Вологість повітря. Відносна вологість повітря, що характеризує стан насичення повітря вологою в процентах при даній температурі, є доорим показником «сухості» клімату. Фізико-географічні умови території, рельєф, значний процент залісення території та інші чинники забезпечують високу вологість (табл. 7) повітря.

Таблиця 7. Середньомісячна й річна відносна вологість повітря, %

Максимальна відносна вологість (80–87%) спостерігається взимку, мінімальна (63–77 %) – навесні. В річному ході відносна вологість не має різко виражених максимума й мінімума. Дні, коли вона знижується до 30 % і нижче, називаються сухими. З такою вологістю повітря в середньому за рік буває 10–12 днів. Найбільше сухих днів (3–4) спостерігається у квітні, у травні їх буває – 1-2 дні.

Хмарність. Режим хмарності залежить від напрямку руху повітряних мас, їх вологонасиченості, а також характеру підстилаючої поверхні.

В холодну пору року переважає хмарне небо (в січні, лютому – 50–60 %; у грудні– 60–70 %) 3 березня ймовірність хмарного стану неба зменшується до 40–50 %.

Найбільше ясних днів буває у березні – квітні. Ймовірність їх у низинно-передгірних районах досягає 50 %. Найвищий процент ясних днів буває у південній частині області в серпні – жовтні (63–65 %, Берегове), а найнижчий– (у горах 41–44 %, Нижній Студений).

У добовому ході хмарність зменшується в нічні, а збільшується в передранкові години. В середньому за рік спостерігається 130–170 хмарних і 70–120 ясних днів.

Опади. Середня річна кількість опадів на території області змінюється від 700 до 1500 мм (табл. 8). Таку значну різницю можна пояснити наявністю гір, які зумовлюють орографічне підняття повітряних мас з подальшим хмароутворенням. Опади по території розподіляються нерівномірно. В низинних районах їх річна кількість становить 700–800 мм, у передгірних – 900–1100 мм, а на високих гірських хребтах та в гірських долинах – до 1500 мм.

За холодний період року (листопад – березень) випадає 260– 570 мм, а за теплий (квітень – жовтень) – 430– 950 мм.

Зимові місяці за кількістю опадів мало відрізняються один від одного, мінімум припадає в основному на лютий (45–100 мм). У низинно-передгірних районах опадів у березні мало (40–50 мм). З квітня кількість їх збільшується і досягає максимальної величини в червні, липні (80–160 мм), але в окремі роки максимум припадає й на інші місяці. Так, в Ужгороді у серпні 1955 року зареєстровано 177 мм, а в жовтні 1974 року – 288 мм (майже третина річної норми).

Великі коливання в кількості опадів бувають між роками, а також в окремі роки між місяцями. Середня кількість днів у рік з опадами>0,1 мм становить в низинних районах 140–150, у горах – 190 днів. Найбільша добова кількість опадів спостерігається в теплу пору року під час інтенсивних зливових короткочасних дощів. Так, в Ужгороді 13 серпня 1980 року випало 69 мм (місячна норма 82 мм); у Сваляві 23 серпня 1974 року за три години випало 103 мм. Абсолютний добовий максимум опадів зареєстровано 29 грудня 1947 року в Рахові – 133 мм.

Сніговий покрив у горах встановлюється у першій декаді листопада, на низині та в передгір’ї – в першій декаді грудня. У низинних районах стійкий сніговий покрив буває рідко, за зиму він може утворюватись і сходити 5–7 разів. Так, у Берегові сніговий покрив у 1951 –1952 роках утворювався і сходив 10 разів.

У гірських долинах сніговий покрив тримається в середньому 90–100, найбільше – 128 і найменше – 60 днів. На високогір’ї сніг лежить майже п’ять місяців (Плай, 1330 м). Найбільша висота снігового покриву спостерігається у кінці січня та в першій половині лютого. В багатосніжні зими висота снігу у висотній зоні (800– 1000 м) досягає 150–200 см, в гірських долинах 70–80 см.

