ВОДНІ РЕСУРСИ. ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ БАГАТСТВ.
Водні ресурси – національне багатство нашої країни, яке потребує раціонального використання та охорони. Всі водні об’єкти становлять єдиний державний фонд, до якого входять ріки й озера, водосховища, канали й ставки, а також підземні води.
Велике значення водних ресурсів в економічному та соціальному розвитку нашої області, яка належить до регіонів найбільш забезпечених водними джерелами. Тут є великі запаси поверхневих і підземних вод.
Поверхневі води. Основну частину водних ресурсів Закарпаття становить річковий стік. Формується він за рахунок водних джерел та дощів, танення снігу і становить 576 тис. м3/км2 на рік, а по Україні в середньому – 88,5 тис. м3/км2. Середня багаторічна величина стоку визначає високу водозабезпеченість – близько 8 тис. м3 на душу населення на рік (табл. 1).
Ріки. Протягом мільйонів років формують вони рельєф, розмивають гори, утворюють широкі долини, глибокі міжгір’я, прикрашають ландшафт.
За даними матеріалів по типізації рік Української РСР (А. В. Огієвський, 1953), на Закарпатті нараховується 156 річок завдовжки понад 10 км та 2030 річок – до 10 км. Проте вважається, що кількість їх протяжністю до 10 км значно більша, оскільки деякі автори враховували й періодичні водотоки.
У горах крутими схилами збігають ріки у вигляді швидкоплинних струмків, які місцями утворюють водоспади. Збираючи воду з гірських і передгірних територій, річки утворюють басейн основної ріки – Тиси, яка несе свої води в Дунай і далі в Чорне море. Рікою «дружби народів» називають Тису в народі, оскільки басейн її розміщений на території п’яти держав: Румунії, Радянського Союзу, Угорщини, Чехословаччини і Югославії.
Свій початок Тиса бере на півночі від Рахова злиттям Білої і Чорної Тиси. Біла Тиса витікає з джерела на схилах Чорногори, Чорна – біля г. Околи на висоті 1160 м і протікає південно-східною частиною Карпат, між Горганами і Чорногорою. До Великого Бичкова Тиса пробиває собі шлях через Марамороські гори. Схили долин тут круті й високі. Місцями вони «падають» прямовисно у воду і зовсім неприступні. Потім річка тече вздовж гір, долина розширюється, досягаючи 8 км. Нижче м. Хуста Тиса знов проривається крізь гори (Вулканічний хребет), тут вона звужується до 1,3 км, біля Виноградова виходить на Закарпатську рівнину, а поблизу Чопа стає спокійною рівнинною рікою. У межах Закарпаття протяжність Тиси 223 км, що становить близько четвертої частини всієї довжини, а площа басейну – 12,76 тис. км2. Верхня водозбірна площа припадає на СРР, СРСР, ЧССР, а нижня, рівнинна,– на територію Угорщини і Югославії. Найбільша частина басейну знаходиться в межах Румунії – 45,3, на СРСР припадає 8,1, на УНР– 28,4, на Чехословаччину – 11,7 і Югославію – 6,5 %. Розподіл водних ресурсів не пропорціональний площі водозборів: основний стік басейну формується на території Румунії – 55 % і на території Закарпатської області – 30,6 %.
Таблиця 1. Норма і річний стік різної забезпеченості на замикаючих балансових створах, км3
Ріка – створ | Річна забезпеченість стоку, % | ||
50 | 75 | 95 | |
Тиса – Вилок | 6,6 | 5,2 | 3,7 |
Боржава – гирло (без урахування забору води в канал Верке) | 0,8 | 0,6 | 0,4 |
Латориця – державний кордон з ЧССР | 1,1 | 0,7 | 0,5 |
Уж – державний кордон з ЧССР | 1,0 | 0,8 | 0,5 |
Всього: | 9,5 | 7,3 | 5,1 |
На території Закарпаття в Тису впадає ряд приток. Основні з них: Теребля, Тересва, Ріка, Боржава. Річки Латориця та Уж на території Чехословаччини впадають у Бодрог і Лаборець, які несуть свої води також у Тису (табл. 2).
