Пижмо звичайне (Таnacetum vulgare L.). Російська назва—пижма обыкновенная; місцева — вороташ, воротчик, воротиш ранник, вратич, глистник, горбинка дика, горобинка польова, деревій жовтий, древінь, канупір дикий, кориворот, коровай, криворот, кудрявець, маринька, марунька, маточник, мишка, наворотень, наворотиш звичайний, наворотник, навороток, навротич остуда, привертень, приворотень, протич, рай-цвіт, рум’янок лісний, рябинчик, сизик, шальник.

Пижмо звичайне.

Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 60—150 см з сильним камфорним запахом, з родини складноцвітних (Compositae). Стебло пряме, кореневище коротке, гіллясте. Листки чергові, в обрисі довгасті, нижні — черешкові, стеблові — сидячі. Квітки жовті, зібрані в кошики. Кошики розташовані на вершках стебла і зібрані в густій щитковидній волоті. Цвіте все літо.

Росте біля узлісь, на полях, серед чагарників, поблизу жител.

Застосування. З лікувальною метою використовують квітки (Flores tanaceti). Вони містять гірку речовину танацетин, смолу, камедь, цукор, жирне масло, барвники й екстрактивні речовини, ефірне масло, до складу якого входять туйон, борнеол, терпен та інші речовини.

В народній медицині пижмо здавна використовувалось як глистогінне, для регулювання менструацій, лікування жовтяниці і шлунково-кишкових захворювань.

Тепер застосовується в основному як глистогінне (особливо при аскаридах і гостриках) (по 2—3 г порошку дорослим і 0,5—1,0 г дітям), при лямбліозі.

При поносах з квітів пижма роблять настій (5 г на 200 г води) і приймають по столовій ложці 3 рази на день. Настій вживають також при пониженій кислотності з уповільненою евакуацією.

Збирання. Квіткові кошики можна збирати протягом всього літа й одразу сушити в сухих добре провітрюваних приміщеннях або на повітрі.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971