Для сучасної фауни Закарпатської області найбільш характерними є гірські та лісові види хребетних у широкому розумінні. Фауна хребетних нараховує 450 видів, підвидів, форм і різновидностей круглоротих, риб, земноводних, плазунів, птахів і ссавців. Територія Закарпаття згідно з сучасними уявленнями належить до двох зоогеографічних округів: Карпатського гірсько-лісового бореально-лісової зони та Притисянського низинно-лісового європейської лісостепової зони.

Значення хребетних в умовах Закарпаття різноманітне. Багато з них є промисловими або об’єктами спортивного рибальства й полювання. Всі хребетні – важливий біокомпонент (складові) природних екосистем, відіграють провідну роль у кругообігу органічних речовин у біосфері (живій оболонці Землі). Вони збагачують середовище органічними речовинами, багато з них сприяють аерації грунтів на гірських схилах, беруть участь у формуванні рослинності, її поширенні. Деякі з них відіграють роль санітарів, розповсюджувачів насіння та інше. Найбільше значення хребетних у споживанні різних шкідників сільського та лісового господарства. Тому сьогодні на передньому плані питання всебічного вивчення хребетних, як складових природних багатств, їх раціональне використання й охорона. Присутність у навколишньому середовищі хребетних тварин урізноманітнює природу, задовольняє естетичні смаки людей, звичайно є необхідним елементом рекреаційних ресурсів.

Серед хребетних Закарпаття – чимало слабовикористовуваних для введення у зоокультуру. Це риби – дунайський лосось, озерна форель, стерлядь, сом (для холодно- й тепловодного рибництва), умбра (акваріумна рибка), деякі земноводні й плазуни (для одержання сировини, з якої виготовляють фармацевтичні препарати), крижень, заєць-русак, куріпка, перепел, косуля (для розведення з метою збагачення мисливських угідь), карпатський олень, видра, куниця лісова й кам’яна, ласка, горностай та інші (для розведення на звірофермах й доместикації). Серед хребетних є ряд ендемічних видів, характерних тільки для Карпат.

Значно більше видів хребетних поширено тільки в тій частині області, яка відноситься до Карпатського гірсько-лісового округу, понад 40 видів. Серед них риби харіус, струмкова форель, пістрявоногий бабець, живородяча ящірка, гадюка звичайна; птахи – тетерук, рябчик, глухар, чорний лелека, змієїд, беркут, волохатий сич, довгохвоста сіра сова, пугач, трипалий дятел, жовна, горіхівка, щеврик гірський, завирушка альпійська, гірська вівсянка, оляпка; звірі – альпійська бурозубка, мала кутора, лісова куниця, бурий ведмідь та інші.

Процес формування фауни області нерозривно пов’язаний з генезисом та історією карпатської гірської системи і фауни Середньої Європи в цілому. Цей процес був надзвичайно складним. Основний склад ссавців у Карпатах і в різних частинах Середньої Європи відомий з доплейстоценових відкладів. Це їжаки, кроти, ведмеді, лисиці, куниці, тхори, видри, борсуки, рисі, козулі, олені, зайці, білки, ховрахи, коти та інші. Багатьох видів сьогодні вже немає. Це рудуватий ховрах, перев’язка, великий тушканчик, мамонт, носоріг шерстистий, печерний ведмідь, північний олень, копитний лемінг, дикий кінь, тур та інші.

Діяльність людини на території сучасної Закарпатської області простежується від раннього палеоліту. З того часу й до наших днів природні екосистеми на цій території зазнали значної антропічної трансформації, а фауна хребетних – певних змін, зумовлених рибальством, полюванням, розвитком скотарства, землеробства, промисловості тощо.

Джерело: Природні багатства Закарпаття. Ужгород: Карпати, 1987

Tags: хребетні