Таблиця 2. Гідрографічна характеристика основних річок
Назва ріки | Куди впадав | Довжина, км | Площа водозбору, км2 | ||
загальна | в межах області | загальна | в межах області | ||
Тиса | Дунай | 966 | 223 | 156400 | 12 760 |
Чорна Тиса | Тиса | 53 | 53 | 563 | 563 |
Біла Тиса | » | 35 | 35 | 485 | 485 |
Косівська | » | 43 | 43 | 157 | 157 |
Шопурка | » | 41 | 41 | 286 | 286 |
Тересва | » | 91 | 91 | 1220 | 1220 |
Теребля | » | 97 | 97 | 755 | 755 |
Ріка | » | 94 | 94 | 1145 | 1145 |
Боржава | » | 112 | 112 | 1450 | 1450 |
Латориця | Бодрог – Тиса | 203 | 156 | 7860 | 4418 |
Уж | Лаборець – Латориця | 133 | 113 | 2750 | 1582 |
Таблиця 3. Характеристика водного режиму річок
Ріка – створ | Амплітуда коливання рівнів, см | максимальна паводкова | Витрата, м3/с середня | мінімальна меженна |
Тиса – Вилок | 885 | 5150 | 209 | 10,40 |
Тиса – Чоп | 1080 | |||
Латориця – Мукачеве | 464 | 1630 | 23 | 0,75 |
Латориця – Чоп | 613 | 653 | 34 | 1,20 |
Уж – Ужгород | 434 | 1680 | 29 | 0,48 |
Водозбори притоків Тиси в основному розташовані на південних схилах і передгір’ях Східних Карпат. Тільки в своїй нижній течії деякі з них течуть по Притисянській низовині, яка займає близько 20 % території області. Водоносність річок залежить від площі водозбору, рельєфу, умов живлення, грунтів, рослинності.
Ріка і басейн – єдиний комплекс, де все тісно пов’язане й знаходиться в постійній взаємодії. Формування річкового стоку проходить відповідно до особливостей зволоження окремих територій. Так, найбільші середньорічні модулі стоку мають такі річки, як Красна – 39,2 л/с-км2, Мокрянка – 38,7 л/с-км2, Шопурка – 36,0 л/с-км2. Ці модулі коливаються в різні роки від 13,3 до 55, 8 л/с-км2. Найменші модулі середньорічного стоку мають річки в межах Притисянської низовини. Річковому стоку властиве значне коливання по роках і сезонах. Часто в період літньої межені кількість води недостатня для задоволення потреб народного господарства. Висока концентрація стоку в період повеней і паводків викликає в ряді районів затоплення значних територій, завдаючи великих збитків народному господарству. Деякі характерні дані водного режиму річок наведено в таблиці 3.
Нерівномірний розподіл річкового стоку, значне коливання його по роках і сезонах – це особливості, які при високій забезпеченості водними ресурсами зумовлюють необхідність регулювання стоку шляхом будівництва штучних водойм та використання підземних вод.
Озера. На території Закарпаття налічується 32 озера (Г. І. Швець, 1969). Водні ресурси їх не відіграють суттєвої ролі в народному господарстві області. Але всі вони знані своєю красою і тому багато з них використовується для відпочинку й туризму. Найбільше озер у високогір’ї, вони льодовикового походження. Наприклад, Бребенескул, Гутин-Томнатицьке, Апшинець. Багато карстових озер. Утворились вони внаслідок вилуговування підземними водами пластів кухонної солі, вапняків, доломітів, гіпсів. Привертають увагу вулканічні озера – Ворочівське, Синє, Липовецьке, які сформувались в кратерах колишніх вулканів. Зустрічаються і так звані завальні озера, що утворились внаслідок гірських обвалів, зсувів у долинах гірських потоків.
