 − 156	66	40 − 117
3	194	153 − 233	83	41 − 123
4	270	241 − 310	66	22 − 124
5	333	292 − 377	47	10 − 76

Рибець − Vimba vimba vimba natio carinata Pallas. Зареєстрований у ріках Ужі, Латориці, Ріці, Сереті, Пруту, Дністрі. Збільшення чисельності рибця у ріках Чернівецької області відбувається в період нерестової міграції (квітень). Ікрометання − у травні на кам’янистих перекатах. Після нересту популяція концентрується на глибоководних ділянках з кам’янистим або глинистим дном. Трирічники досягають довжини 200 − 250 мм, чотирирічники − 240 − 260 мм. У поживі домінують дрібні молюски, личинки тендипедід, водорості. Статева зрілість настає на третьому році. Плодючість − 10 325 − 56 240 ікринок, в середньому − 30 770.

Карась золотий − Carassius carassius L. Заселює рівнинні ділянки рік, стариці, озера, стави західних областей УРСР. Росте повільно. У трирічному віці у заплавних озерах р. Латориці досягає довжини 137 − 176 мм, ваги 60 − 123 г. Живиться донними тваринами і рослинами (водорості, вищі макрогідрофільні рослини). На озерах Тур і Піщане у Волинській області починає нереститися в останніх числах травня при температурі води 19,5° С, яка для цього виду є порогового (Мальчевська, 1960). Середня плодючість − 9400 ікринок.

Сом − Silurus glanis L. Водиться у нижній течії рік Тиси, Латориці, Пруту, Дністра (нечисленний), Горині, Ікви, Случа, Волинських озерах. У Латориці у вересні 1953 р. виловлено сома довжиною 420 см, вагою 300 кг. У тому ж році поблизу с. М. Гаєвці Закарпатської області спіймано чотири особини цієї риби, з яких одна важила 70 кг, а інші − 40 − 60 кг. Живиться рибою, комахами, молюсками, жабами, водоплавними птахами, півводними мишовидними гризунами. На р. Горині поблизу с. Висоцька Дубровицького району Ровенської області у шлунках здобутих у 1967 р. сомів були лише жуки-плавунці.

Карликовий сомик − Amiurus nebulosus Le Sueur. Заселює басейн Дунаю, Уж та інші ріки Закарпаття, а також озера Волинської області. В оз. Горіховому на Волині він витіснив усі види риб, крім щуки. Середня довжина − 140. мм, вага − 150 − 200 г. Живиться рослинами, п’явками, молюсками, комахами та їх личинками, дрібною рибою, ікрою. Нерест − у червні. Ікринок − 2000 − 3000, які відкладаються при температурі води 18° С. Статева зрілість настає у чотирирічному віці.

Вугор річковий − Anguilla anguilla L. У невеликій кількості трапляється на оз. Свитязь Волинської області, дуже рідко − у ріках лівобережжя верхнього басейну Дністра. Здобуті в озерах Волині екземпляри досягають 500 − 700 мм довжини. Статева зрілість настає пізно (9 − 11-й рік життя). Нереститься у Карібському морі. Живиться безхребетними, дрібною рибою, жабами.

Миньок − Lota lota L. Поширений у додатковій системі Дністра (ріки Верещиця, Кривуля, Орява), в Ужі, Ріці, гірських ділянках Пруту, Черемоша, Серету. Розміри екземплярів з р. Ужа: однорічники − довжина 210 мм, вага 60 г; дворічники − довжина 258 − 265 мм, вага 180 − 200 г. Живиться вівсянками, бистрянками, пічкурями, личинками комах. Нерест у Закарпатті − у листопаді − грудні. Дуже плодючий: самка з Дністра довжиною 280 мм мала 140 160 ікринок.

Окунь − Регса fluviatilis L. Численний по заплавних водоймах заходу УРСР, особливо в озерах Волинської області. Дворічники досягають 120 − 135 мм, вага − 15 г. Зрідка у р. Пруту здобувають особини вагою 150 − 200 г (Шнаревич, 1959). Спектр поживи різноманітний: смітна риба (бички, бистрянки, вівсянки), молюски, личинки комах, п’явки. Нерест у Заболотівських озерах Волинської області відбувається у квітні при температурі води 7,5 °С, але масове ікрометання настає при температурі 8 − 9° С. У басейні Дністра самки відкладають у середньому 26 600 ікринок. Окуні Заболотівських озер досягають статевої зрілості частково на другий, а переважно − на третій і четвертий роки життя.

Чоп великий − Aspro zingel L. Поширений у Дністрі і його гірських притоках, річках Ужі, Тисі. Ріст досить прискорений. Трирічники досягають довжини 183 мм, чотирирічники − 203 мм, шестирічники − 272 мм (див. табл. 3). Вага − 180 − 200 г. Живиться мальками риб і безхребетними (личинки поденок). Нерест − у травні, можливо, квітні. Плодючість невисока; у восьми самок довжиною 192 − 292 мм, здобутих у дністровських верхів’ях, вона коливалась у межах 2360 − 9590. В середньому − 5550 ікринок.

ТАБЛИЦЯ 3

Темпи росту чопа у верхів’ях Дністра (за Л. К. Опалатенко, 1967)

Вік (у роках)	Довжина тіла, мм	Кількість риб	Вік (у роках)	Довжина тіла, мм	Кількість риб
1	66	30	4	194	18
2	115	30	5	238	8
3	161	27	6	272	1

До початку статті

Джерело:  Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу України. В-во Львівського ун-ту. 1973, 257ст.

---

^[1] Деякі дослідники дністровських звичайних марен відносять до підвиду В. bагbus borysthenicus Dybowski.

Tags: круглороті, риби, Татаринов К.А.