До змісту

В околиці села Абранки є пагорб, складений з каміння. Називають його люди Татарський гріб.

Переказують, що в ті часи, коли по горах Карпатах ходили татари, одна татарка обікрала церкву в Підполоззі. Забрала посуд, кадила, а ризи одягла на себе і пішла собі лісом. Іде, а назустріч їй селянин, який прийшов сюди по дрова.

Бачить селянин — іде татарка, а на ній риза, в руках срібні церковні речі. «Ач, песиголовка! Пограбувала церкву!» — промайнула у нього думка. І, недовго думаючи, вдарив татарку сокирою по голові.

Песиголовка впала, але коли селянин нахилився до неї зняти ризу, вона знайшла в собі сили і, конаючи, вкусила його за ногу.

Знявши з убитої ризи й забравши речі, селянин почав швидко тікати. Але тут же помітив, що з ноги його капає кров. Селянин тоді збіг у найближчий яр, ступив у потік і побіг по воді. Так він приховав свої сліди.

Це було його щастя, бо швидко натрапили на вбиту її сини, їх було дванадцятеро. Кинулись вони по кривавому сліду доганяти вбивцю. Добігли до потоку, а там сліди зникли. Спинились вони, не знають куди йти — вгору чи вниз по течії. Тоді повернулися до мертвої матері. Поховали ЇЇ і на тому місці склали з каміння високу могилу. Ось чому вона зветься Татарський гріб.

Джерело: Легенди нашого краю. Ужгород : Карпати 1972. 216 с.

Tags: легенда