Усі закарпатські озера дуже екзотичні, і важко віддати котромусь перевагу. Але Синевирське озеро найбільш відоме. Як тільки не називають його в народі: і синім оком, і карпатською Ріцею, і гірським чудом! Воно дійсно є красою Карпат. Знаходиться в кількох кілометрах від с. Синевира Міжгірського району на висоті 989 м над рівнем моря. За площею це найбільше озеро Закарпаття – 7 га, переважні глибини – 16–17 м, найбільша – 24 м. Синевир – озеро завального типу. Багатовікові вивітрювання викликали обвал скель, які загатили долину гірського потоку і утворили це чудове озеро. Живлять його кілька гірських потоків, а витікає з озера струмок, що проклав собі дорогу в річку Тереблю. Озеро майже не заростає. В ньому водяться лососеві, зокрема форель. Тут люблять відпочивати численні туристські групи, організуються екскурсії. Це заказник республіканського значення.
Поблизу м. Рахова в районі головного хребта Чорногори на висоті 1628 м в урочищі Озерний знаходиться озеро Верхнє. Схили западини, в якій воно лежить, вкриті густими заростями соснових чагарників криволісся. Завдовжки озеро 105 м, завширшки 23 м, максимальна глибина його 3 м, а площа водного дзеркала становить 0,24 га. Дно озера вкрите галькою конгломератів і пісковиків, у центрі – світло-сірий намул. Вода прісна, кришталево чиста, має сталу температуру. В цьому ж урочищі на висоті 1515 м над рівнем моря є ще одне озеро – Нижнє, завдовжки 70 м, завширшки 29 м. Площа його близько 0,2 га, максимальна глибина 2 м. Озеро проточне. Невеликий струмок впадає з південно-східного берега і витікає на півночі. Вода не жорстка.
В карі між хребтами Чорногори та Гутин-Томнатик на висоті 1801 м знаходиться озеро Бребенескул. Воно вражає темною блакиттю своїх вод у центральній частині і зеленими відблисками у побережжі. Завдовжки воно понад 134 м, завширшки 44 м, площа поверхні 0,4 га, максимальна глибина 2,8 м. Береги з кам’яних осипів заввишки до 4 м. Вода чиста, прозора, прісна, не жорстка.
На південному карі Гутин-Томнатика, на висоті 1763 м над рівнем моря, є маленьке Гутин-Томнатицьке озерце. Довжина його 67 м, найширша частина становить 24 м, площа близько 0,12 га, у глибину – до 0,8 м. Вода чиста, прозора.
Невеликий потічок Гутинський у басейні Чорної Тиси бере свій початок з озерця Гутинського на висоті 1640 м над рівнем моря. Живиться водойма підземними та атмосферними водами. Дно озера засипане продуктами руйнування. Вода кришталево чиста. У цьому ж районі, на схилі г. Туркул, знаходиться озеро Несамовите. Воно лежить у великому карі під крутим скелястим схилом на висоті 1750 м над рівнем моря. Довжина його 88 м, ширина 45 м, площа 0,3 га, глибина 1–1,5 м. З півночі озеро обмежене низьким моренним валом, що поступово знижується до рівня води. З півдня ‘берег складають кам’яні осипи, а на дні лежать валуни. На схилах ростуть субальпійські трави, гірська сосна жереп і яловець. Живиться озеро за рахунок атмосферних вод. Поверхневого стоку воно не має. Вода в ньому прісна, прозора, чиста, дуже незначної жорсткості.
На північному сході від г. Шурин-Гропа, в Рахівському районі, на висоті 1510 м над рівнем моря в оточенні ялинового лісу, заростей гірської сосни лежить озеро Марічейка. Площа водної поверхні його понад 1 га, глибина не більше 0,8 м. Видовжена, неглибока улоговина озера густо заростає осокою.
На північно-західному схилі г. Брескул, у Рахівському районі, знаходиться озеро Брескул серед польодовикових уламків гірських порід на висоті 1750 м над рівнем моря. Його довгаста улоговина має площу 0,1 га, довжина – 52 м, ширина – 20 м, глибина 1-1,2 м. Дно рівне, з валунами, вкритими темно-сірим намулом. Вода його прозора, з бурим відтінком, просочується через моренний вал. Живиться озеро дощовими і талими водами.