Сходить сніговий покрив в низинно-передгірних районах у кінці другої декади лютого, в горах – в кінці другої декади березня. На високогір’ї сніг починає танути з другої половини квітня. Сніг інколи може зійти в гірських долинах у кінці квітня, а на високогір’ї -г в середині травня.

Максимальні запаси води в сніговому покриві утворюються в кінці лютого при щільності снігу 0,20–0,40 г/см3. Внаслідок фізико-географічних особливостей території і гідрометеорологічного режиму в гірських районах області часто виникають лавини після інтенсивних снігопадів і хуртовин, а також мокрі лавини, що утворюються під час відлиг. Найбільш лавинонебезпечними є Чорногірський, Свидовецький, Боржавський, Краснянський, Марамороський гірські масиви.

Рис. 4. Повторюваність вітрів різних напрямків по метеостанції Ужгород: а –взимку (12–02); б – навесні (03–05); в – влітку (06–08); г – восени (09–11); д – середньорічна.

Рис. 5. Повторюваність вітрів різних напрямків по метеостанції Рахів: а – взимку (12–02); б – весною (03–05); в – влітку (06 –08); г – восени (09–11); д – середньорічна.

Таблиця 8. Середні місячні та річні суми опадів, мм

* Середні дані за період спостережень 1968–1985 рр. на г. Плай поблизу Волівця.

Тумани. Тумани взимку виникають в результаті виносу теплих повітряних мас на холодну поверхню землі. Тумани утворюються внаслідок адіабатичного вихолоджування повітря, яке піднімається по схилах гір. Протягом року з туманами в середньому буває від 19 до 65 днів. Понад 100 днів з туманом буває на гірських вершинах Українських Карпат (г. Пожижевська). У грудні – лютому в низинно-передгірних районах з туманом – 19–22, а в горах – 4– 9 днів.

У низинних районах в холодний період (листопад – березень), з туманом в середньому налічується 27–30, а в теплий період (квітень – жовтень) – лише 2–4 дні. В гірських долинах на холодну пору року припадає з туманом 10–18, на теплу – 9–18 днів. Найбільше днів з туманом зафіксовано у Великому Березному – 64, Хусті – 55, Ужгороді – 44, Нижньому Студеному – 41. Річна тривалість туманів становить 190–210, а середня – 30–50 годин. Найбільш тривалі вони в період з листопада по лютий.

Грози. До небезпечних метеорологічних явищ належать грози, які супроводжуються сильними зливами, шквалистим вітром, нерідко з градом. В області в середньому за рік з грозою буває 37 днів (Ужгород – 47, Хуст – 52, Рахів – 56).

Грози розпочинаються з квітня і закінчуються у вересні, з найбільшою активністю – з травня по серпень. Так, у середньому в травні буває 6, червні – 9, липні – 9, серпні – 6 днів з грозою. Менше грозових днів припадає на осінні місяці. Але можливі і взимку. Так, 22 січня 1976 року в Ужгороді інтенсивний снігопад супроводжувався грозовими розрядами. В окремі роки (1960, 1967) майже кожний другий день у червні був з грозою, в Ужгороді у травні 1963 року – кожний третій.

Середня тривалість літніх гроз 2–2,5 години, зимових – не більше 10–20 хвилин. В Ужгороді за рік зареєстровано 84, в Хусті – 73, Берегові – 102 грозові години. На червень і липень припадає 20–30 годин. Протягом доби найчастіше грози виникають з 12 до 18 години.

Град. Град випадає на невеликих ділянках, триває недовго, але може завдати великої шкоди сільському господарству. В середньому за рік в області буває 1–2 дні з градом. Найчастіше він випадає з квітня по вересень, найбільше повторюється у червні та липні. Дуже рідко відмічається град у лютому та листопаді. Випадає переважно в другій половині дня (14–16 год.) і триває 5–15 хвилин.

Джерело: Природні багатства Закарпаття. Ужгород: Карпати, 1987

Tags: клімат