На Свидовці, між вершинами Тодяска і Котел, на південному сході великого кару, на висоті 1487 м над рівнем моря, розташоване озеро Апшинець. Водойма його обмежена невисоким моренним валом. Довжина її 260 м, ширина 100 м, площа близько 1,2 га, найбільша глибина о,3 м. Дно рівне, мулке, біля берегів вкрите валунами. Живиться озеро в основному за рахунок потоку. Дзвінким струмком витікає звідси невеличка річечка Апшинець – права притока Чорної Тиси. Вода в озері чиста, прозора.
Неподалік Апшинця знаходиться озеро Ворожеска. Воно має округлу форму, вода в ньому темно-блакитного кольору. Власне, це два озерця, роз’єднані моренним валом до 15 м завширшки. Верхнє озерце лежить на висоті 1460 м над рівнем моря. Його діаметр 95 м, площа 0,75 га, найбільша глибина 4,5 м. Береги складені з валунів пісковику, дно похиле, замулене. З південно-західного боку впадав потік, що живить озерце. З північного боку витікає струмок в нижнє озерце, довжина якого 76 м, ширина 28 м, площа близько 0,2 га, найбільша глибина 1,9 м. З цього озерця бере початок потік Ворожеський. В обох озерцях вода чиста, прозора.
Між озерами Апшинець і Ворожеска, біля вершини Додяски, на висоті 1577 м над рівнем моря у витоці річки Косівської знаходиться озеро Герешаска. Довжина його 125 м, ширина 110 м, площа 1,2 га, максимальна глибина 1,2 м. Озеро обмежене широким моренним валом. Живиться за рахунок поверхневих та підземних вод. Вода прісна, чиста.
На південній частині хребта Свидовця, біля г. Близниці, розташований мальовничий Дорогобратський кар. На різних висотах його є невеликі озера. Називають їх Дорогобратськими. Живляться вони дощовими й талими водами.
Найвище з них знаходиться на висоті 1600 м над рівнем моря. Довжина його 55 м, ширина 21 м, площа 0,1 га, глибина 1,2 м. В прибережній смузі озеро заростає осокою. Зліва Дорогобратського кару на висоті 1432 м над рівнем моря розташоване Гропське озерце.
У бічному кратері колишнього вулкана Клобух, на північно-східному схилі гірського масиву Тупий, на висоті 500 м над рівнем моря знаходиться екзотичне Липовецьке озеро. Площа його близько 0,18 га. Озеро дуже глибоке, живиться переважно підземними водами. Вода прісна, чиста, прозора. З озера витікає потік, що живить каскад ставків і впадає в річку Осаву – притоку Ріки.
В оточенні могутніх лісів на висоті 600 м над рівнем моря на північ від села Синяка розташована чудова гідрологічна пам’ятка у вулканічному кратері – озеро Синє. Оточують його торф’яні болота з заростями очерету. Площа озера близько 2 га. Живить його потужне сірчане джерело, що виходить біля гори Бус. Вода чиста, прозора, з голубуватим відтінком, з запахом сірководню. З озера витікає потічок і впадав в річку Матекову – притоку Латориці.
У Перечинському районі біля села Ворочева, на північному схилі Анталовецької Поляни, між гірськими пасмами Світильником і Сухим Дальчиком в оточенні вікових лісів лежить глибока западина – озеро Ворочівське. Воно подвійне: складається з двох круглих водойм, розмежованих валом 10–15 м завширшки. Діаметр кожної водойми – 50 м, а їхня сумарна площа становить близько 0,4 га. Озеро знаходиться на висоті 700 м над рівнем моря. Живиться в основному підземними водами. Вода кришталево прозора.
Штучні водойми. В системі заходів по підвищенню ефективності використання водних ресурсів важливе значення має регулювання стоку шляхом будівництва штучних водойм (водосховищ та ставків). В області налічується 11 водосховищ та 44 ставки. їх загальний об’єм становить 55,6 млн. м3, а площа дзеркала – 1,5 тис. га.
Всі водосховища утворено шляхом спорудження гребель поперек водотоків та балок або контурних дамб у заплавах річок. Наповнюються штучні водойми поверхневими водами та атмосферними опадами. Серед них є так звані наливні водойми. Вода в них подається за допомогою насосних станцій.
Більшість водосховищ мають комплексне призначення: затримують стік з водозбірної площі, зменшують витрати води в магістральних каналах під час паводків на меліоративних системах, використовуються для зрошення полів, розведення риби, водоплаваючої птиці. Основне призначення водосховища на ріці Тереблі поблизу села Вільшани – гідроенергетика. При водосховищах побудовано донні водовипуски або шахтні водоскиди для скидання зайвої (паводкової) води, а також для перепускання води через греблю. Основні показники по водосховищах з об’ємом води 1 млн. м3 і більше наведено в таблиці 4.
Підземні води відіграють значну роль у водних ресурсах краю. Розподіл їх запасів нерівномірний. У північній та північно-східній частині басейну багаті водоносні горизонти відсутні. Дебіти джерел тут змінюються від 0,01 до 1 л/с, свердловин – від 0,1 до 1, інколи до 3 л/с. У південно-західній та південній частинах басейну, приурочених до Закарпатського внутрішнього прогину, виділяються Чоп-Мукачівський і Солотвинський артезіанські басейни. Дебіти свердловин тут коливаються від 0,4 до 30 л/с. Основний водоносний горизонт приурочений до валунно-галечникових відкладів таких річок, як Тиса. Боржава, Латориця, Уж.
Таблиця 4. Основні дані по водосховищах з об’ємом води 1 млн. м3 і більше
Водосховища | Річки | Місце знаходження (село, район) | Площа водозбору, км* | Площа дзеркала при МПГ, га | Об’єм води, млн. м3 при МПГ | Споруди гідровузла | Основне призначення |
Теребле-Ріцьке | Теребля | Вільшанії, Хустський | 438 | 155 | 23,4 | Бетонна водозливна гребля, дериваційний тунель, напірний водовід, ГЕС | Гідроенергетика |
Горбок | Роман-Поток | Горбок, Іршавський | 50,4 | 246 | 7,4 | Глуха земляна гребля, донний водовипуск, боковий автоматичний водоскид | Трансформація паводків на меліоративній системі, рибне господарство, зрошення земель |
Бабічка | Бабічка | Залуж, Мукачівський | 36,6 | 170 | 5,77 | » | » |
Мочила | Мочила | Пістрялове, Мукачівський | 23 | 156 | 3,95 | Глуха земляна гребля, донний водовипуск | » |
Форнош | канал Форнош | Ліскове, Мукачівський | 24 | 285 | 5,2 | » | » |
Сальва № 1 | Сальва | м. Виноградів | 23 | 132 | 1,38 | Земляна гребля, контурна дамба, шахтний водовипуск | Трансформація паводків, рибне господарство |
Боронява | Боронява | Боронява, Хустський | 13,6 | 89 | 1,75 | » | » |
Андріївське | Стара | Андріївці, Ужгородський | 86,3 | 62 | 1,35 | Глуха земляна гребля, шахтний водовипуск | » |
Бобовищанське | Полуй | Бобовище, Мукачівський | 13,2 | 31 | 1,59 | Глуха земляна гребля, шахтний водовипуск, автоматичний трубчастий боковий водоскид | Трансформація паводків, зрошення земель |
Регіональні ресурси підземних вод оцінюються в 213 млн. м3 на рік, у тому числі ті, що поновлюються, становлять 28 %.
Неоціненним багатством є мінеральні та термальні води, утворення яких пов’язане з вулканічною діяльністю.
Джерело: Природні багатства Закарпаття. Ужгород: Карпати, 1987
Tags: водні ресурси, водно-болотні угіддя, озера_, ріки
Коментувати